«Жертва» завжди притягує «ката»

Тому перш ніж стати для неї «обраним», варто добре подумати, чи потрібна вам така роль.
Як гадаєте, чи є якийсь зв’язок (або, можливо, суперечності за змістом) між такими поняттями як «жертва», «жертовність», «жалість», «милосердя», які іноді мають неабияке значення у житті кожного з нас? Особливо це стосується тих, хто вважає себе «жертвами» обставин. Упізнати таких людей дуже легко за фразами: «від мене нічого не залежить», «так склалися обставини, і я нічого не можу зробити», «у всьому винні він (вона)...», «якби..., то я б...», «без допомоги мені ніяк не впоратися». І це не поодинокі заяви, а постійні твердження.
З точки зору психології комплекс «жертви» тісно пов’язаний із заниженою самооцінкою, невпевненістю в собі, схильністю до негативних очікувань, песимізмом тощо. Така особа постійно розповідає всім, хто поряд, про свої біди і нещастя, які чомусь тільки її переслідують. Запам’ятайте, своїми думками і словами людина творить власну реальність. У результаті таких розмов мозку нічого не залишається, як втілити негативний сценарій у життя. Тому варто навчитися розмовляти про свої проблеми лише з фахівцями: психотерапевтами та психологами – і обов’язково шукати шляхи виходу зі скрутної ситуації. Розповіді про власні проблеми стороннім людям тільки підкріплюють комплекс «жертви». З іншого боку, такий стан багато в чому дає їй і певні вигоди: людина залишається в очах оточуючих хорошою; її не можна ображати, робити зауваження; вона не несе відповідальності за невдачі; це все негативні зовнішні фактори, які від неї не залежать; винні всі, крім неї; в її розповідях простежується самозамилування; вона отримує увагу оточуючих, симпатії, співчуття; людина думає, що таким чином отримує любов через жалість.
«Жертва добре знає, як маніпулювати людьми, особливо їхніми емоціями, заявляючи, що отримала психологічну травму, але емоційно не готова цим ділитися. Тому оточуючі повинні її жаліти і співчувати. Вона ж залишає за собою право реагувати на знаки людської уваги чи ні. У таких випадках людина, яка приділила «жертві» максимум уваги і співчуття, отримує у неї статус «обраної». «Жертва» не втомлюється їй твердити: «тільки з тобою я можу спілкуватися на будь-яку тему, бо ти мене розумієш», «ти – мій рятівник», «ти – особливий, бо зробив те, що іншим не під силу» і т. д. І тут пастка: «обраний» і сам не помічає, як стає жертвою «жертви», якій уже не може ні в чому відмовити. У нього не залишається ні сил, ні енергії на особисте життя, оскільки виконує місію «рятівника». Тепер усі його думки – про плани порятунку «жертви». Та спробуйте хоча б раз відмовити у чомусь «жертві» – і ви вже «поганий». А кому хочеться бути кривдником такої хорошої людини, адже про це дізнаються інші. І тепер «обраний» уже в рядах «катів». Тому перш ніж стати для когось «обраним», подумайте, чи потрібна вам така роль.
«Жертва» чудово знає і розуміє, як виправдати всі свої невдачі і страхи нереалізованості, приписуючи собі заслуги «духовного мученика» та велику невидиму духовну місію. За внутрішнім відчуттям такої людини, вона – герой, адже «терпить муки і страждання, які випали на її долю». Крім матеріальної вигоди, вона отримує різного рівня подаяння, пільги, знижки...
І нарешті світ починає крутитися навколо її особистості без будь-яких зусиль та заслуг з її боку. До того ж з’являється чудова можливість виправдати свою емоційну нестабільність, небажання працювати над собою.
«Жертва» завжди притягує «ката». А в ідеалі створюється тріада: «жертва», «кат» і «рятівник». Та це вже крайнощі, які можуть, як маятник, коливатися в той чи інший бік. Поступово «жертва» підсвідомо мріє стати «катом». І у деяких обставинах їй це вдається.
Як приклад наведу випадок з консультації: невістка все життя жила в будинку свекрухи, постійно відчуваючи себе «жертвою». Тому завжди повторювала, що ніколи не стане такою, як ця «злісна стара». А в результаті помітила, що й сама мимоволі використовує всі свекрушині методи впливу вже на свою невістку.
Зазвичай, відчуваючи, що тепер обставини на її боці, «жертва» підсвідомо починає «відновлювати справедливість» або просто мстити, насолоджуючись своєю владою (наприклад, на роботі – начальник, а вдома – підкаблучник). Ці дві протилежності можуть мирно вживатися в одній особистості. Часто вони люблять садо-мазохістські ігри, стаючи надовго заручниками штучно створених ілюзій і підносячи все це як вишуканий смак.
Визначити, чи не стали Ви «жертвою», можна із наведених вище ознак. І це вже буде 50 відсотків роботи з виходу із ситуації. Решта 50 відсотків – співпраця з фахівцем. Бажаю відчуття свободи вибору.
Ваша Наталія Рахель

Розділ новин: 

Коментарі