Каже жителька Володимира-Волинського Світлана Нагорна, в будинку якої трапилася пожежа.
Кажуть, коли немає щастя, часто допомагає нещастя. Саме так і сталося в сім’ї Нагорних з Володимира-Волинського. Лихо, що трапилося в родині, привело до Нагорних добрих і шляхетних людей, які простягнули руку допомоги.
Світлана Нагорна народилася у Володимирі-Волинському в 1964 році. Майже вся її життєва дорога пов’язана зі службою в 51-й гвардійській дивізії. Звідти в 2009 році вийшла на пенсію, та досі жінку пече образа за заборговані державою кошти за пайок і військове забезпечення.
-Якби мені тоді виплатили ці кошти, у мене тепер не було б потреби звертатися по допомогу до добрих людей, - каже жінка.
Страшна подія трапилася в жовтні 2016 року. Світлана Степанівна в цей час перебувала в Польщі. Син Віталій, який є працівником військової частини, знаходився на чергуванні. Вдома була лише донька Надійка. Вночі дівчина прокинулася від запаху диму. В старій хаті, яка потребувала ремонту, загорілася проводка. Надійка вибігла на подвір’я, викликала пожежників. Вогонь вдалося приборкати, але він пошкодив хату так, що жити поки що в ній неможливо. Першими, хто прийшов на допомогу, були сусіди – родина Козаків. Вони забрали до себе Надійку, а затим прихистили і Віталія та Світлану Степанівну. Тарас Козак допоміг залити фундамент, почистити сад. Інші сусіди допомагали як фінансами, так і продуктами. Світлану Степанівну дуже зворушив випадок, коли сусідка передала їй гроші і склянку з варенням, загорнуту в рушничок. Це був дарунок від зовсім незнайомої жінки, яка не захотіла себе назвати.
Громадська діячка нашого міста Ганна Сав’юк не лише підтримала Світлану Нагорну морально і фінансово, а й зініціювала допомогу від інших авторитетних осіб. Найперше відгукнувся міський голова Петро Саганюк. Він не тільки виділив кошти, але й домовився з лісгоспом про виділення деревини. Керівництво лісгоспу виділило шість кубів лісу і забезпечило його доставку. Ще 14 кубів родина придбала за власні кошти, а Олег Венгер на своєму підприємстві безкоштовно розпиляв деревину. Розвантажувати і розфасовувати її зібралися всі сусіди. Сестра господині Людмила Степанівна, яка працює на підприємстві «Гербор», хотіла виписати меблеву плитку. Та очільник підприємства Олег Борбелюк, дізнавшись про це, виписав плитку безкоштовно. Підтримали сім’ю фонд Ігоря Палиці, обласна рада, нардеп Ігор Гузь. Грошову допомогу передав фонд братів Юнаків.
Світлана Степанівна відвідувала хор «Пам’ять». Його учасники з ініціативи старости Анатолія Кислого (на жаль, вже спочилого) зібрали кошти для Світлани Нагорної. Відгукнулася і наша землячка, нині громадянка Польщі Міля Магера, яка також підтримала родину фінансово.
Відбудова помешкання Нагорних перетворилася на справжню українську толоку. Спільними зусиллями підіймали дерев’яний дах. На допомогу прийшли друзі брата Світлани Степанівни Віталія, яких жінка раніше ніколи не знала, а також друзі й колеги по роботі сина. Люди домовлялися між собою, підмінювали у разі потреби один одного.
Спільне лихо прискорило звершення однієї приємної події. У травні 2016 року Віталій Нагорний познайомився з Іриною. Коли трапилася біда, справжніми порадниками і помічниками стали свати, особливо сваха Валентина Євстафіївна. Почуття молодих людей піддалися справжнім випробуванням, і вони вступили в шлюб, обійшовшись без гучного весільного банкету. Нині щасливе молоде подружжя відбудовує материнську хату.
-Кажуть, Бог не посилає випробування тим, хто їх не витримає, - ділиться пані Світлана. – Я дякую Господу за те, що послав мені хороших дітей, золотих сватів, добрих сусідів. Я молюся за всіх, хто в силу своїх можливостей прийшов мені на допомогу. Бог не залишить їх своєю ласкою і пошле всім благодать. І, мабуть, нещастя тим і є корисними, що не тільки загартовують нас морально, а й дають можливість пересвідчитися у відомій істині: світ не без добрих людей.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Матеріал підготовлений за ініціативи благодійного фонду Олександра Шевченка та українського журналістського фонду.
Коментарі