Випускні вечори зібрали в актових залах володимир-волинських шкіл учорашніх школярів, а нині – цілеспрямованих молодих людей, які обирають свій життєвий шлях. Вікторія Романова – серед них. Однак дещо вирізняє її, випускницю 9-А класу НВК «ЗОШ І-ІІІст. №3-ліцей», на фоні решти. У нашому місті дівчина мешкає трохи більше року, а перед тим навчалася на Донеччині. У 2015-му Віка із сім’єю приїхала на Волинь, щоб покинути розруху, яку принесла війна. Дівчині з-під Дебальцевого довелося залишити там своїх друзів і родичів. У Володимирі Вікторія за рік знайшла товаришів, хоча зізнається, що з новими однокласниками виникали суперечки. Зі своїм старим оточенням дівчина підтримує зв’язок через Інтернет. До речі, один із теперішніх друзів Віки теж родом із Донеччини – з Єнакієвого, однак хлопець приїхав у Володимир-Волинський ще задовго до війни.
На малу батьківщину Вікторія їде вже зовсім скоро, адже звикла проводити літні канікули у колі найближчих людей. Цьому бажанню навіть війна не стане перешкодою. Дівчина розповідає, що зараз у тому місці, звідки вона родом, усе досить спокійно, стріляють рідко. Тому страху вже немає. На запитання, що вона робитиме після 9-го класу, відповідає, що вступатиме до якогось навчального закладу. А ось куди – поки відкрите питання. Якщо залишиться тут – то в агротехнічний коледж на землевпорядника, а якщо повернеться на Донбас, то навчатиметься на програміста. Зрозуміло, що такий важкий вибір їй доведеться зробити вже найближчим часом. «Та все одно у моєму житті мало б що змінилося, якби історія склалася інакше. А ось людей шкода. Війна – жахлива річ», - каже дівчина. «Якщо поїду, то, можливо, я ще повернуся сюди. Подруга не хоче мене відпускати. Там родина, а тут легше жити, хоча б роботу можна знайти», - додає Вікторія.
Аліна Зай, м.Володимир-Волинський
Коментарі