У цьому переконаний керівник благодійного фонду «Карітас-Волинь» настоятель греко-католицького храму апостолів Петра і Павла о.Володимир Кметь.
За майже шість років існування «Карітасу» на теренах нашого регіону його працівники і волонтери провели сотні благодійних акцій, роздали тисячі тонн матеріальної, а також фінансової допомоги соціально уразливим верствам населення Волині, військовим у зоні АТО, переселенцям із Криму та Донбасу. Багато медичних установ отримали медикаменти на суму понад 1млн.грн., а 4 лікарні Волині та Рівненщини – медичне обладнання, багатофункціональні ліжка, постільну білизну, рушники тощо. Співробітники Фонду постійно беруть участь у наукових конференціях, тренінгах, навчальних семінарах, опановують нові методи профілактичної роботи з цільовими групами. Реалізовано кілька десятків соціальних проектів, ще кілька готуються до реалізації. Одним з них є проект «Створення Регіонального центру паліативної допомоги ім. Святого рівноапостольного князя Володимира» в селищі Жовтневому. Координатор проекту – співробітник «Карітасу» Тетяна Чмух.
-Це буде спеціалізований заклад сучасного типу для невиліковно хворих людей, які проводитимуть останні дні свого життя у комфортній обстановці, під наглядом лікарів, медсестер, соціальних працівників, духовників і волонтерів. Функціонуватимуть тут також і виїзна служба паліативної допомоги, консультативно-діагностичний та навчально-тренінговий центри. Хоспіс на 26 місць разом із наданням необхідної медичної допомоги візьме на себе й деякі функції соціальних служб (місце проживання одиноких людей похилого віку), - розповідає отець Володимир. – Оскільки це регіональний центр, то перебувати в ньому зможуть не лише люди з Нововолинська, Володимира-Волинського, Іваничівщини, а, можливо, й з віддаленіших районів. Проект цей реалізується в рамках європейської Програми транскордонного співробітництва «Польща-Білорусь-Україна 2014-2020», Волинського обласного благодійного фонду «Карітас-Волинь» і товариства допомоги ім. Святого брата Альберта (м.Санок, Польща). За попередніми підрахунками, його вартість – 3,5 мільйони євро. Сума, звичайно, немала, але вона не є неможливою. Тим більше, що грошей із держбюджету ми не просимо, а готуємо різні меморандуми про співпрацю з державними і приватними структурами, з Міністерством охорони здоров’я, з обласними та місцевими радами, а також із неурядовими благодійними організаціями. Та проблема в тому, що не всі вони готові підписувати ці меморандуми. Спочатку дехто ніби й погоджується, а потім відмовляють, хоча ми не просимо якоїсь фінансової допомоги, а лише підписати документи. На допомогу з боку МОЗ ми вже не надіємося. Але все-таки я дивлюся на цю ситуацію оптимістично, бо немає нічого нереального. Всім нам треба разом зосередити зусилля, щоб почали діяти державні програми стосовно впровадження державно-приватного партнерства у соціальну сферу, які зараз не виконуються через відсутність фінансування, щоб допомагати людям могли державні, приватні структури і благодійні установи, матеріально-фінансова база яких значно більша, - зауважує очільник «Карітасу».
«Те, що зазвичай показують різним комісіям і журналістам, аж ніяк не зменшує проблеми»
-Чому ми вирішили будувати саме хоспіс? Спочатку, викупивши майже рік тому приміщення колишньої школи у Жовтневому, яке до того орендували, планували побудувати там реабілітаційний дитячий центр, але постало питання, як довозити туди дітей-інвалідів з Нововолинська, а тим більше з районів? Тому, дослідивши детальніше ситуацію в нашому регіоні, ми побачили, що Центр паліативної допомоги і якраз є те, чого найбільше потребують волиняни. Дехто зі скептиків може сказати, навіщо нам, мовляв, хоспіс, якщо в деяких лікарнях уже є палати для паліативних хворих? Та ці люди абсолютно необізнані з роботою такої структури, навіть якщо це медики. Переконаний: вони б змінили свої думки, якщо б самі побували у таких палатах і послухали медсестер, які обслуговують хворих. Те, що зазвичай показують різним комісіям і журналістам – євроремонт, кондиціонери, холодильники, телевізори та інші зручності – аж ніяк не зменшує проблеми. Такі хворі не можуть перебувати у звичайній лікарні, адже їх постійно треба мити, стригти їм волосся, нігті, годувати, майже щодня міняти постіль тощо. А звичайній медсестрі, якій до того ж ніхто за таку роботу не доплачує і в якої достатньо і своїх професійних обов’язків, це не до снаги. Тому й потрібен спеціальний заклад, в якому будуть усі категорії кваліфікованих працівників. Уже виготовлено всю необхідну документацію, а це зовсім не мало, адже написати 1000 сторінок проекту не так просто. І зараз разом із польськими партнерами ми готуємо кожен свою частину документів і збираємося подавати заявки не лише на гранти Євросоюзу, а й частково до своїх донорів з Німеччини. Минулого понеділка у приміщенні міськвиконкому за участю представників місцевої влади відбулася чергова міжнародна робоча зустріч з нашими партнерами, під час якої президент товариства Аліція Коціловська та експерти Кароліна Ракочи, Наталія Міхалік і Теофіл Тимчо ознайомили присутніх з діяльністю своєї благодійної католицької організації. Основна її місія – допомога бідним, бездомним, неповносправним людям та особам (родинам), які опинилися у складних життєвих обставинах. Потім ми обговорили важливі питання стосовно підготовки проекту до участі у конкурсі Програми транскордонного співробітництва. Ще один проект, який плануємо реалізувати разом з іноземними партнерами, – це відкриття реабілітаційного Центру для денного перебування дітей з особливими потребами у приміщенні колишнього міжшкільного навчально- виробничого комбінату, поблизу міського озера. Зараз там повним ходом іде ремонт: встановлюються пластикові вікна, сучасні двері, повністю міняється проводка, завозяться необхідні меблі, обладнання. У батьків буде можливість на 3-4 години залишити дитину під наглядом досвідчених спеціалістів і відлучитися у своїх справах. Кожен наш проект має своїх відповідальних працівників, які офіційно отримують зарплату, наприклад, координатор проекту з роботи з людьми похилого віку Тетяна Карпенюк, соціальний працівник Віта Сергєєва. Роботу з дітьми-інвалідами різних категорій координує Олена Токарєва, роботу дитячого центру для дітей трудових мігрантів і дітей із проблемних сімей – координатор проектів допомоги дітям і молоді Вікторія Скриннікова, соціальний педагог Тетяна Галицька та психолог Наталія Гавронська. У нас є також бухгалтер Оксана Кузьма, а декілька волонтерів допомагають без фінансової винагороди. Що стосується нашого мобільного хоспісу, то зараз він теж працює на волонтерських засадах. Там є лікар Ігор Матвійчук, є медсестра і соціальний працівник, які мають кардіограф, цукровимірювач, тонометр тощо. Ми також мріємо придбати з часом сучасний портативний УЗД-апарат, аби можна було допомагати невиліковним і прикутим до ліжка людям удома. Хотілося б, звичайно, щоб при реалізації наших проектів було якесь державне співфінансування, але, на жаль, ілюзій щодо цього у мене вже давно не залишилося.
Валентина Савчук, м. Нововолинськ
Коментарі