Як ставитись до користування Інтернетом у робочий час у власних цілях

Спробуємо розібратися, чи може бути приводом для звільнення працівника особиста переписка і пости у соцмережах, як керівники здійснюють моніторинг використання робочого часу підлеглими.
Ця тема зацікавить усіх офісних працівників, що користуються комп’ютерами, під’єднаними до Інтернету. Чого гріха таїти, всі ми час від часу на робочому місці розміщуємо власні дописи у соціальних мережах, поповнюємо свій інтелектуальний багаж переглядом публікацій, зміст яких аж ніяк не стосується професійних обов’язків. Тому повідомлення у деяких ЗМІ, що Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) прийняв рішення, яким дозволив звільняти з роботи за пости в соцмережі, зроблені у робочий час, здивувало і занепокоїло багатьох, повідомляє «Урядовий кур’єр». Тож перш ніж щось писати у соцмережах, варто подумати, аби потім не мати проблем із трудовлаштуванням.
Судді Малої палати ЄСПЛ зазначають, що роботодавець має право перевіряти, чи виконують працівники на робочому місці свої службові обов’язки та чи не використовують комп’ютер для власних потреб. Приводом для розгляду в Європейському суді став позов інженера, який працював у компанії та якого звільнили за листування з коханою у Yahoo-месенджері. При винесенні рішення суд врахував усі нюанси. Перш за все те, що у компанії існували чітко встановлені правила, згідно з якими заборонено використовувати робочий комп’ютер, Інтернет, за який платить роботодавець, та електронну пошту з особистою метою. Держава, яка виступала опонентом у цій справі, надала інформацію, що працівники цієї компанії начебто підписували документ, яким роботодавець інформував їх, що вже звільняв людину за використання робочого Інтернету з особистою метою. Суд зауважив, що оскільки в компанії були внутрішні правила, які забороняли приватне листування, то рішення про звільнення було законним.

В українських реаліях
Як таку ситуацію трактували б у нас? В українських компаніях теж полюбляють стежити за працівниками. Подекуди працівників знайомлять із внутрішніми корпоративними правилами одразу під час оформлення на роботу, а дехто дізнається про негласні заборони лише коли потрапляє у неприємну ситуацію. Газета описує такий випадок. Чоловік прийшов на роботу і був ошелешений, коли побачив, що керівництво роздрукувало та вивісило у конференц-залі приватне листування в «асьці» деяких працівників. У результаті кільком колегам довелося звільнитися через те, що колектив дізнався подробиці їхнього особистого життя. Зазначається, що у цій фінансовій установі керівництво неодноразово попереджало підлеглих про те, що месенджерами можна користуватися виключно для з’ясування робочих питань.

Як реагують
Аби уникнути неприємностей, в українських компаніях найчастіше доступ до соціальних мереж або обмежують, або зовсім блокують. Згідно з дослідженнями порталу HeadHunter, у кожному четвертому офісі співробітники не можуть повною мірою користуватися соціальними мережами.
Є як консервативні компанії, так і демократичні. Якщо йдеться про тих, хто входить у топ-5 ринку, то тут справді можуть діяти обмеження на користування соцмережами в робочий час. Ці обмеження запроваджують задля унеможливлення витоку інформації, а також для покращення внутрішньої дисципліни. Правила поведінки оформляють або наказом, або у вигляді переліку внутрішніх корпоративних правил.
Відкритіші й гнучкіші компанії дозволяють доступ до деяких соціальних мереж, переважно це Facebook і LinkedIn, адже їх можна використовувати зокрема й для нарощення клієнтської бази та комунікації з представниками ЗМІ. Проте є певні рекомендаційні обмеження щодо типу дописів. Наприклад, не радять друкувати компрометуючі фото.
І є компанії (переважно нішеві невеликі юридичні фірми), які навіть не мають власного корпоративного сайту, але доволі активно використовують ресурс соціальних мереж для нарощення своєї публічності й налагодження корисних контактів з потенційними клієнтами та партнерами задля розвитку бізнесу, розповідає «Урядовий кур’єр».
Системний адміністратор одного з відомих медіаресурсів каже, що в їхній компанії необхідність доступу до соцмереж визначає керівник відділу. Якщо працівнику потрібен, наприклад, Скайп, то він отримає доступ до нього. Є відділи (скажімо, рекламний та маркетинговий), де цей доступ відкритий. Проте у їхній компанії не можна відвідувати «Однокласники» та «ВКонтакті». Це стосується й «аськи». А ось до мережі «Фейсбук» керівництво ставиться лояльно, проте працівники добре розуміють, що не варто зловживати «сидінням» у соцмережах, адже робота є робота.

Дозволено те, що не заборонено
На думку юристів, у деяких ситуаціях керівництво все-таки впадає у крайнощі, намагаючись покращити трудову дисципліну.
«Якщо ваше листування оприлюднили, то це дає підстави для звернення до суду для захисту честі та гідності, — роз’яснює юрист Центру соціальних досліджень Віталій Дудін. — Кодекс законів про працю (КЗпП) не передбачає права роботодавця моніторити соцмережі задля з’ясування, чим ви займаєтеся в робочий час в Інтернеті. Він не повинен фільмувати робочий процес на відеокамеру та здійснювати аудіозапис. Це загальне правило, яке випливає з Конституції, де прописано заборону на втручання у приватне життя і збирання інформації проти волі особи».
Чинний Закон «Про інформацію» забороняє збирати дані про особу без її згоди, крім винятків, визначених законом. А Кримінальний кодекс забороняє порушення недоторканності приватного життя. Тож рішення ЄСПЛ не створює прецеденту. Інакше потрібно було б звільнити ледь не 90% працівників. В Україні справа до судів ще не доходила, зазвичай усе закінчується виховною роботою.

А як у Володимирі?
Аби прояснити ситуацію, як ставляться до використання Інтернету у робочий час у власних цілях та чи вживають заходів задля покращення трудової дисципліни у колективах, ми звернулися до деяких керівників установ.
Особлива думка. Під час розмови з одним із керівників приватних володимирських підприємств, де є офіс і співробітники працюють на комп’ютерах з підключеним Інтернетом, він анонімно зізнався, що й сам за наявності вільної хвилини на роботі використовує Інтернет як засіб особистих комунікацій. Відповідно не бачить нічого поганого у тому, якщо грішать цим підлеглі: «Неможливо годинами підряд займатися тільки роботою. Потрібна хоч якась розрядка. Хтось ходить на перекури на кілька хвилин, а інші чи по телефону спілкуються, чи щось читають в Інтернеті, у межах розумного, звичайно. Ставлюся до цього лояльно, бо роботі це не заважає – усі справляються. Якби було по-іншому, то й іншим було б моє ставлення».
Наталія Василець, голова Володимир-Волинської РДА:
-Ні у мене особисто, ні у працівників райдержадміністрації просто немає часу на використання Інтернету в робочі години для особистих потреб, бо всі завантажені посадовими обов’язками. Якщо ж відволікатимуться, то не встигатимуть їх виконувати. Таких порушень у колективі я принаймні не помічала. Водночас я не проти, коли колеги заглядають у соцмережі чи читають новини під час обідньої перерви.
Юрій Кравчук, начальник районного управління агропромислового розвитку:
-Останнім часом кількість держслужбовців значно скоротили, але роботи менше не стало. На кожного працівника зросло навантаження, отже, розважатися на роботі просто ніколи. Тож у нашому управлінні питання використання Інтернету не за прямим призначенням не стоїть.
Оксана Бігун, начальник районного відділу освіти, молоді і спорту:
-У мене на комп’ютері встановлена спеціальна програма, з допомогою якої я маю змогу у внутрішній мережі моніторити, як використовують свої ПК в робочий час мої співробітники. Інколи здійснюю такі перевірки, але порушень трудової дисципліни не бачила жодного разу.
Підготувала Міла Сергєєва, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі