Учасник №35 Ярослав Іванович Бенч, лікар-трансфузіолог, завідувач відділення заготівлі крові Володимир-Волинського відділу Волинського центру служби крові

×

Повідомлення про стан

Щоб мати право голосувати необхідно Отримати доступ.

Публікації

«Я не шкодую про обрану професію служіння людям, яка дала мені світ гармонії і рівноваги християнського буття»

У міру того як первісні люди почали усвідомлювати явища природи, вони переконувались у великому значенні крові в їхньому житті. Війна та мисливство доводили їм це щоденно. Підбитий птах, поранена тварина і людина, які втратили багато крові, помирали, і це спонукало замислюватися про тісний взаємозв’язок між життям і кров’ю. Погляди на кров як на джерело життєвої сили привели до думки про можливість зцілення з її домогою від важких хвороб. Перші спроби застосування крові з лікувальною метою з’явилися задовго до нашої ери.
У наш час максимально віднайдено формулу крові, що дає можливість ці знання використовувати на благо людини, коли потрібно рятувати життя. Звісно, що без  донорів, людей, які віддають свою кров, не було б такого дієвого способу порятунку. Але, крім донорів, потрібні люди, які вивчають  цю справу, вміють не нашкодити донорам і допомогти тим, хто потребує переливання крові. Це лікарі і молодший медичний персонал. А установи, які цим займалися, називалися станціями переливання крові.
У західних областях було побудовано сучасні й обладнані за останнім словом науки станції (а також як військові стратегічні об’єкти) тільки у двох містах – у м.Сокалі Львівської області та у Володимирі-Волинському.  Іншими словами можна сказати, що це банк крові або фабрика крові. У Володимирі-Волинському така станція є ровесницею самостійності України. У 1991 році станція прийняла перших людей, які здавали кров. Із самого початку роботи Володимир-Волинської станції переливання крові був призначений завідувачем відділення заготівлі крові лікар Бенч Ярослав Іванович. Володимирщина для нього стала другою батьківщиною після Збаража, що на Тернопільщині, де залишилася уся родина. Звикати до нового місця було неважко, бо приїхав за направленням працювати у наше місто не сам, а з молодою дружиною Оленою Омелянівною, із якою побралися на 5-му курсі під час навчання у Тернопільському медичному інституті.
Лікарня поповнилася одразу двома молодими спеціалістами: подружжя  почало працювати дільничними терапевтами.
Важко давався лікарський досвід. Спеціалістів не вистачало в установі, а тому навантаження на працюючих лікарів було великим. Доводилося приймати по 30-40 хворих, а потім ще долати відстані ургентним лікарем між домівками пацієнтів, яких оглядали і лікували вдома. Але відчуття потрібності людям, їхні очі, сповнені сліз і вдячності, додавали бажання працювати і служити людям.
Професія лікаря одна з небагатьох, яка змушувала людей цього фаху дбати про професійний  ріст. Наука швидкими темпами рухається вперед, зокрема й медична галузь. Постійно змінюються протоколи лікування, методи діагностування. Ярослав Іванович завжди старався придбати новинки літератури з лікувальної справи. Дружина додатково до основної роботи виконувала обов’язки лікаря-гастроентеролога, а сам він цікавився ще з інститутської лави лікуванням легеневих хвороб, тобто фтизіатрією. Це захоплення і визначило на наступне десятиліття характер лікарської практики: почав працювати лікарем-фтизіатром у Володимир-Волинському протитуберкульозному диспансері, який знаходився у приміщенні колишньої  сумнозвісної володимирської тюрми, всередині історичних земляних валів. Нелегко було боротися з недугою, рівень захворюваності на яку серед населення був високим. Окрім лікування, організовували широку інформаційну кампанію із профілактики і формування загальної культури та гігієни.
І ось збудували станцію переливання крові. Тодішній головний лікар установи, чудовий менеджер і організатор Володимир Ярошевський запросив Ярослава Івановича допомогти з організацією відділу, найвідповідальнішого  в частині безпеки і гарантій якісних препаратів крові, відділу заготівлі крові. Світова статистика свідчить, що нерідко трапляються випадки масового зараження певними хворобами при переливанні крові хворим людям. Здається, у час таких технологій і прогресу як це може відбуватися?
- Звісно, причина одна: у людини, що вирішила здати кров, є прихована хвороба, про яку часто вона сама не знає. Хоча трапляються й випадки заробітчанства, коли людина навмисне змовчує, що її кров’яне русло має інфекцію чи складову, яка може викликати зараження чи патологію при потраплянні в організм іншої людини. От у цій площині і лежить моя відповідальність і моїх колег, щоб повністю виключити людський фактор, на який іноді списують халатність людей, - розповідає  Ярослав  Іванович. 
