Магдебурзьке право - це одна з найпоширеніших правових систем міського самоврядування у Центральній Європі в епоху Середньовіччя. Вперше це право отримало у 1188 році німецьке місто Магдебург, яке стало незалежним від власника міста, тамтешнього архієпископа. Від назви міста Магдебург і право стало називатися магдебурзьким.
Магдебурзьке право закріплювало право міських станів – міщан, купців, ремісників, встановлювало порядок обрання і функції органів самоврядування, регулювало торгівлю, опіку, успадкування, визначало покарання за окремі види злочинів. Тобто певне місто згідно з магдебурзьким правом ставало незалежним від місцевого феодала, мало свою місцеву владу із її повноваженнями.
У 1324 році польський король Сигізмунд Август надав місту Володимиру Магдебурзьке право, яке дозволило діяльність цехів (кравецького, кушнірського, ковальського та інших), сприяло розвитку торгівлі, відбувалися три двотижневі ярмарки в рік. Місто Володимир отримало печатку із зображенням Юрія Змієборця – вершника-воїна, який списом убиває змія, що символізує перемогу добра над злом.
Оригінал цього документу, написаний на пергаменті, зберігається у Центральному Державному історичному архіві України.
У архіві німецького міста Штральзунд зберігається лист місцевих купців з міста Володимира – Миколи та Бертрама до громади цього німецького міста, у листі купці просять повернути торговельний вантаж, який вони втратили внаслідок аварії. На оригіналі листа зберігається печатка міста Володимира із зображенням Юрія Змієборця і датою – 1324 рік. Цей документ теж підтверджує, що вже у 1324 році місто Володимир мало право на самоврядування – магдебурзьке право.
Тож у нинішньому році в історичному календарі Володимира виповнюється важлива дата – 700 років від часу надання нашому місту Магдебурзького права.
Богдан Янович, науковий співробітник історичного музею імені Омеляна Дверницького.
Коментарі