Як кум кума провчив

Куми — це друзі, яким ми довіряємо наших дітей і зазвичай покладаємося на них у найважчі хвилини.
В одному селі жили поряд Федько та Степан, ще з дитинства були вони друзями. Разом ходили до школи, разом пішли і в армію. В один день повернулися додому зі служби, трохи попарубкували і в один рік одружилися.
Степан виявився хорошим батьком і сім`янином. Він не пив, любив дружину й дітей, а їх, як і у Федька, неначе на замовлення, було по двоє — хлопчик та дівчинка. Так із друзів вони ще й кумами стали один одному.
А от у Федька сімейне життя не ладилося. Він пив горілку, бив дружину. От однієї п`ятниці прийшов Степан до Федька та й каже:
— Дай мені, куме, мішків, скільки є. Завтра картоплю на поле їдемо копати.
— Добре, — каже Федько, — дам я тобі мішки, але з умовою, що ввечері наступного дня ці мішки ти повернеш мені, бо в неділю й ми будемо копати картоплю.
Як було погоджено, наступного дня увечері, повернувшись із поля, Степан звільнив мішки й пішов до кума. На подвір`ї було тихо. Ніде нікого немає, до дверей — замкнуті. Постукав. Сусідка каже: «Стукай, дома Федько. П`яний, може, не чує. Цілий день сьогодні бешкетував, побив Галину, вона забрала дітей і пішла до своєї матері».
Степан зупинився біля дверей і постукав ще раз, але вже дужче. Відповіді не було. Він усе сильніше тарабанив і тарабанив. Знову тихо. Коли втретє ударив у двері кулаком, то побачив, як у крайньому вікні відхилилася гардина й за склом з`явилася дуля.
Степан що було сили бив по дверях ще і ще. Дуля зникла, у коридорі почулися кроки й гнівний голос хазяїна:
— Чого гримиш, мало одержала чи що? Хочеш добавки — одержиш, це не проблема, — лунало з хати.
Заскреготів засув – і двері в кінці кінців відчинилися. Степан приготував кубинський мішок. І в одну мить накинув на Федька, коли відчинилися двері. Повалив сусіда на підлогу, впхнув у мішок і зав`язав мотузком. Потім звалив клунок із кумом собі на плечі й попрямував до річки.
— Хто ти такий, що ти робиш? Куди? Куди ти мене несеш? – волав у мішку Федько. – У мене ж діти!
— Знаю, — відповів Степан. — Нечиста сила несе тебе! — змінивши голос, пробурчав чоловік. — А куди — побачиш.
Федько репетував, а Степан спокійно прямував до річки. Підійшовши до води, Степан жбурнув свою ношу туди, де глибше. Федько метушився у мішку, щось белькотів. А його кум повільно закотив колоші штанів, ступив у воду і витяг мішок на берег.
— Що ти робиш? Які можуть бути жарти? Я ж казав — у мене діти, — уже став благати Федько, коли мішок із ним лежав на сухому місці.
— Нічого, прохолонь трохи, бо ти дуже гарячий. Це тобі піде на користь, — спокійно сказав Степан і знову зайшов у воду з мішком та кумом у ньому, декілька разів притопивши його.
— Розв`яжи… Відпусти… Більше не буду, слово честі, — чулося з мішка.
— Що, уже прохолов? А тепер ось ще і просохнеш, — Степан витяг мішок на берег, підкинув на груди і підвісив його на надійний сук на вербі. Далі підпалив цигарку й попрямував додому.
Минуло з півгодини. Надворі сутеніло. З річки потягнуло прохолодою. Ось на берег прийшла баба Параска набрати відерце води.
— Хто там? Допоможіть! Прошу вас, — чулося з мішка.
То кричав з верби Федько і благав розв`язати вузол над головою.
— Ой, що там таке? Господи, прости, — перехрестилася баба, — сімдесят років прожила на світі, а такого чуда не бачила, щоб нечиста сила висіла в мішку на вербі.
— Допоможіть, будь ласка, це я, Федько! — волав з мішка полонений.
— Це ти, Федько? А чого це тебе на вербу поперло, та ще в мішку? — бурмотіла баба Параска.
— Розв`яжіть мене швидше, потім розкажу!
Відтоді, як Федько побував у мішку, його наче підмінили. Він покинув пити, став поважати жінку та дітей, взявся за господарство, яке запустив. У неділю, як ідуть з базару, нав`ючить на себе всі покупки, а дружина йде, як бариня. Як тільки звечоріє, зачиняє двері на всі замки й шепоче про себе: «А, бува, ще забреде нечиста сила, яка так страшно мене колись носила».
Якось зустрілася жінка Федька зі Степаном і каже йому:
— Чим далі, я все більше переконуюся і впевнена, що то була твоя витівка, то ти налякав Федька мого. Звичайно, спасибі тобі за це велике. А він досі думає, що то була нечиста сила.
Підготувала Олена Зініч

Розділ новин: 

Коментарі