12 разів коровайниця з Руснова брала участь у фестивалі «Українське коровай-сузір’я»

Участь у фестивалі національної традиційної культури «Українське коровай-сузір’я» Галина Оніщук з Руснова бере з часу його заснування, лише минулого року не змогла бути присутньою на цьому колоритному святі. Вироби її рук були на виставці короваїв аж 12 разів, і всі охочі могли оцінити вміння майстрині, талант випікати та оригінально прикрашати ці обрядові хліби. Поспілкувалися ми з коровайницею минулого тижня, якраз під час фестивалю.  
- Коли мені запропонували взяти участь у цьогорічному фестивалі, зраділа і відразу погодилася. Я спекла не один, а п’ять короваїв! Півтори години місила тісто. У печі випікала, - розповідає Галина Леонідівна. – У мене п’ятеро дітей, то й розділила між усіма й частинку собі лишила. Набрала молока, і такий гостинець сьогодні чоловік вранці усім порозвозив. Один коровай привезли на «Коровай-сузір’я».
Майстриня каже, що пекти короваї навчилася сама. Раніше спостерігала за тим, як колись свекруха в печі пироги випікала, а згодом і сама опанувала цю справу. Потім стала виготовляти короваї. Найчастіше – рідним та друзям на весілля. З особливим трепетом підходила до справи, коли місила, пекла й прикрашала цей обрядовий хліб для своїх дітей. Короваї майстриня оздоблює щоразу по-іншому, втілюючи в реальність усі свої ідеї.
- Я тиждень не буду спати: все обдумую, продумую, як випекти і прикрасити коровай. Кожен створююю за оригінальним задумом. Він може бути одно-, дво- чи триповерховим, прикрашений виробами з прісного тіста, - каже Галина Леонідівна. – Позаторік для оздоблення короваю виготовила навіть гілочку калини, тоді виліпила кожну ягідку, які згодом пофарбувала. А ще якось коровай прикрасила віночком з квітів. Переплелися там і мак, і ромашки, і троянди, і гвоздики. Кожну пелюсточку, кожну квіточку й листочок виготовила власноруч і розфарбувала. Цей коровай був чималого розміру, на його виготовлення пішло два відра тіста. Бог дав, він добре спікся і був гарного солом’яного кольору. 
Поділилася майстриня і своїм секретом: щоб коровай чи пироги були гарного жовтого кольору, яйця з цукром потрібно збивати за день-два до замісу тіста. За цей час вони набувають насиченого яскраво оранжевого відтінку. 
- На замовлення короваїв я не печу, бо це тяжко: тримаємо з чоловіком господарство, три роки працювали над ремонтом будинку в Руснові, куди переїхали з Шистова, - розповідає моя співрозмовниця. 
Відбудували батьківську хату, каже господиня, «з руїн», і демонструє на світлині в телефоні, як виглядає її обійстя сьогодні. Ошатна хатина просто потопає у різнобарв’ї квітів. Зачаровує погляд доріжка чорнобривців.
- У мене ще гладіолуси цвітуть. Люблю я це все. Люблю планувати, люблю зробити заплановане, навіть якщо до опівночі доводиться працювати чи прокидатися з самого ранечку. Ми «зробили» хату в Шистові, тепер – в Руснові. Все – власними руками. Цьогоріч пофарбувала фасад нової оселі. Я дуже скрупульозна до всього. За що беруся, маю довести до ладу. І чоловік у мене такий. Золоті руки має. Взявся до того будинку в Руснові – усе відбудував. Там льох завалений був і криниця, він усе попіднімав з руїн. Плануємо роботу і виконуємо її. Це чоловік висловив ідею туди переїхати. А куди голка – туди й нитка. Йому це місце подобалося, а ще – там аура хороша. Коли діти приїжджають до нас, то кажуть: «Нам тут так добре, ми сюди приїжджаємо і оздоровлюємося». 
Галина Леонідівна каже, що обожнює працювати на землі. І це, напевно, передалося від батьків. Її тато 25 років працював трактористом. Увесь час трудився в полі. В селі казали, що ніхто не посіє так буряки, як Леонід Киричук: рівнесенько, рядок в рядок. А мама не лише займалася чотирма дітьми, а й навіть орати та культивувати поле сама могла, килимки ткала, могла й чоботи полагодити. 
- Я з дитинства придивлялася до всього, вчилася, - каже жінка. – Тому можу виконувати будь-яку роботу.
Своє життя пані Галина присвятила культурі. З 1983 року працювала завклубом у Шистові. Зараз знаходиться на заслуженому відпочинку.  
- Ми з чоловіком 45 років разом, виховали п’ятеро дітей, діждалися 13 онуків. Усі живуть неподалік і залюбки приїздять до нас на свята та дні народження. За великим столом збирається вся родина, - каже Галина Леонідівна. – Діти в мене дуже хороші. Вони мене люблять і дякують, що всіх докупи збираю. 
Тепло відгукується Галина Оніщук і про свій колектив «Шистів’янки», з якими уже років 10 виступають на різноманітних заходах та дарують щиру українську пісню. 
Жінка розповідає, що намагається жити у любові та злагоді з оточуючими, не любить конфліктів і радіє всьому, що її оточує. 
Валентина Тиненська

Розділ новин: 

Коментарі

Схожі новини: