20-річна майстриня творить справжні дива народного мистецтва і навчається життєвої мудрості від своєї наставниці

Коли Марія Кисляк продемонструвала всі свої вироби, від захоплення аж перехопило дух. Не вірилося, що цю красу створили руки молодої дівчини. Проте це так, і 20-річна Марійка Кисляк, яка з дитинства закохана у природу, в народну творчість, свій багатогранний самобутній талант передає і в живопису, і у портретних образах, і в мистецтві розпису, і у створенні виробів з гофрованого паперу.
Дівчина народилася у 1996 році в селі Личини Камінь-Каширського району в багатодітній селянській родині. Чудова природа, що змалку оточувала Марійку, одвічна культура полісян, яку дуже шанувала, спонукали до розвитку таланту, що таївся у юній душі і чекав часу для свого пробудження. Навчаючись у сільській 9 річці, Марійка, незважаючи на віддаленість від районного центру (30 км), їздила на заняття до художньої школи. Потім вступила на відділення образотворчого мистецтва Володимир-Волинського педколеджу. Нині Марія Кисляк працює педагогом-організатором у Володимир-Волинській спеціалізованій школі-інтернаті, заочно навчається в Переяслав-Хмельницькому національному університеті.
Художня творчість – це не тільки професія Марії, але і дозвілля, й частина її життя. Вишитим рушникам, які народилися у вмілих руках дівчини, позаздрять і досвідчені майстрині. На картинах зеленіють пейзажі рідного волинського краю, з портретів посміхаються обличчя близьких та друзів.
-Я спочатку надавала перевагу натюрмортам та живопису, а зображувати людей не любила, - каже Марія, - але тепер я залюбки пишу портрети, особливо членів моєї родини, подруг. Мені навіть позували викладачі педколеджу.
Та вишивки, картини і портрети – це ще далеко не все, що творить дівчина. Вона робить гарні сувенірні корзини квітів з гофрованого паперу, виготовляє заколки для волосся, брошки. Останнім часом захопилася оформленням посуду для сервірування святкового столу, а набір скляночок з вишуканим декором подарувала своїй матусі.
Сувеніром для господинь можуть стати чудово розписані кухонні дошки, а, крім того, Марійка охоче поділиться оригінальним оформленням святкових страв. Є у дівчини й секрети щодо кімнатного дизайну. Виявляється, із звичайного паперу можна створити, уміло розмалювавши, симпатичних бджілок, які будуть прикрашати віконні фіранки. Та найбільше вражають красою і оригінальністю «травленки» – вид писанок, виконаних елементами розпису акриловими фарбами.
-Я вмію багато чого робити, але хочеться навчитися ще більше. Знаю різні технології виготовлення виробів, та в основному дотримуюся тих, що пройшли перевірку часом, - розповідає Марія.
Є в житті Марії Кисляк людина, у якої дівчина вчиться великої людської моралі. Так сталося, що звела Марійку доля з відомою у нашому місті Наталією Грабарчук. Коли дівчина влаштувалася на роботу у Володимирі-Волинському і потребувала житла, Наталія Назарівна запросила її до себе. Так сплелися між собою молодість і велика життєва мудрість. На родині Цинкаловських-Грабарчуків відбилася вся складна і драматична історія волинського краю. Сім’я пережила жахи війни, німецьку окупацію, сталінські репресії. Однак з усіх випробувань пані Наталія зробила один висновок: вижити допомагає людяність, а люди і нелюди були серед усіх ворогуючих сторін. Марійка із захопленням слухала, з якою вдячністю Наталія Назарівна згадувала німецького лікаря, що квартирував у роки окупації в хатині Грабарчуків, і солдата, який навмисно опустив дуло автомата, коли українські люди принесли їжу ув’язненим євреям, і вартового росіянина, котрий плакав, коли пані Наталія зустрічалася з арештованим батьком. Такі розмови надихають юну Марію на те, що життя не завжди буде важким, що неодмінно переможуть людяність, доброта, духовність, взаємоповага і дружба. Вона вже добре засвоїла життєву науку: багато залежить від того, якою є людина, а не лише від її поглядів і переконань.
-Культура нації проявляється в тому, як суспільство ставиться до молоді і старих людей, - каже Наталія Грабарчук. – На жаль, наше українське суспільство у цьому плані далеке від досконалості. Як приклад – моя Марійка. Дівчина всесторонньо обдарована. Ви подивіться, адже вона у свої 20 років досягла майстерності і в живопису, і у художньо-прикладному мистецтві. Вона прагне ще більшого, зупинятися не хоче. Але ж і суспільство мало б проявити до талановитої молодої людини увагу, допомогти цьому юному обдаруванню вийти на широкий шлях. Безумовно, Марійка вже заслуговує того, щоб організувати персональну виставку, але… потрібна допомога. Потрібно, щоб знайшлася людина, яку зацікавить творчість дівчини.
Так, до слів Наталії Назарівни варто прислухатися, а поки що Марія Кисляк про широку славу не мріє, а скромно створює прекрасні витвори невмирущого народного мистецтва і навчається життєвої мудрості від своєї наставниці.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі