«Українська вишивка – генетичний код великого народу»

Такого висновку дійшла, вивчаючи наукову літературу, викладач педколеджу Ольга Подворнюк.
19 травня Володимир-Волинський, як і вся Україна, розквітне чудовими візерунками українських народних вишивок. І це не просто свято, де наші майстрині в черговий раз продемонструють своє дивовижне мистецтво. Це справжній фестиваль народної культури, національного єднання, великої любові до рідного народу, до його історії та пам’яті. Жоден народ так не пишається своїм національним одягом, як українці. І, виявляється, це не спроста, бо візерунки на вишивках – не тільки краса, а закодоване століттями послання до нас наших предків, генетичний код української нації.
Ольга Подворнюк, викладач кафедри «Діловодство та інформаційна діяльність» Володимир-Волинського педагогічного коледжу, вже деякий час вивчає питання генетичного коду вишивок. Багато цікавого їй вдалося дізнатися. Про свої дослідження Ольга Олександрівна розповіла кореспонденту «Міста вечірнього».
-Пані Ольго, чому Вас так зацікавила вишивка як генетичний код?
-Я виросла в родині, де високо цінували народну культуру. З раннього дитинства мене оточували вишиті рушники, які вишивала моя покійна бабуся. Мій тато – працівник культури, а мама – учасниця художньої самодіяльності. На концерти та народні свята, до яких не раз залучали і мене, незмінно одягають вишиванки. Вишиванку я подарувала чоловікові, коли проводжала його в АТО. Я не раз замислювалася над тим, чому саме українці так свято зберігають вірність вишивкам. Десь на рівні підсвідомості відчувала, що тут спрацьовує генетика. Затаїлися у вишивках якісь гени, які допомагали і допомагають нашому народу виживити, не загубитися у вихорах історії. Недаремно ж у часи репресій в першу чергу знищували людей, одягнутих у вишитий одяг. Ніби намагалися знищити нас, вирвати з корінням із рідної землі. Згодом стала читати відповідну літературу і прийшла до висновку, що вишивки – це закодоване послання пращурів.
-Що ж конкретно Вам вдалося дізнатися?
-Такого генетичного коду, як у нас, не має жодна нація. Ось чому ніде і немає такої пошани до національного одягу. При розкопках скіфських могил вчені дізналися, що гаптування – це один із видів стародавнього мистецтва. До речі, настінні малюнки древніх мисливців також примітивно нагадують елементи гаптування. Отож, витоки цього мистецтва проростають ще десь у родових печерах наших далеких предків. Кожен елемент сучасної вишивки – це відповідний код. Люди в давнину не знали ж азбуки, писали одне одному за допомогою візерунків.
-І вдалося Вам хоч один із них розгадати?
-Не візьму на себе сміливості сказати, що це вдалося мені. Це заслуга наших вчених. А я скористалася їхніми знаннями, щоб у свою чергу поділитися з іншими. Багато візерунків на вишивках мають форму мозку, серця, деякі близькі за формою до структури ДНК. А ось спіральки дуже нагадують сам ген. Хрестики поєднують чоловіче і жіноче начало. Квіти – це, звичайно, уособлення самого життя. Вишиваючи, наші прабабусі передавали нам не тільки естетичну красу, а передусім інформацію про світ, заповідали любити свій родовід, свою землю.
-А чи не здається Вам дивним, що наші прабабусі, які жили в обмеженому світі, володіли такими глибокими знаннями?
-Ні, не здається. Історія доводить, що у давнину люди володіли дуже глибокими знаннями про природу, космос і саму людину. Знахарі тоді успішно лікували хвороби, які не під силу сучасній медицині. Древні метеорологи безпомилково передбачали погодні зміни. Інша справа – звідки вони черпали ці знання і чому вже тоді не досягли належного прогресу. Але це питання залишається таємницею.
-Ольго Олександрівно, відомо, що Ви особисто як один із наставників майбутніх менеджерів створили у мережі Інтернет групу «ПР клас», і започаткували фотоконкурс «Українська вишивка: генетичний код нації». Нагадайте, будь ласка, читачам умови конкурсу.
-Конкурс об’єднує всіх, хто любить і прагне примножувати українські традиції. Нині, коли наш народ переживає важкі часи, вишивка спонукатиме нас об’єднатися, бо тільки разом ми вистоїмо у всіх випробуваннях. Ми вже маємо перших конкурсантів. Ці вродливі дівчата – Анна Луць, Тетяна Сорока, Вікторія Вівдюк – можуть з гідністю зайняти призове місце на конкурсі красунь, якби такий проводився на основі національного одягу.
Конкурс лише стартував, а тому ми запрошуємо до участі всіх бажаючих. Умови доступні кожному. Потрібно розмістити своє фото у вишиванці на стіні «ПР класу» у соціальній мережі «Фейсбук» і запросити друзів проголосувати за ваше фото (за допомогою кнопки «подобається»). Пам’ятаймо, що вишиванка – це символ, який єднає українців незалежно від мови, якою вони спілкуються, і місця, де проживають. Це свято покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та носіння етнічного вишитого одягу. Вдягнувши народне вбрання, ми вкотре довели, що народні традиції не забуті, а любов до України живе у серцях кожного українця.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі