Як сьогодні живеться чорнобильцям у Володимирі і районі

У ніч з 25 на 26 квітня 1986 року на запущеній в експлуатацію в 1977р. Чорнобильській атомній електростанції стався вибух, який зруйнував реактор четвертого енергоблоку. Техногенна катастрофа позбавила життя і здоров’я безліч ліквідаторів, а мешканців 30-кілометрової зони змусила назавжди покинути свої домівки й переселитися в інші населені пункти на території України. Відтоді минуло 32 роки. Про соціальний захист чорнобильців подбало українське законодавство. Та чи виконується воно повною мірою? З якими проблемами стикаються сьогодні люди, які, ризикуючи життям, ліквідовували наслідки трагедії і нині потребують допомоги? Про це ми поцікавилися у голів добровільних організацій «Спілка «Чорнобиль» у місті та районі.
-Станом на 1 січня 2018р. у Володимирі налічувалося 235 чорнобильців (ліквідаторів та потерпілих) і 148 дітей, - розповідає голова Володимир-Волинської організації «Спілки «Чорнобиль», ліквідатор аварії на ЧАЕС І категорії Світлана Богайчук. – На жаль, на рівні держави «чорнобильські» закони не виконуються через недостатнє фінансування з державного бюджету. Вже понад п’ять років не переглядалися пенсії чорнобильців. Смішні суми передбачені на оздоровлення. Так ліквідатори І категорії (а це фактично інваліди) отримують лише 120грн. на рік, ліквідатори ІІ категорії – 100. Доплати на харчування ліквідаторам І категорії становлять 409грн. на місяць, для ІІ категорії вони вдвічі менші. Не вирішене житлове питання. У місті понад 10 сімей чорнобильців досі не забезпечені квартирами. Всі вони давно стоять у черзі на отримання житла. Списки подані та контролюються Волинською облдержадміністрацією, але були помічені факти порушення черговості у Володимирі. З цього приводу довелося подавати позов до суду. Суд я виграла, але рішення протягом тривалого часу не виконується. Неодноразово з цим питанням зверталася до народного депутата Ігоря Гузя, подавала матеріали черговості, але, окрім обіцянок, нічого не добилася, навіть письмової відповіді не отримала.
До позитивних факторів соціального захисту чорнобильців Світлана Анатоліївна віднесла відшкодування коштів за медичні препарати, що використовуються при амбулаторному лікуванні (хоча за ліки при лікуванні у стаціонарі все ж треба платити). Повною мірою виконується обласна Програма щодо проведення безоплатних операцій чорнобильцям із заміни суглобів на штучні, шунтування судин та при онкологічних хворобах. Також ліквідатори І категорії забезпечуються безоплатним санаторно-курортним лікуванням. Минулого року своїм правом на безкоштовне оздоровлення скористалося 45 осіб, а на цей рік подано чомусь лише 20 заявок.
-На території району проживає понад 280 осіб, що мають статус потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Це ліквідатори, їхні вдови, переселенці і діти ліквідаторів, що не досягли 18 років, - повідомляє голова Володимир-Волинської районної добровільної громадської організації «Спілка «Чорнобиль» Олександр Дзядук.
Чорнобильці району стикаються з тими ж проблемами, що й міські, щоправда у сільській місцевості не стоїть так гостро питання житла. Олександр Васильович цілком погоджується зі своєю колегою пані Світланою, що останнім часом соціальний захист чорнобильців погіршився.
-Щороку урізаються деякі статті закону «Про статус осіб, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС». Наприклад, якщо раніше право на безкоштовні путівки у санаторії мали всі ліквідатори, то зараз це право залишилося тільки для ліквідаторів І категорії, - уточнює Олександр Васильович. – Скасували для чорнобильців і право безоплатного проїзду в громадському транспорті. Безкоштовні операції, що роблять знову ж таки тільки ліквідаторам І категорії, хворий спочатку має оплатити сам (це 30 тисяч гривень і більше). По-перше, де взяти такі гроші; по-друге, процедура отримання компенсації складна і тривала. І ще один момент. По 2017 рік включно, поки ще райони не остаточно були поділені на ОТГ, чорнобильці мали можливість раз на рік претендувати на одноразову матеріальну допомогу, що виплачувалася з районного бюджету. Зараз цього вже немає. У нових умовах кожна об’єднана громада сама вирішує, що включати у список видатків, кому платити, а кому ні. Отже, тільки у бюджет Устилузької ОМТГ на цей рік закладені гроші на допомогу чорнобильцям. Постраждалі внаслідок аварії на ЧАЕС, що проживають в інших громадах, про допомогу з місцевого бюджету можуть поки що забути.
Звісно, держава мало уваги приділяє ліквідаторам аварії на ЧАЕС. Про це згадують, пишуть, обурюються вже три десятки років поспіль, найчастіше – напередодні сумної дати в нашій історії. Проте нічого не змінюється на краще. Особливо прикро, що процес іде у зворотному напрямку: кількість пільг, навпаки, зменшується. Сьогодні середній вік ліквідатора – 50 років. Це люди із підірваним здоров’ям, яким необхідна допомога. А держава економить і на них.
Міла Сергєєва

Розділ новин: 

Коментарі