Симпатичний, спортивної статури хлопець, з пшеничним волоссям і щирою посмішкою, зайшов до редакції, і відразу ж, ніби ми сто літ знайомі, легко пішов на контакт. Це був Ромка, гість з Луцька, який мав купу планів щодо перебування у Володимирі-Волинському і щиро вірив у їхнє втілення.

-Що ж то вас, молодий чоловіче, з губернії привело у наш маленький провінційний Володимир? - налагоджуючи трохи жартівливий тон розмови, запитую у юнака.
- Кохання! - розпливаючись у чарівній  усмішці, випалив хлопець.
Ніби банальне і звичне явище - кохання, це романтичне  почуття ще не такі чудеса творило, але чомусь відразу стало зрозуміло, що справи тут серйозні...

Що б ви відповіли на пропозицію поїхати у Чорнобиль і там відпочити?!  А ось я прийняв її від Українського журналістського фонду через те, що переді мною відкривалася можливість повернутися до подій 24-річної давності – у кінці липня 1986 року я бігав у 30-кілометровій зоні ЧАЕС з товстелезним блокнотом та фотоапаратом «Зеніт». Мій інтерес до цієї поїздки підігрівало також і те, що журнал «Forbes» визнав Чорнобиль «найекзотичнішим» місцем для туризму на Землі і поставив його в один ряд з Антарктидою й Північною Кореєю.

РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ У МІНІАТЮРІ
З Києва нас, журналістів, повезли на гостину до працівників ЧАЕС  в Славутич (давньослов’янська назва Дніпра). Це місто розташувалося за 200 кілометрів від столиці серед сіверянських лісів, в межиріччі Десни і Дніпра, майже на кордоні з Білоруссю. Воно «є самостійною адміністративно-територіальною одиницею у складі Київської області, географічно розташоване у межах Чернігівської області» – читав я у путівнику і ніяк не міг второпати, чого так «шифрується» територія, яка носить таку чудову назву. Тут створено «спеціальну економічну зону», мета якої – забезпечення працевлаштування працівників ЧАЕС, які вивільняються у зв’язку з достроковим виведенням енергоблоків з експлуатації.

Щира  і повна вражень оповідь про те, як колективи підприємства «Лаверна» і редакції  газети «Місто вечірнє» подорожували по казковій  країні, яка називається Закарпаттям.
День перший
Карпатські вершини виступають на горизонті вже на під’їзді  до міста Стрий  Львівської області, і  звідси, ніби пірнаєш у казку, завершення якої - за декілька кілометрів, біля кордону зі Словаччиною та Угорщиною.   
Скелясті гори вулканічного походження, вкриті оксамитовими лісами, осяяні сонцем верховини і долини, клаптики земельних наділів жовтого і світло-зеленого кольорів, сіножаті з гостроверхими копичками сіна, і гарнесенькі, ніби намальовані, будиночки бойків і лемків, а чим ближче до західного кордону, то - оселі німців, угорців, словаків, чехів, середньовічні замки, гірські річки і бурхливі водоспади - ось далеко не повна замальовка з натури, яка всю мандрівку супроводжувала нас, готових на повні груди всотувати  чарівну карпатську красу, набиратися вражень та емоцій.