Є повір’я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. Коли на небі загоряється перша зірка, вони приходять. Але їх ніхто не помічає, тому що люди поспішають у своїх справах. А вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають у домівки. Ні зачинені вікна, ні стіни, ні дах для них не перешкода. І в кожній домівці вони залишають під ялинкою подарунок або просто розвіюють його по квартирі, адже це не прості подарунки. Їх не можна побачити, але можна відчути: трішки доброти, мішечок щастя, жменька здоров’я, шматочок удачі, глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. Тобто те, чого в цьому будинку не вистачало. Загалом потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному домі. Напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками, адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. Хіба що дуже-дуже рідко їх можуть бачити маленькі діти. Напевно, одного разу маленька Діана вчасно прокинулася у різдвяну ніч та підглянула, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. Як воно несе під ялинку невидимий чарівний мішечок і розсіює в повітрі блискучий чарівний пил, бо як інакше можна пояснити те, що через значний відрізок часу вона надихається цими малюками для створення подарунків для своїх рідних та близьких.
Діана Новікова з міста Володимира-Волинського закінчила місцеву ЗОШ №2. Пізніше вступила на навчання до Києва. На той час місто виявилося для неї завеликим. Не змогла адаптуватися до швидкого темпу столиці, тому перевелася на навчання до Луцька на факультет міжнародних відносин, туризм. У вільний час Діана малює, адже малюнки – це все її життя. З олівцем в руках вона проводить найбільше вільного часу. Коли настрій хороший, дівчина малює дітей, квіти, кольорові будиночки, закохані парочки. Коли за вікном погана погода і настрій не дуже хороший, тоді з’являється найбільше натхнення. Вона малює людей, тільки ті люди особливі та незвичайні. Нещодавно зображена Діаною дівчинка із квітами замість голови. Свої малюнки вона рідко фотографує і ще рідше викладає у соціальні мережі, адже це для неї дуже інтимно. Діана – творча натура, тому й роботу вибрала для себе таку. Почалося все з того, що якось вона подумала: «Якщо люблю малювати на папері, то чому б не спробувати малювати на нігтях». Тепер дівчина – майстер манікюру, і це одночасно її хобі.
-З чого почалося Ваше захоплення виготовленням ангелочків? Розкажіть про свій перший виріб.
-Ангелочка я спробувала зробити ще кілька років тому. Це вийшло зовсім випадково. Я виготовляла шапочку-ковпачок, таку, як за кордоном одягають імениннику та гостям на день народження. Але глянула на той ковпачок – і захотілося мені додати йому голову та крила. Так і народилося моє перше янголятко. Потім я закинула цю ідею.
-А що надихнуло знову почати творити таку красу?
-Десь рік тому я поїхала до тата в гості. Там було дуже багато вільного часу, і це надихнуло мене знову почати щось виготовляти. Надихнуло так, що я й досі не можу зупинитися, постійно в пошуках нових ідей, прикрас, форм та кольорів.
-Як саме відбувається процес створення ангелочків?
-Вироби виготовляються по-різному: інколи починаю із крил, інколи – з шапочки. Буває, зайду в магазин і, побачивши гарний колір паперу, вже уявляю майбутнього ангела.
-Як Ви гадаєте, у Вас є авторський стиль? Якщо так, як би його охарактеризували?
-Так, звичайно він у мене є. Я роблю найменший акцент на обличчя і більше приділяю уваги аксесуарам, кольорам і деталям. Кожен ангел – це наче окремо взятий живий образ. Коли я роблю його для конкретної людини, то стараюся відобразити в ньому якусь схожість з цією людиною, її внутрішню красу.
-Хто сприяв захопленню творчістю?
-Хто сприяв? Мені здається, в мене це від батьків. Моя мама також дуже гарно малює. Тато дуже талановитий, майстер на всі руки. Напевно, це від них, за що я їм дуже вдячна.
-Я бачила ті кораблики з дерев’яних деталей, що виготовляє Ваш тато. Це щось неймовірне.
-Ви ще не бачили, що виготовляє моя мама. У мене і мама, і тато – приклад для наслідування. Татові кораблики – це щось! Він їх виготовляє по декілька років. Я б, напевно, за таке ще не взялася, бо це дуже клопітка і довга робота. Треба мати багато терпіння і бажання, щоб доробити усе до кінця. Окрім корабликів, він ще вміє робити чудовий сучасний ремонт, це його хобі. А ще тато дуже гарно малює. У нас в сімейному альбомі досі зберігається портрет мами, який він намалював більше двадцяти років тому. Хобі моєї мами – це квіти. Влітку я її майже не бачу, інколи складається враження, що вона живе разом з квітами біля будинку. А взимку вона вишиває. Перша моя вишиванка була зроблена маминими руками – вишиті гладдю червоні маки. Шкода, що я вже з неї виросла, проте залишила її собі на пам’ять. Зараз мама захопилася вишивкою у стилі хардангер (метод витинанки).
-Хенд-мейд нині стає дуже популярним. Багато хто так заробляє гроші, створюючи сторінки у соціальних мережах. Ви виготовляєте свої вироби лише для друзів, чи замовлення вже є?
-Спочатку починала з друзів та рідних. Дарувала свої вироби на свята. На Миколая подарувала мамі ангела, всипаного різноманітними квітами. Була впевнена, що вона це оцінить. А на Різдво виготовила своїми руками подарунок для тата. Це був мій перший виріб з фетру, думаю, що не останній. Але з часом люди звернули на них увагу і почали у мене замовляти. Після цього я створила сторінку в Інстаграмі, де можна подивитися, які новинки є в наявності, або замовити щось особливе для себе.
-Чи встигаєте ще чимось займатися?
-Звичайно. Як і кожна людина, яка чимось зайнята, я стараюся справлятись з усіма своїми починаннями.
Юлія Оберук, м. Володимир-Волинський
Коментарі