Того серпневого вечора 19-річний Андрій просто хотів відпочити. А тому разом з друзями відвідав популярний у Володимирі-Волинському МКЦ. У закладі були відвідувачі, але у тому, що хтось розбив дзеркало, підозра міліціонерів чомусь впала саме на Андрія. На юнака посипалися удари. Що він думав у ту хвилину, коли люди в міліцейській формі жорстоко били його? Напевно, пригадалася Волноваха, під якою минулого року зазнав жахливого хрещення вогнем. Можливо, й побратими, що повернулися на рідну Волинь у домовинах. На якусь мить, імовірно, захотілося знову опинитися там, серед вогню, чорного диму і безкінечної стрілянини: там Андрій і його друзі захищали своїх людей, а також і таких свавільців у міліцейських погонах, які вирішили, що їм усе можна.
Не тільки родина Андрія, а й усі шляхетні люди міста і району були вражені тим, що у захисників правопорядку піднялася рука на солдата, ще зовсім юного, а вже інваліда війни. У свої неповні 20 років він зазнав такого, що інша людина не знатиме, проживши довге життя.
У Андрія було звичайне шкільне дитинство. Класний керівник, дізнавшись про те, що сталося з її вихованцем, не могла стримати сліз. Вона пам’ятає його енергійним, дружелюбним учнем, який, здавалося, не знав, що таке гнів і агресія.
Випадок з Андрієм глибоко вразив керівника Ковельського центру допомоги бійцям 51-ої ОМБр волонтера Наталію Боярину. Вона спілкувалася з Андрієм, коли юнак проходив реабілітацію за оздоровчим проектом «Зігрій душу».
-У цього юнака золота душа, - каже пані Наталія. – Він дуже спокійний, врівноважений, а яке має цікаве хобі – малює ікони. Мені здається, що, пройшовши випробування в АТО, Андрій навчився по-справжньому розуміти Бога.
Хочеться щиро, по-материнськи звернутися до Андрія, сказати йому, що він не сам. Поруч дбайлива і любляча мама, яка всіма силами підтримує сина, дякуючи Всевишньому за те, що повернувся живий. Поруч з Андрієм добрі люди, готові прийти на допомогу. Молодість і час зроблять свою справу. Ще Андрій зустріне кохання, створить сім’ю , подарує матусі онуків. А поки що хлопчина потребує лікування. Звичайно, про таких, як Андрій, повинна в першу чергу дбати держава, але люди, в тому числі й родина Андрія, вже втомилися чекати допомоги в такий спосіб. Тому редакція звертається до всіх небайдужих людей – допоможемо Андрієві. Йому потрібні певні кошти на лікування і реабілітацію. Всіх, хто бажає відгукнутися, просимо звернутися в редакцію.
Та все ж хотілося б почути відповідь і на питання, винесене в заголовок. Ні для кого не секрет, що останнім часом міліція втрачає авторитет і повагу в народі. Звичайно, правоохоронці покликані забезпечувати правопорядок, а тому конфліктні ситуації з тими, хто зневажає закон, неминучі. Однак зволікання у розслідуванні справ, перевага у захисті інтересів заможних, випадки корупції, зневага та зверхність до простих людей стають звичним явищем у роботі правоохоронних органів. Це дратує людей, майже доведених до відчаю економічними негараздами, війною, сімейними проблемами. Випадки відкритого протистояння з охоронцями правопорядку, з дільничними інспекторами почастішали. Виникає запитання: шановні, хіба ви проти свого народу, хіба ви не плоть і кров його? В той час, як прості люди намагаються себе захистити, їхні кривдники у міліцейській формі відстоюють свою правду, прагнучи протилежну думку виставити «як журналістську маячню». Та чомусь міліціонери полюбили конфліктувати з воїнами АТО. Їм аж кортить зачепити наших захисників, хоч і лікарі, і психологи просять зважати на моральний стан «атовців» На все потрібен час, і порядні люди це розуміють.
Останніми ж днями серед стурбованих жителів міста точаться розмови про ряд пограбувань квартир, які сталися у місті. Мешканці занепокоєні не лише самими фактами обкрадань, а й тим, що належна інформація не доведена до громадян Володимира офіційно. Не проводиться попереджувальна і роз’яснювальна робота. А тому все частіше люди запитують: а чи потрібна нам така міліція?
Р.S. З етичних міркувань ім’я юнака змінено.
Алла Фісенко, м.Володимир-Волинський
Коментарі