Яйце: досконала форма, загадкове походження…

Як може курка видати такий досконалий витвір. І за формою, і за змістом. Яйце – символ, яйце – оберіг, яйце – атрибут народних цілителів. І ще багато іншого можна про нього казати і думати…
До слова, я сама була об’єктом зцілення, дякуючи звичайному яйцю у руках народної цілительки. Старша жінка, до якої мене привела добра сусідка, оглянувши мене, нещасну, бо була, як кажуть, тілом без душі: руки звисали, не було сил їх піднімати, лице жовте, очі ніби мертві - сказала, щоб я прийшла негайно із трьома свіжими і не з базару яйцями. Потому посадила мене навпроти себе, обкачала яйцем із маківки до п’ят, розбила яйце і вилила у воду в склянці. Щось видивилась у тій воді, шептала, напевне, молитви. Сказала прийти наступного дня. Повернувшись додому, я довго, кілька годин, спала. Наступного дня усе повторилося. А третього разу не знадобилося: я почувалася здоровою, ожила.
-Невже так просто Ви змогли мені допомогти? - запитала я у жінки.
-Чому думаєш, що просто? Якби було так просто, то і ти змогла б.
-А що ж було зі мною?
-Недобрий вітер тебе обвіяв. Може, у поїзді, чи на вулиці, чи будь-де, навіть через вікно.
Так і було. Їхала додому у потязі, де всі вікна були відчинені. Наступного дня рідні побачили, що зі мною біда.
-Ти не дивись, що я така собі проста тітка. Мене аж до Терешкової у Москву возили, коли у неї донечка важко захворіла, а лікарі не знали, що з нею.
-І що, допомогли?
-Допомогла. Могла тоді у Москві залишитись, просили. Та я вже застара міняти своє життя. Та й без своєї хати, рідних захиріла б у тій Москві. Тут теж своїх недужих вистачає.
Шкода, немає вже світлої пам’яті баби Ковальчучки – так звали цю жінку – серед нас.
Цікаве яйце і з іншого погляду – як втілення краси, людської фантазії і магічної сили. Із язичницьких часів залишився дивовижний звичай: напередодні свята Великодня наші предки писали писанки, де в символічних малюнках зображали три світи й основні принципи походження і розвитку небесних тіл та їхніх систем, по-науковому – космогонічної картини світу.
До наших днів найкраще цей звичай зберігся в карпатському краї, хоча люди вже й забули, що означає той чи інший символ. Коли їх запитати про це, відповідають: “Малюю, як мати (або баба) навчила”.
Символічно, що писанкарство – традиційно жіноче ремесло. І, напевно, причина не тільки у тому, що це заняття не вимагає докладання фізичних зусиль: яйце – символ життя і нового народження, а в людському світі нове життя дарує жінка.
Писанки – це наділені магічною силою талісмани любові, відродження, вічного життя. Їх дарують членам родини, коханим, усім, кого люблять і бажають добра, успіхів, радості.
Шкаралупу з писанок і крашанок, зроблених до Великодня, за повір’ям, у жодному разі не можна викидати у сміття, а слід зібрати і кинути в проточну воду, щоб вони пливли до світу предків. Із цього дійства предки дізнавались, що їх просять на гостину.
У 2000-му році мені пощастило бути у м. Коломиї на черговому фестивалі народної творчості Буковини. До цієї події місцева влада приурочила відкриття Музею писанки, єдиного такого у світі. Споруда музею у вигляді яйця-писанки великих розмірів. Усередині цього яйця на першому поверсі по колу на стінах великі фото буковинських етнографів, писанкарок, а вище – на другому – по спіралі на спеціальних виставкових столах-стелажах на чорному оксамиті у гніздах лежали писанки, сотні рукотворних чудес. Кожне з яких – від свого автора. Краса незабутня.
У той час Президентом був Леонід Кучма і його запросили на фестиваль як почесного гостя відкрити музей. Зі своїм супроводом зайшов до середини і довго-довго не виходив, аж народ знетерпеливився. Мабуть. йому теж було цікаво і сподобалось.
Не знаю, що перше було: яйце чи курка. Але курка куркою, як люди кажуть: часом дурна, часом сліпа, буває і мокра чомусь. Хоча треба віддати належне: все-таки вона його знесла. А яйце постійно змушує людський розум роздумувати над цим феноменом.
Лариса Прушинська, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі