Учасник №7 Оксана Трикуш,акторка народного аматорського театру «Відродження» імені Богдана Берези

«Доля мене привела у театр саме тоді, коли було потрібно»

Родом пані Оксана із села Сошичне Камінь-Каширського району, де і навчалася у школі. Виростала тоді ще майбутня акторка у багатодітній сім’ї звичайних робітників, які все своє життя трудилися власними руками. Згодом, після закінчення школи, переїхала у Володимир, тут вийшла заміж за  військовослужбовця. У сім’ї народилося двоє дітей, які зараз уже дорослі та підтримують свою маму у її справі життя – театрі. 
Після того, як діти пішли у школу, Оксана також продовжила своє навчання у місцевому агротехнічному коледжі, де здобула юридичну освіту. 
У житті, де б Оксана не була, їй завжди доводилося щось організовувати. Як зазначає акторка, їй це подобалося і все добре виходило. До цього моменту з театром не була пов’язана. Хоча ще з дитинства завжди активно брала участь у художній самодіяльності у школі та клубі села, де народилася.
- Я мріяла бути на великій сцені, уявляла себе артисткою, - розповідає Оксана Трикуш. – Завжди маленькою виступала в колі сім’ї, дуже любила співати пісеньки із фільму про Червону Шапочку і мультика про мамонтеня. Тяга до творчості у мене була ще змалечку. Реалізувати моє бажання на той час не було можливості. Але доля мене привела у театр саме тоді, коли було потрібно.
Як розповідає Оксана, її шлях у театр розпочався із суперечки з другом про рівень та стан культури на сході України, де нині триває війна. 
- Наша розмова закінчилася тим, що він запитав мене, чим я займаюся у житті. Я розповіла, що пишу вірші та складаю їх на поличку, - пригадує Оксана. – Після цього він запропонував мені прийти у театр, щоб побачити, як проходить театральний вечір у нашому місті. Згодом, через декілька місяців, я прийшла у театр «Відродження» імені Богдана Берези. Це було 1 квітня чотири роки тому. Я чомусь вирішила, що саме у цей день хочу себе повеселити театром. Але в результаті знайомства із режисеркою Оленою Шарко, завдяки атмосфері театру я тут залишилася.
Акторка зазначає, що усі ролі, які пропонувала режисерка Олена Касянівна, їй подобалися і залюбки їх вчила та проживала на сцені. 
- Я зрозуміла, що не завжди починаєш свій шлях із великої сцени, - каже акторка. – Усе починається з маленького, із першої проби і першої невеличкої ролі.
Жінка пригадує, що вперше вийшла перед публікою в образі кумасі у селі Бегета.
- Хоча перший мій виступ із колективом театру був тоді, коли ми зустрічали на площі наших хлопців-військових, які повернулися з війни. Тоді я читала вірш «Лист солдату», - пригадує Оксана. 
Акторка зазначає, що від початку участі в театральному колективі одразу отримувала нелегкі ролі, але справлялася із поставленими завданнями завжди, адже постійно працювала над собою. 
- Мені подобалися абсолютно усі ролі, - каже Оксана. – А ще було приємно працювати разом із колективом театру і з різними акторами у виставах та постановках. Та найприємніше, напевно, було зіграти фею-чарівницю.
Відтоді Оксана зіграла безліч ролей. За чотири роки у театрі «Відродження» імені Богдана Берези акторка досягла чималих успіхів. Хоч увесь цей час вона працює і викладається на сцені абсолютно безкоштовно, жінка багато часу приділяє театральному мистецтву.
- Разом із театром до мене прийшла свобода. Це був саме той період, коли виросли діти, я звільнилася від домашніх клопотів. Тоді я мала час, щоб визначитися, що я хочу у цьому житті робити, - розповідає акторка. 
Оксана зазначає, що рідні дають справедливу оцінку її роботі і грі на сцені. Але завжди спільно доходять до думки, що якщо ця справа подобається, то варто її продовжувати робити. 
- Цьогоріч я вже зіграла Снігову королеву, княгиню Ольгу. Хоч це і коротесенькі ролі, але дуже значимі для мене, - ділиться акторка. – Та мені хотілося б ще зіграти роль зв’язкової УПА чи Марусю Чурай, показати героїзм українського народу та вклад жіночих постатей у долю України. 
Окрім гри у театрі «Відродження», Оксана також відкрила театральний гурток, який назвала «Підберезовики», де займається з дітками, учнями 5-7 класів.
- Мені хотілося допомагати дітям ставати акторами, навіть для нашого театру «Відродження», щоб у майбутньому разом грати на одній сцені, - розповідає Оксана. – На заняттях гуртка ми вивчаємо елементарні речі: акторську майстерність, сценічний рух, пластику, вихід на сцену і зі сцени, граєм невеличкі етюди. Я дітей завжди налаштовую, що вони в майбутньому обов’язково стануть акторами великої сцени.
Олексій Біянов, м. Володимир
 

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
0
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі