Ранок 27 січня сколихнув усю країну звісткою на кшталт американських випадків про стрілянину у побуті. На жаль, цього разу статистика уже була українська. Строковик о четвертій ранку, озброївшись автоматом і магазинами набоїв, впритул розстріляв своїх однокашників і цивільну жінку. На той час поряд з ним знаходилось 22 військовослужбовці. Жертв, можна припускати, могло б бути більше.
Трагічна подія. Слідство має вивчити усі обставини справи і винести обвинувачення. На це потрібно час. Дивує у цій історії інше: ще не вщухли повідомлення новинних програм про не досить обширні подробиці того, що сталося, як інша частина засобів масової інформації почали наводити неначебто правдиві причини і мотиву цього жахливого злочину. Почало складатися враження, що то не військовослужбовець натискав на курок, а потім холоднокровно добивав поранених, а ті військовики і командири, що були поряд з ним, себто винні у тому, що сталося, саме вони.
Ріс в спокійному тихому селі на Одещині
Народився Артемій Рябчук у 2001 році, і дитинство його проходило у селі Броска Ізмаїльського району Одеської області. За словами сусідів, родина була глибокорелігійна. Щонеділі разом з мамою хлопець відвідував службу у протестантській місцевій церкві баптистів-євангелістів. У будинку не було ні радіо, ні телевізора, дотримувались інших обмежень за релігійними переконаннями. Мати виховувала сина сама. Батька в родині не стало сім років назад після довготривалої хвороби .Також відомо, що у Артемія є старша сестра Юлія(28 років), яка зараз проживає у Росії.
Зараз дехто пригадує, як з Артемієм трапилася одна історія, яка і могла якимось чином вплинути на психіку хлопчика.Влітку він пішов з другом-одинадцятикласником Сергійєм на пляж.Коли купалися, цей друг почав тонути, і Артемій нічого не міг вдіяти, бо не вмів плавати.Друг потонув на його очах.Хлопець дуже глибоко пережив цю трагедію.
Після дев’яти класів Артем вступив до Ізмаїльського агротехнічного коледжу. Після закінчення пішов працювати комірником на одну з дитстриб’юторських фірм.
Матір хлопця заробляла тим, що на замовлення виготовляла торти і інші кондитерські вироби.
За весь час до армії хлопець вів себе спокійно і не мав ніяких проблем із законом.
Із-за нестачі коштів хлопець пішов до війська, щоб у майбутньому знайти пристойну і добре оплачувану роботу. Влітку він пройшов медичну комісію і був призваний у Національну гвардію України.
Від рук вбивці загинули:
Олександр Буганов, старший лейтенант НГУ, начальник варти
Молодий офіцер до початку війни служив у внутрішніх військах, потім захищав Україну на Донбасі, пройшов Іловайський котел і потрапив в полон до окупантів.Після повернення залишився в армії.
Сиротами залишилися дві маленькі доньки.
Драган Олександр, молодший сержант НГУ
Хлопець виріс у звичайній родині, де мама працює кухарем, а батько після заробітків почав працювати у селі. У нього дві старші сестри, одна з яких теж захищає Батьківщину. Сашко, як і всі місцеві хлопчаки, був добрим і ввічливим, любив грати у футбол.До речі, він є земляком убивці, бо проживав у селі Березине Болградського району у Одеській області.
Після школи закінчив морське училище, після чого уклав контракт для служби в лавах армії.
Левківський Артем, старший солдат НГУ
Артем народився і виріс в невеличкому місті Олешки(колишній Цюрупінськ), що під Херсоном. Після закінчення школи вступив до кулінарного училища, а пізніше пішов працювати кухарем. Його старший брат теж працює кухарем. Але Артем пов’язав свою долю зі службою в армії. Він служив кінологом, і це йому дуже подобалося. В окрузі його знали усі бездомні песики, бо мав добре серце і всіх їх завжди старався підгодувати. Підписав контракт, і до його закінчення залишилося два місяці. Далі планував йти служити у прикордонники.
