«Я все зроблю для того, щоб Максим виріс щасливим і розвинув свій талант»

Така мрія у Лариси Ткачук із Турійська, яка сама виховує онука: від нього відреклися син та невістка.

«Я нікуди не піду від бабусі і жити з вами не буду»
Дитячі очі випромінюють довіру і надію. Але десь там, у глибині погляду, приховалася іскринка страждання, наче Максимко хоче запитати: а чому так сталося, хіба я гірший за інших дітей, чому мене виховують бабуся і тітонька, а не мама і тато? І ледве стримуєш сльози, коли читаєш в погляді хлопчика ці німі запитання. Та все ж Максимко почувається щасливим, бо бабуся і тітонька у нього найкращі та найдобріші.
Лариса Ткачук народилася 1967 року в селі Літин Турійського району, заміж вийшла у Дуліби. В сім’ї народилося двійко дітей – син Олександр та донька Наталія. Якось, уже будучи дорослим, Олександр поїхав у гості до друга в Ратнівський район, де познайомився з Любою. Вона на той час навчалася у школі. А потім вступила в Києві до вищого навчального закладу. Олександр поїхав слідом за коханою, влаштувався у столиці на роботу. Законний шлюб вони оформили вже після того, як на світ з’явився Максимко. В Дулібах хлопчика охрестили, і невістка, відмовившись брати академічну відпустку, покинула немовля на Ларису Володимирівну. Важко було бабусі з крихітним онуком, але горнула його до свого серця, купувала молоко у людей, бо своєї корови тримати не могла, оскільки у чоловіка були далеко не господарські потреби. А Олександр і його дружина про сина швидко забули. Через півтора року вони розлучилися. Люба покинула інститут, знайшла іншого супутника життя, народила дочку. Олександр також створив нову сім’ю, де народилося двоє синів. Максима він ще інколи навідував, давав 30-50 гривень, але чогось істотного дитині не придбав. Люба 2-3 рази вітала сина із днем народження, та останніми роками не приїздила ні разу. Ось тоді й вирішила Лариса Володимирівна позбавити сина і колишню невістку батьківських прав. Після першої спроби з’явилася Любов і зі сльозами пообіцяла, що глядітиме cина сама, а її чоловік навіть робив спробу забрати Максима силоміць. У хлопчика стався нервовий зрив. Довелося лікувати в лікарні.
-Я нікуди від бабусі не піду і жити з вами не хочу, - сказав хлопчик матері та вітчиму.
Проте яка вона йому мати? Максим називає цю жінку «та Люба». Мамою він кличе тьотю Наталю, яка допомагала бабусі його виховувати і досі матеріально підтримує, працюючи в Києві. А батьки таки позбавлені батьківських прав, і бабуся оформила опікунство. Разом з донькою Лариса Володимирівна дбає про те, щоб хлопчик виріс здоровим, добрим і втілив у життя всі свої мрії.
-Нам не так вже й погано живеться, - каже жінка. – Маємо що їсти, тримаємо птицю, обробляємо город. Є люди, яким живеться куди гірше, ніж нам, а так Господь про нас пам’ятає. Тільки проблемою є те, що не маємо у Турійську власного житла, змушені винаймати оселю, бо в хаті в Дулібах жити немає можливості. Але я готова на все, щоб мій здібний Максим розвинув свій талант.

Численні грамоти і призи – конкурсні трофеї талановитого маленького співака
ve» привіз срібний мікрофон. Максим захоплюється грою на акордеоні, охоче і терпляче відвідує заняття у музичній школі в Ковелі. Серце завмирало від зворушливого почуття, коли хлопчик під фонограму заспівав свої улюблені «Квітуча Україна», «Чорна сорочка», «Бажаю удачі». Любить Максимко тварин, має домашніх улюбленців – песиків і котиків.
-Як мені не важко, але зроблю все, аби Максим виріс щасливим і розвинув свій талант, - каже Лариса Володимирівна. – Так хочеться, щоб він співав, щоб його спів чули люди. Хоч важко сказати, чи в майбутньому він скористається своїм талантом. Можливо, відчує в собі інше покликання. Таке часто трапляється.
Та поки що Максим хоче співати. І ось тут не можна промовчати про те, що на шляху маленького співака стали бюрократичні перепони з боку місцевої влади. Хлопчика намагаються не помічати. Особливо болісними є напади людини, яка свого часу визнала Максима бездарним. Складається враження, що талановита дитина з простої родини перейшла дорогу чадові із впливової сім’ї. Ось чому, користуючись нагодою, звертаємося до представників культури Володимирщини, до керівництва ОТГ: запрошуйте до себе маленького Максима. Нехай цей хлопчик подарує свій спів справжнім цінителям таланту і пісні. Для того щоб запросити Максима Ткачука, варто лише набрати номер редакції нашого видання.
Антоніна Булавіна, смт Турійськ

Розділ новин: 

Коментарі