Якщо бракує клепки в голові, то чужу вже не вставиш. І це – діагноз

Ця народна мудрість влучно характеризує двоноге створіння (людиною його назвати важко), яке, підпаливши вночі 8-го квітня суху траву, влаштувало на півдорозі між шахтою №4 та селом Верхнів масштабну пожежу. Її ледь змогли приборкати два екіпажі рятувальників із Нововолинська та Іваничів.
Кілька десятків років тому на цій території, що займала чималу площу від грунтівки, якою сільські жителі навпростець ще й зараз добираються до міста, до майже знищеної нині машинами асфальтованої дороги, яка веде до колишнього складу Володимир-Волинської військової частини (нині – реабілітаційний центр «Ковчег»), росли кущі. Селяни щороку випасали там худобу. Неподалік хутора із двох хат ріс невеликий, на дві-три сотні квадратів, лісок. Пам’ятаю, як у дитинстві ми часто бігали туди дивитися на уламки збитого під час війни радянського літака. Тіло пілота селяни після війни перепоховали біля клубу в центрі Верхнова. Згодом слідопити встановили ім’я льотчика і сповістили родичів, які перевезли його в рідні краї. З часом кущі викорчували, землю зорали і щороку засівали різними культурами. Після розпаду колгоспів це поле передали у власність мешканцям хутора. Та, видно, обробляти його ті не мали змоги (господаря одного з обійсть випадково підстрелили під час полювання, господиня іншого померла, молодь перебралася в місто, а у двох хатинах залишилися переважно люди пенсійного віку. Земля ця тривалий час облогувала і знову поступово заросла кущами й високою, в людський зріст, травою. Там розвелося чимало зайців, їжаків, куріпок та інших птахів, які мостили гнізда в густій траві і виводили потомство, було багато грибів, щедро родили суниця та дика полуниця. Натрапивши на хорошу місцину, можна було за дві-три години назбирати 8-10 літрів ягід. І ось тепер, після безвідповідального вчинку якоїсь недорозвинутої двоногої істоти, на значній частині території похазяйнував вогонь, і навряд чи швидко тут відродиться життя. Під час пожежі багато звірини, птахів і комах згоріло живцем.
Як розповів начальник Нововолинської ДПРЧ-5 Руслан Безека, повідомлення про пожежу надійшло до них на диспетчерський пункт о 21-й год. 36 хв. На місце події негайно виїхав черговий караул Івана Трофимука. Те, що вони побачили, вжахнуло навіть досвідчених вогнеборців: суха трава палала, як смолоскип, вогонь знімався в небо більш як на п’ять-десять метрів. Невдовзі на допомогу нововолинським рятувальникам прибули колеги з Іваничів. Стихію вдалося приборкати лише о 23.16. А те, що пережили за цей час мешканці хутора, в напрямку якого рухався вогонь, взагалі не передати словами.
Свідком події став депутат облради Борис Бабійчук, який того вечора повертався додому після зустрічі з виборцями. Він і сфотографував це жахіття.
-Вчинити подібне лихо міг лише той, хто безповоротно втратив здоровий глузд, хто давно не дружить з головою і за ким плаче психлікарня, - прокоментував ситуацію депутат облради.
Ксеня Лучко, м. Нововолинськ

Розділ новин: 

Коментарі