7 січня 2022 року під час святкового богослужіння з нагоди 30-річчя відбудови храму святі отці Микола Удуд та Ігор Бігун були нагороджені похвальними листами Волинської обласної ради.
Багато років тому, коли авторка цих рядків була ученицею школи №2, яка тоді знаходилася у центрі Володимира, під час перерв не раз разом з однокласниками придивлялися до дивної споруди, у якій, незважаючи на зруйнований стан, визначалися обриси церкви. Але у ті часи, коли розгулював войовничий атеїзм, годі було дізнатися про таємничу руїну. Та минули літа, і мені пощастило брати участь в акції «Відгомін часів», що дала можливість не лише побачити на власні очі відбудований старовинний храм, піднятися на його дзвіницю, із якої відкривалася чудова панорама міста, не тільки проникнути в загадкові підземелля, а й дізнатися історію собору, а також почути розповіді про його складне відродження.
Минуло 30 років, як із попелу забуття постав величний собор, що є однією з окрас міста. Він був закладений ще в далекому 1775 році за сприяння Ігнатія Садовського як храм єзуїтів «Серце Ісуса» Про це читаємо у публікації священника собору отця Миколи Удуда та відомої громадської діячки, палкої патріотки Віри Чайковської, які провели кропітку роботу з дослідження історії храму і опублікували змістовну статтю в науковому збірнику «Хроніки Ладомерії» (випуск VI). Храм як будівля формувався сім років. Автором проєкту був архітектор Міхал Радзимінський.
Історія не стояла на місці, і доля храму складалася так, що він переходив до різних християнських конфесій.
Під час ІІ Світової війни храм був дуже зруйнований, а радянська влада його фактично знищила. І тільки у 1991 році разом з відродженням Української держави піднявся з попелу забуття і собор Різдва Христового. Але цьому передувала грандіозна робота інженерів, дослідників, реставраторів і робітників, які всі сили вклали у відродження собору. Серед тих, хто керував реставраційними роботами, була Петрунія Гринчук. Вона пригадувала, скільки сміття вивезли з підземелля святої Покровської церкви.
Своїми спогадами поділилися учасники реставрації Євстафій Вавринюк і Василь Мусійчук.
Євстафій Вавринюк народився в Парагваї, дитинство провів в Аргентині, але завжди мріяв повернутися на Батьківщину своїх дідів і прадідів, а тому і вивчив рідну мову. А ще сам освоїв роботу муляра. За його словами, реставраційні роботи проводилися на висоті 40 метрів, а тому необхідно було всім пройти медичну комісію. Собор тоді був суцільною руїною. При розчищенні знаходили карабіни, гранати, міни. Доводилося викликати саперів. Виявляли трухляве зерно і голубиний послід. Оскільки стіни мали товщину 2 метри, їх розбивали 2 тижні. Євстафій Вавринюк відверто говорив про те, що люди «з верхів», які керували, мало тямили в реставрації. Справжнім керівником був талант людей, які на свій страх і ризик приймали рішення.
Як пригадував Василь Мусійчук, спеціалісти вважали, що неможливо відродити вівтар. На допомогу прийшли знання колишніх зодчих. Майстри-реставратори методично прослідковували технологію будівничих, які зводили храм. Вони просто уявили себе на місці цих будівничих. На жаль, у часу свої закони і зовсім мало залишилося серед нас людей, які самовідданою працею підняли з руїн цей храм.
Великий внесок у розбудову собору зробили парафіяни. Своїми невтомними молитвами заслужили ласку Божу священники Віталій Бойко, Микола Удуд, Євген Рябець, Юрій Пилипець, Ігор Бігун, Юрій Здебський. Свою жертовну працю внесли у розбудову собору старости Олександр Шанюк, Микола Хильчук, Юхим Оніщук, Степан Кротюк, Ярослав Киба, Юрій Динько, Іван Пасось.
У 1999 році під керівництвом отця Миколи, отця Ігоря та отця Юрія при храмі стала діяти недільна школа.
Ангельськими голосами і дивовижною гармонією співу славиться хор собору, яким керували Ярополк Іващенко, Євген Дідун, Людмила Патлашинська, Людмила Чайка, Марія Жиромська, Лідія Лавинович.
7 січня 2022 року під час урочистої служби з нагоди 30-річчя відродження собору Різдва Христового отці Микола Удуд та Ігор Бігун були нагороджені похвальними листами Волинської обласної ради. Вітальним словом їх віншувала депутат обласної ради, голова ВГО «Союз українок» наша славна землячка Ористлава Сидорчук.
Антоніна Булавіна, м. Володимир
Коментарі