Чернік Леонід, солдат НГУ
Хлопець виріс у місті Нова Каховка, що на Херсонщині. Вдома у нього лишилися мамаз татом і менша сестричка.Після школи закінчив професійно-технічне училище і одразу пішов на строкову службу.Хлопець допомагав завжди своїй сім’ї, особливо, коли потрібна була допомога на полях.Він був надзвичайно товариським і співчутливим.
Лебединець Віра, контролер КПП відомчої воєнізованої охорони.
На «Південмаші» жінка пропрацювала охоронцем-контролером більше 15 років. Усі пам’ятають її як привітну і життєрадісну людину.Удома у неї залишилася сиротою 11-річна донька.
Ніч вбивства
Напевно, цей випадок буде першим в історії України випадком масового вбивства своїх товаришів військовослужбовцем строкової служби.
Ніч перевалила через свій рубікон, і час потягнувся до ранку.В особовому складі військовослужбовців на цьому об’єкті було 23 людини, п’ятеро з яких чергували на посту.
Артем о 3.40 зарядив перший магазин і вистрелив по тих двох, які були у кімнаті: строковик і контрактник. Наступною мішенню стала операторка, яка зв’язувалася щопівгодини зі штабом і звітувала про обстановку. Їй він вистрілив у голову. Потім вернувся до шафи, здійснивши ще по кілька пострілів по тих, що лежали поранені, набрав набоїв у рюкзак і побіг на прохідну КПП. Але жінка, яка там чергувала навідріз відмовилася відкривати прохід. Нелюд підскочив до неї і поволік за волосся по підлозі з вимогою відкрити двері, а потім поцілив у голову.
Прохідна була на замку.Тож йому довелося знайти місце в огорожі, яке дозволило перескочити за територію заводу.
Коли він відкрив стрільбу, інші військовослужбовці встигли забарикадуватися в спальному приміщенні, а один з поранених встиг подати сигнал тривоги.
Вирішив здатися
Після втечі з заводу довелося блукати житловими масивами. Пізніше зупинив випадкову машину, за кермом якої була жінка і попросив підвезти його до лівого берега. Так він опинився в містечку на окраїні Дніпра Підгородному. Там знайшов закинуту будівлю, де якийсь час і перебував. Поліцейські потім виявили там речові докази злочину.
За якийсь час вийшов на проїжджу дорогу і попросив випадкову жінку зателефонувати до поліції і повідомити про те, хто він і що хоче добровільно здатися.
Менше ніж за шість годин від моменту скоєння злочину було арештовано вбивцю.В мережі інтернет навіть з’явилися відеокадри цього моменту.Чітко видно Рябчука, який при затриманні розповів як він це вчиняв, а також висловився про те, що не шкодує за вчиненим.
Мотиви
Ніхто не може сказати, що стало справжньою причиною такого психічного збою у молодої людини.Є припущення, що неначе два місяці тому хлопець повідомив керівництво про бійку в військовому підрозділі і попросив реагування на таку ганебну подію. Але замість реагування і наведення порядку, товариші по службі і старші за посадами і терміном служби товариші почали над ним знущатися, вважаючи його стукачем-донощиком. Хоча сам Рябчук перебував в військовій частині 3021 усього три місяці.
Що відбувається далі
Розголос про розстріл в цій військовій частині оголив великий масив інформації про нестатутні стосунки між військовослужбовцями, дідівщину, про суїцидні випадки загибелі військовослужбовців. Хоча багато хто не дуже вірить в ймовірне цькування Рябчука – людини, яка має 194 см зросту і 90 кг ваги.
Наразі винуватцю вручили підозру в умисному вбивстві, дезертирстві, а також викраденні зброї і боєприпасів. Йому обрано запобіжний захід тримання під вартою без права внесення застави. Строковика перевірять на осудність, на вживання алкоголю і наркотичних речовин, а також його психологічний стан.
Крім кримінального провадження за вбивство, відкрили кримінальне провадження щодо службової недбалості керівництва Національної гвардії.
Коментарі