Єдина у районі медалістка Юлія Кузьмич стане лікарем

Публікації

Серед цьогорічних випускників Володимир-Волинського району Юлія Кузьмич з Овадного – єдина медалістка. «Про те, що у мене медаль, дізналася на святі останнього дзвоника. Це було дуже приємно і навіть трохи несподівано. Хоч і наполегливо готувалася, проте не була впевнена у результатах. Дуже дякую своїм батькам і вчителям за науку і підтримку. Це наша спільна перемога», - каже Юля.
У родині Кузьмичів з Овадного тісно переплелися дві професії – вчителя і лікаря. Мама Лілія Василівна – вчитель української мови та літератури в Оваднівській ЗОШ І-ІІІст. Саме завдяки їй Юля, ще будучи зовсім маленькою, дуже хотіла чимшвидше стати школяркою. Зараз дівчина з теплою усмішкою згадує, як з цікавістю спостерігала, коли мама щоранку збиралася до школи. Це місце здавалося дуже таємничим і водночас цікавим, тому Юля мріяла якнайшвидше вирости і теж мати свої книжки-зошити. Вже у три роки дівчинка навчилася читати і з того часу почала відкривати для себе все більше нового і цікавого.
Тато Юлі Микола Миколайович – ветлікар. Дівчинка змалку не зі слів знає, якою важкою і відповідальною є ця робота, особливо у сільській місцевості. У будь-який час доби до медика звертаються по допомогу, адже більше нікому допомогти. До речі, ця тендітна дівчина зовсім не боїться крові. Мріє допомагати з’являтися на світ маленьким дітям і в майбутньому працювати у пологовому будинку.
Дівчина дуже старанно готувалася, і це допомогло їй досягти неабияких результатів. Високі бали, отримані при проходженні ЗНО, і відмінні оцінки в атестаті відкрили шлях до омріяного вишу. Нещодавно єдина медалістка Володимир-Волинського району стала студенткою Київського національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.
-Юлю, ти завжди мріяла стати лікарем чи були й інші мрії?
-Так, був період декілька років тому, коли хотілося стати слідчим. Можливо, вплинуло те, що люблю читати детективи. Та й взагалі хотілося чогось незвичайного, бойового.
-Як любиш проводити дозвілля?
-Дуже люблю відпочинок на природі у колі рідних. Кожна така поїздка дарує незабутні приємні враження. Ціную час, проведений із близькими мені людьми. Дуже люблю читати, особливо фантастику і детективи. Читаю і для навчання, і для душі. Захоплююсь і українськими, і зарубіжними авторами, особливо творами Дена Брауна.
За роки навчання у школі дівчина освоїла гру на баяні та гітарі, народні танці і волейбол.
З особливою теплотою в голосі Юля розповідає про свого молодшого братика – 9-річного Любомира. Хлопець – юний футболіст, до того ж завзятий вболівальник. «О-о-о, як він уболівав під час футбольного чемпіонату «Євро-2016». Та й щоразу, коли по телевізору показують гру, брат сповнений щирих емоцій», - розповідає Юля.
-Залюбки допомагаю мамі на кухні, намагаюся навчитися якомога більше. Шкода, що зовсім скоро доведеться надовго відлучатися з рідної домівки, від цього трохи сумно. Добре, що у столиці не буду сама – моя найкраща подруга Дарина теж вступила у київський вуз, щоправда, в інший – на перекладача. Але вони досить близько розташовані, тож, думаю, коли випадатиме вільний час, будемо обов’язково бачитися. Розумію, що у студенток-першокурсниць такого часу буде обмаль, - посміхається Юля.
Крім рідних і друзів, за дівчиною вдома сумуватиме її домашній улюбленець – пес Бублик. Милий здоровань, який, стаючи на задні лапи, з легкістю закладає передні дівчині на плечі.
Знайомство з Юлею залишило позитивні враження. Ніжна і тендітна зовні, вона має міцний внутрішній стержень. Цілеспрямована у досягненні поставленої мети. Напевно, таким і має бути хороший лікар – добрим і сильним, розумним і наполегливим.
Тетяна Корнійчук, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі