Господарі, сусіди і правоохоронці у цій ситуації по-своєму праві. Передусім поламаний тин виявився тестом на загальнолюдські якості.
До редакції газети «Місто вечірнє» надійшов лист. Його авторка Лариса Аргатюк родом з Володимира-Волинського, але зараз проживає в Умані. Зовсім недавно вона приїздила на малу батьківщину, та візит виявився напруженим і не обійшовся без поліції. Своє розчарування й водночас надію на краще жінка вилила у рядках листа. «Я почувалася щасливою, повертаючись у рідний Володимир, де минуло моє дитинство і живуть найрідніші мені люди – батьки. Потяг заколисував під своє «тук-тук», як раптом пролунав дзвінок на мобільний від сусідки: «Ларисонько, до тебе на квартиру добивався наш сусід, ще й завалив тобі дві секції дерев’яної огорожі». Мій хороший настрій відразу змінився. Перед очима постав хлопчина, який ріс разом із моїми дітьми, ходив до одного класу з моєю донечкою», - пише Лариса.
Як розповіла кореспонденту мама Лариси – Марія Марковська, сусідський хлопець Володимир К. у нетверезому стані намагався ближче «познайомитися» із квартирантами і, ймовірно, випросити могорич. Не домігшись свого, молодик повів себе агресивно.
Біля своєї оселі Лариса побачила неприємну картину: двері були брудними від ударів об них ногами і дерев’яним кілком; паркан лежав, «ніби його хто викосив». Як потім пояснив сусід, це трапилося зовсім випадково.
«У жодному разі не можна залишити це хуліганство безкарним, адже посягання на приватну власність, пошкодження майна – це злочин», - вважає Лариса Аргатюк. За її словами, на виклик поліції прибули старший лейтенант Дмитро Домрін і капітан Андрій Коколюк. Правоохоронці не побачили в ситуації чогось суттєвого, але, звісно, зафіксували адміністративне правопорушення.
«Пізніше, після спілкування з дільничним, я дізналася, що мої пояснення були зовсім не так оформлені. Я нікого не звинувачую, бо хоч маю 20-річний стаж роботи бухгалтером, та проявила серйозну недбалість, поставивши підпис, що з моїх слів записано правильно. Але хіба правильно? Ми ніколи з тим хлопцем не мали конфлікту, а в поясненні пише, що «з сусідом виник словесний конфлікт, бо існують довгі неприязні стосунки», - пише жінка у листі. До речі, про повалений паркан у протоколі не було і слова. Лариса розповідає, що зі всіх свідків, які були присутні, опитали лише одного. І навіть його слова були записані некоректно.
«Мені пояснили, що в подальшому справою буде займатися дільничний, який сам же мені зателефонує. Та ми не стали чекати дзвінка і подалися до відділення поліції», - розповідає далі пані Лариса. Поліція уважно вислухала, пообіцяла допомогти, попередньо опитавши і самого винуватця, і свідків хуліганства. Через деякий час жінці зателефонував дільничний інспектор лейтенант Олександр Вегера і попросив усіх зібратися на місці. Однак, на велике здивування Лариси, сусіди не захотіли свідчити удруге. Жінку така поведінка людей, з якими вона прожила 30 років по сусідству, дуже обурила. На її думку, позиція «моя хата скраю» аж ніяк не відповідає європейському менталітету. “Як будувати нове міцне суспільство, якщо люди міняють коней на переправі та ховають голову в пісок?” – ставить риторичне запитання Лариса Аргатюк.
«Усе б це закінчилося безкарно, якби не лейтенант Олександр Вегера, який хоч і не наш дільничний, але поставився до завдання відповідально. Є впевненість, що в нашій поліції працюють порядні люди. Оскільки в області відбувається процес атестації колишніх міліціонерів, хочу закликати людей не бути байдужими і вказувати на професійні якості правоохоронців», - пише Лариса Аргатюк. Вона висловлює вдячність Олександру Вегері за професійний підхід, толерантність та оперативність.
Начальник Володимир-Волинського відділення поліції Михайло Бобик ознайомився з матеріалами справи і запевнив журналіста, що правоохоронці виконали свої обов’язки і діяли законно. Так лейтенант Вегера, опитавши винуватця, склав адміністративний протокол, а його копії було передано до суду. Також начальник поліції запевнив, що в подальшому є можливими систематичні профілактичні роботи з громадянином Володимиром К.
Третьою стороною конфлікту виявилися сусіди. Вони свою позицію виразили чітко: не хочуть сварок, хоча й мовчати про п’яне свавілля теж буває важко. Один із сусідів розповів, що стосунки з Володимиром К. і його родиною давно були дещо напруженими. Хлопець живе у квартирі разом з бабусею, тіткою і двоюрідною сестрою. У родині люблять випити і побити горщики. У таких випадках сусіди не залишаються осторонь і стають мимоволі втягненими у конфлікт. Тож випадок із парканом не був поодиноким. Подейкують, шкода від запальних сусідів була і раніше. Але люди все одно не ризикнули свідчити проти Володимира К. Вочевидь, його тут бояться.
Сусідка Тамара Качур каже, що юнак завжди ставився до неї добре, однак його репутація у будинку погана. «Я була у хороших стосунках з обома сторонами конфлікту, але зараз стосунки погіршилися. Відчуваю, що на мене ображаються. Але сусіди, і я в тому числі, не захотіли ставити підписи у свідченнях, щоб не було ворожнечі. Крім того, Лариса живе в Умані, вдома буває рідко, а нам усім ще жити в цьому будинку. Я зробила так, щоб залишитися в безпеці. Мабуть, Лариса сподівалася, що я її захищу, але мені аби себе захистити. Здоров’я точно не дозволяє з кимсь ворогувати, маю хворі ноги», - каже пані Тамара. Вона також розповіла, чому, ймовірно, агресія хлопця вилилася саме на паркан. Виявляється, якось жителі будинку на вулиці Луцькій вирішили відремонтувати голуб’ятник. Для цього потрібно було тимчасово розібрати паркан. Щоб він не заважав, батьки Лариси забрали дерев’яні секції на зберігання в гараж. Огорожу 12 років тому поставив чоловік Лариси Аргатюк, однак родина Володимира К. відновлювала його частину. Можливо, тому, так би мовити, і претендувала на співвласність і обурилася, що паркан зник під час ремонту.
11 лютого відбулося судове засідання у цій справі. Володимира К. зобов’язали сплатити штраф і відновити паркан упродовж десяти днів. Минув місяць, а будинок з одного боку досі оточений гілками замість огорожі. Квартиранти виїхали. Ситуація все ще має неприємне відлуння, адже зрозуміло, що річ не просто у поваленому паркані. Проблема ця – глибоко моральна. Значною мірою це історія людських доль, які переплелися у цьому будинку на околиці міста.
Аліна Зай, м.Володимир-Волинський
Коментарі