Очевидно, що лікар дуже переживає за справу, бо до дрібничок розповідає про забезпечення  стерильності, правильності процедур, усіх етапів забору  і обробки крові. Виявляється, правильно взяти кров – це пів справи. Потрібно  цю кров швидко обробити шляхом розділення (фракціонування) на різні компоненти, які мають назви препаратів крові. Потужності нашої станції переливання крові дозволяють працювати як із великими об’ємами зданої крові, так і з уже виробленими з неї препаратами. Найбільше сьогодні затребуваний білковий препарат з крові – альбумін. Його виділяють із  плазми, яку отримують апаратним методом, розділяючи кров на клітинний матеріал і плазму. Альбумін краще підходить для лікувальних цілей у  лікарнях, бо не потребує спеціальних умов зберігання. Наприклад, плазму слід зберігати у глибокій заморозці, тоді як альбумін може зберігатися у звичайних холодильних камерах. Свого часу станція виробляла з крові гамма-глобулін, фібриноген.
 Кожну порцію крові, отриману в результаті пункції з вени людини, зберігають у спеціальних синтетичних ємностях, які забезпечують стопроцентну стерильність, окремо одна від одної доти, поки лабораторія не проведе відповідних досліджень на наявність чи відсутність інфекції і патології. Правда, це робиться швидко, щоб максимально зберегти якісну кров.
Відділ, яким керує Ярослав Іванович, також проводить велику роз’яснювальну і  консультативну допомогу. Приємно працювати з фахівцями лікарем-трансфузіологом Оленою Машевською, старшою медсестрою Людмилою Павлюк, опереційними медсестрами та молодшим медичним персоналом.
Ситуацій, у яких необхідна участь завідувача чи його колег, більш ніж достатньо, адже перш, ніж допустити людину до процедури взяття крові, слід провести з нею розмову про її стан здоров’я, самопочуття, визначити мотиви здачі. Важливо донора застерегти від здачі крові, якщо є ризики настання небажаних наслідків.
Складним був період, коли почалася війна на сході. Якщо до цих подій доводилося шукати людей, які могли б стати донорами для порятунку інших, то в цей період внаслідок вияву патріотизму нашими співвітчизниками колективу відділення було важкувато прийняти усіх охочих здати кров.
-Запам’яталися візити хлопців і дівчат, яким ще не виповнилося 18 років. Вражав їхній мотив: усі як один бажали, щоб їхня кров надійшла нашим  воїнам, які на передовій отримали поранення, - згадує Ярослав Іванович. – А загалом проблема дефіциту донорів завжди існувала. Можливо, причина полягає в недостатності інформування населення про вироблення необхідних організму властивостей відновлення крові внаслідок періодичних здач, а також відчутний вплив на зниження ризику захворювання донора на інсульт та інфаркт міокарда. Користуючись нагодою, запрошую усіх до нас взяти  участь у такій благородній справі. Така участь кожного громадянина є безцінною з точки зору філософії і, звичайно, медицини, адже при цьому людина ділиться частинкою власної енергії та життя. Я завжди дякував і зараз, користуючись нагодою, висловлюю від себе особисто, від колективу (тепер уже не станції переливання крові внаслідок реорганізації) Володимир-Волинського відділу Центру крові у Луцьку, від імені усіх пацієнтів  вдячність благодійникам, що не шкодують і здають кров для ближнього. Я вірю, кожному повернеться сторицею, такі люди у Господа – на особливому, доброму рахунку.
Часто доводиться Ярославу Івановичу надавати консультації іншим лікарям з питань правильності застосування таблиць груп крові при переливанні пацієнтам. Груп за загальними характеристиками є чотири. Але є велика кількість її характеристик у залежності від видів білків. Наприклад, друга група має ще за цим показником 250 підгруп. Дуже важливо, враховуючи певні показники, а також результати досліджень, перелити кров правильної групи.
А ще лікар дуже тішиться, що наше місто має таку установу із запасами життєво необхідних препаратів і крові, бо є достатньо прикладів із життя, коли саме територіальна близькість до медичних закладів дозволяє швидко прийти на допомогу людині, у якої згасає життя від нестачі крові. Часто такі випадки трапляються, коли жінки під час пологів мають небезпечні крововтрати. А ще лікареві запам’ятався випадок, коли в Ковель (а це якихось 50 км) оперативно було відправлено необхідний запас крові, що врятувало життя залізничникові.
Зараз медична галузь в Україні у стадії реорганізації під кутом оптимізації. Були побоювання щодо закриття станції. Багато хто вболівав за її долю, зокрема і Ярослав Іванович. Спільними зусиллями, разом із народним депутатом Ігорем Гузем, його помічником Андрієм Бокочем, волонтером Костянтином Зінкевичем, колективу на чолі із завідувачем Володимиром Панащуком вдалося відстояти установу, а також покращити її фінансування.
Час інтерв’ю добігав кінця. Поки ми розмовляли, вдалося зрозуміти, що Ярослава Івановича турбує багато проблем у сьогоднішньому житті: пандемія ковіду, нестача донорів, а ще загальна культура і рівень медичної освіченості населення, закінчення війни з Росією, соціальне становище українців і багато іншого. Мені здалося, що Ярослав Бенч дуже переймався тим, щоб бува ми в цій публікації не обділили увагою усіх тих, із ким він працює і працював. Хоча завдання цієї публікації не в цьому, а швидше в тому, щоб розповісти про лікаря, який усе своє життя віддав медицині нашого міста і служінню людям. А особливою його гордістю та любов’ю є кохана дружина, діти й онук.
Сергій Залуський

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
0
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі