Аліна і Віктор Вавринюки вважають своє знайомство випадковим.
У народі є прислів’я: «Як немає долі, то й не знайдеш у полі, а судилось щастя мати, то саме прийде до хати». Так, досить часто випадкові зустрічі стають доленосними, хоч його величність Випадок любить одягнути маску буденності.
Герої цієї розповіді – Аліна і Віктор Вавринюки – теж вважають, що у їхньому знайомстві нічого особливого не було. Зустрілися, покохали одне одного. Та чи було це просто так?
Аліна народилася 1996 року у Голобах Ковельського району. Після школи навчалася у Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті, нині працює вчителем фізвиховання у Володимир-Волинському ВПУ №23.
Зірка Віктора засвітилася над селом Селець Володимир-Волинського району у 1997 році. Після навчання у Селецькій ЗОШ І-ІІ ступенів хлопець продовжив здобувати освіту в Нововолинському ліцеї, а затим вступив на природничо-технологічний факультет Переяслав-Хмельницького університету. На тому ж факультеті навчалася і Аліна. Якось увечері на дозвіллі Віктор завітав у гості до дівчат, і впала йому у вічі приваблива білявка. І тут же запала в серце. Нині вони самі не можуть пояснити, чому обрали одне одного. Очевидно, це не піддається поясненню. У кожного свій смак, своя інтуїція, своє відчуття того, що це саме твоя людина. 23 липня 2017 року Віктор і Аліна відсвяткували своє весілля. Столи гнулись, музика грала, а молодята і гості веселилися у барі «Ангеліна», що в селі Березовичі. Церковний шлюб брали у рідному селі нареченого у Свято-Троїцькій церкві.
Молоде подружжя лише розпочинає свій спільний життєвий шлях. Попереду багато планів, ідей та мрій. Найголовніша – створити щасливу сім’ю. Віктор як глава молодої родини запевняє, що досить важливо добитися в житті успіху, самоствердитися. А поки що молодий чоловік продовжує навчання у вузі, а дружина працює. Ось чому великою підтримкою є для них батьки – Лариса Вікторівна та Руслан Іванович, свекор і свекруха, та Наталія Ярославівна і Віталій Хомович, теща і тесть. Саме вони допомагають молодятам з перших кроків подружнього життя навчитися взаємоповаги та взаєморозуміння. Ну і не зайвою є матеріальна допомога.
У щасливій сім’ї кожен має себе виразити, у кожного повинне бути своє захоплення. В Аліни хобі різноманітні. Вона, як саме каже, любить усе потрохи: і готувати, і шити, і вишивати, і в’язати. Віктор ще з дитячих років палкий прихильник спорту, особливо футболу.
А ще у молодят є багато друзів, бо ж молодість – це насамперед дружба, приємне товариство, хороші порадники і розрадники. Безумовно, мріють молодята і про той час, коли з вирію повернуться лелеки і в будинку пролунає життєстверджуючий голосок немовляти. Так буде, неодмінно буде, бо Бог завжди благословляє щиру і палку любов.
Антоніна Булавіна, с. Селець, Володимир-Волинський район
Коментарі