Як правильно побудувати своє життя, якщо в дитинстві ти був позбавлений батьківської любові

У нашому житті трапляється де­­далі більше випадків, коли розпа­дається сім’я і дитина залишається ­жити з одним із батьків – найчас­тіше з матір’ю. Непоодинокі також і випадки відмов батька від визнання ­батьківства. Стало нині модним се­ред одиноких жінок «народжувати ­дитя для себе». У цих ситуаціях до­рослі навіть не уявляють, яке тавро вони ставлять на все життя своєї ­дитини, на які страждання її при­рікають. Жодні соціальні пільги не в змозі компенсувати наслідки цього ­лиха. Психологам доводиться при­діляти багато уваги таким дітям, аби хоч трішки залікувати душевний біль травмованої дитячої душі. Емоційна нестабільність, розлади пам’яті та концентрації уваги, замкнутість – ­лише маленька частинка психоло­гічного дискомфорту, який відчуває дитина від усвідомлення того, що ­вона не така, як усі. Психологи дово­дять, що діти краще розвиваються і адаптуються до життя, якщо знають, що батько, хоч і не живе з ними, але ­десь є. Кожній людині важливо зна­ти своє коріння, з якого вона роду-племені. І діти тут не виняток. Дитя, ­народжене без батька, ніби наполо­вину зрубане і частково позбавлене земних соків деревце, що не може вирости міцним і здоровим. Інші діти це відчувають і насміхаються над ним, обзивають байстрям, роблячи дитячі душевні рани ще глибшими. І якщо ще в зовсім юному віці діти менше звертають уваги на такі речі, то пізніше у них виробляється своя ­захисна реакція на такого роду об­­рази: одні агресією та кулаками від­войовують своє право бути такими, ­як всі, інші – асоціальною поведін­кою, брехнею та вигадуванням, а треті за будь-яку ціну намагаються ­довести своїм кривдникам та всьо­му світові, що вони – найкращі та найдостойніші.
Колись народити дитину без ­батька було взагалі недопусти­мим явищем. Ні матір, ні дитину суспільство не визнавало, їхні долі ­здебільшого були трагічними. Вар­то згадати деякі факти з біографії ­Т.Г.Шевченка та його твір «Кате­рина». Зараз усе простіше на рівні ­держави, але з точки зору психо­логії практично мало що змінилося. Наведу декілька прикладів з життя. ­На одній з консультацій жінка звер­нулась до мене із запитанням, чому ­їй так не щастить у стосунках з чо­ловіками. Вона, мовляв, і розумна, і красива, а вони всього цього ніби й не зауважують. Як з’ясувалося під час подальшої розмови, однією з ­причин такої ситуації в житті цієї мо­лодої особи був той факт, що вона зовсім не знає свого батька. Мати, ще будучи вагітною, відмовилася виходити заміж за того, з ким у неї ­склались випадкові стосунки, про­­те дитину залишила. Дівчина роз­повідала про те, як їй завжди було важко серед однолітків, а також про те, що стосунки з хлопцями у ­неї зовсім не складалися ще з під­літкового віку. Прислухавшись до поради знайти свого батька (якщо є така можливість) і якомога більше дізнатися про нього, познайомитися ­та налагодити дружні стосунки, ді­вчина розпочала пошуки. Подумки вона щодня не забувала дякувати батькові за дар життя. Бачачи це прагнення дочки, мати невдовзі вперше за багато років порушила ­обітницю мовчання й відверто роз­повіла їй про своє далеке минуле. ­Крок за кроком молодій жінці поча­ла відкриватися таємниця, яка так ­довго від неї приховувалася. Ви­явилося, що батько живе неподалік. ­Вона дізналася його номер теле­фону і зателефонувала. Спочатку їхні стосунки були досить напружені: чоловік відчував по відношенню до знайденої доньки острах і недовіру, його не покидала думка, що­ їй по­трібні гроші. Та коли напруга спала, ­стосунки налагодились, вони пото­варишували. Після цього у Світлани з’явився молодий чоловік, і вона зараз дуже щаслива.
Ще один приклад сім’ї, в якій ­мати в період кризи сімейних сто­сунків, з метою отримати більшу матеріальну компенсацію, статус ­«Мати-героїня» та пільги від дер­жави, народила п’яту дитину не від ­батька своїх старших дітей, а від ін­шого (про це вона відкрито казала ­сама). Подружжя було на межі роз­­лучення, але заради дітей залиши­лися разом. І «плід материнського ­гріха» – малий Давид усіма мож­­ливими способами намагався при­вернути увагу «батька» і бути для нього найкращим сином. Щодня ­малому доводилося проживати си­туацію «рідний – не рідний», бачити, як батько приділяє увагу своїм рідним дітям, турбується про їхнє здоров’я, ­розвиток, купує щось смачне та ко­­рисне, а його – відганяє. Така пове­дінка дорослого чоловіка травмувала не лише Давида, а й усіх дітей. Старші просили прийняти меншого, як свого, адже це, мовляв, їхній братик, але батько залишався невблаганним.
­ Виходячи з подібних ситуацій, хо­четься звернутися до дорослих, аби ­вони усвідомили свою відповідаль­ність за життя і душевне здоров’я усіх дітей. Тим більше, що усиновити дитину – одне з найбільших духовних благ.
­ У психологічних практиках є ме­тод родових розстановок, де його засновник Берт Хелінгер доводить, що стосунки з батьком, а також його ­благословення на щасливе жит­­тя, відіграють велику роль у жит­ті дитини, особливо в питаннях створення сім’ї, продовження роду та матеріального благополуччя. Звичайно, що стосунки з матір’ю не менш важливі, але це не тема сьогоднішньої нашої розмови. Рекомендую всім фільм «Август ­Раш», який розрахований на пе­регляд усією родиною і розповідає ­про долю хлопчика, що виріс у ди­тячому будинку і зовсім не знав ні матері, ні батька. Та віра в те, що його люблять, і надзвичайно велике бажання знайти батьків здійснили диво. Цей фільм допоможе і дітям ­з благополучних сімей бути добрі­шими до таких, як Август, Давид, Оксана і цінувати родинне тепло. А тим, у кого немає рідних, – отримати надію і віру в те, що силою любові та віри можна здійснити найзаповітніші мрії свого життя. Будьте милосердні та любіть одне одного.
З любов’ю ваша Наталія Рахель

Розділ новин: 

Коментарі