Учасник №3 Вокальне тріо “Мальви”, м. Устилуг

×

Повідомлення про стан

Щоб мати право голосувати необхідно Отримати доступ.

Запросіть «Мальви» з Устилуга заспівати – і матимете пісенний оберіг на все життя

Мальви, мальви, яскраві, барвисті,
Полонили ви душу мою.
Мальви, мальви, мої урочисті,
Бережу вас і дуже люблю.

Цими словами починається пісня, написана устилужанкою Оленою Пуз, про квітку, яка здавна вважається квіткою нашого народу. Вона – один із символів любові до рідної землі, свого народу, батьківської хати; своєрідний символ мудрості, віри, надії та любові. Народні повір’я свідчать, що добрі душі пращурів поселяються на мальві й охороняють мешканців оселі. Наші предки вірили, що коли взяти із собою ці квіти у подорож, то мандрівник обов’язково повернеться на Батьківщину. Мальву в горщику везли чумаки, коли їхали по сіль, щоб розбійники не вбили; калачики у кутку корчми ставили від напасті, вважалося, якщо кинути квітку позад себе, вона додасть сили. 
Саме за назвою квітки було обрано й назву музичного колективу – вокального тріо «Мальви» у складі викладачів Устилузької дитячої школи мистецтв Тетяни Сачук, Світлани Пустової і Наталіії Поліщук.
Більше п’ятнадцяти років тому відбувся перший виступ тріо «Мальви» на фестивалі українсько-польської дружби «Надбужанські зустрічі», який проходив у м.Хрубешові у Польщі. Дуже сподобався спів учасникам фестивалю, і вони довго не відпускали оплесками зі сцени співачок тріо. Цей виступ став путівкою на сценічну стезю. Припало до душі виконання пісень «Мальвами» представникам польських громад, які були учасниками цього фестивалю. Більше року колектив отримував запрошення на різноманітні заходи у Польщі, до міста Кентшина. Успіх був гарантований. Для урізноманітнення виступів довелося подбати про репертуар. Разом із пісенним репертуаром ретельно підбиралося і вбрання співачок. Запрошень було кілька, а тому, коли Наталія Поліщук готувалася стати мамою, змушені були шукати їй підміну. До колективу прийшла  Лариса Лучинець.
 Цього року керівник колективу Тетяна Ігорівна поділилася своїми задумами: хочуть зробити авторський вечір. Багатенько пісень переспівано, тільки сьогодні в активному репертуарі налічується більше п’ятдесяти творів різних жанрів. Тобто, є що «сказати»  своєму слухачеві, є що й заспівати. 
Кожна пісня до репертуару проходить такий собі особистий творчий відбір. Трьом професіоналкам має багато що сподобатися, щоби  твір взяли до свого репертуару, а найголовніше – усі мають внутрішньо відчути пісню, її текст, пропустити через себе мелодію. І не дивлячись на те, що мешкають у  різних містах, що народилися під різними знаками зодіака – Риб, Близнюків і Діви, на репетиції завжди приходили як на свято – сімейне, душевне, жіноче. Погомонять, порадяться, пригостять, привітають одна одну і співають. А коли такий відбір зроблено, то починається щоденна робота з написання  аранжування: Світлана і Лариса це люблять робити, прислухаючись до звучання, а Тетяна мусить написати партитуру, як у консерваторії. За день і за одну зустріч така робота з музичного оформлення твору може і не завершитися. Але коли партії уже розписані, то приступають до розучування, правда, творчого і з різними варіативними підходами, так як студіювали у  навчальному закладі. Усі учасниці тріо «Мальви» у свій час закінчили, крім вищих навчальних закладів, Луцьке музичне училище. Цей заклад завжди давав і дає ґрунтовну професійну музичну освіту. І, слід зазначити, не стільки на папері була ця освіта, скільки на практиці. Випускників училища залюбки брали під час вступу до консерваторій для продовження навчання. Світлана  за фахом – викладач хорових дисциплін, Лариса – викладач гри на віолончелі, а керівниця «Мальв» Тетяна – викладач гри на фортепіано. Окрім участі у вокальному тріо, усі троє працюють педагогами в Устилузькій дитячій школі мистецтв.
Щодня упродовж року вчителі, окрім думок про виступи «Мальв», мусили думати про тих, кому віддають серце і душу, про своїх учнів. Для кожної із них будь-який окремо взятий урок – неначе нова вивчена пісня. Уроки в музичній школі індивідуальні або ж із невеликою кількістю діток, а тому як і вчитель бачить кожну дитину, так і кожен учень бачить учителя неначе на долоні. Не має права педагог ні на фальш, ні на непрофесійність. А ще чутливіші діти, коли вчитель без почуттів і правди приходить на урок. Тому,  коли він заходить до класної кімнати, в якій на нього чекають учні, усі житейські  проблеми  мають залишитися за дверима.
«Ви маєте знати, що ні діти нічого не випускають поза увагою, ні їхні батьки. Ніколи вам не приведуть своїх дітей, якщо ви не буде любити цих дітей», - ці слова свого директора Терещука Володимира Васильовича вчителі  пам’ятають. Як і той день, коли директорові слова: «У школі мають бути приклади хорошої роботи вчителів, як і співучі музичні колективи з педагогів», – стали поштовхом до створення тріо в далекому 2005 році.
  Окрім добрих помислів, завжди в серці дітям несли не тільки професійні вміння, а й важливі людські цінності – чесність, добропорядність, патріотизм і любов до людей та до Бога. Діти бачили вчителів не тільки у класах, у школі, але і в церкві. Тетяна Ігорівна два десятки літ є прихожанкою і регентом храму Юрія Переможця. Світлана Петрівна не тільки керує хором у Свято-Вознесенському храмі м.Устилуга, а й із чоловіком закладала фундамент цього храму. Лариса десяток літ організовувала недільну школу парафії собору Різдва Христового у Володимирі. Це доброчинне служіння Богу, людям і суспільству. І, крім того, усі учасниці колективу мають родини, які для них понад усе: слід їсти приготувати, чоловіків (до речі, у всіх чоловіки мають ім’я, як у древнього міста, – Володимир, а у Тетяни ще й сина так назвали) доглянути, оселю причепурити і дітям дати лад, а дехто уже і внукам радіє. Отакі наші «МАЛЬВИ».
Але по-справжньому душа оживає у жінок на сцені. Світлана – першим голосом, Лариса – другим і Тетяна – третім як виведуть одноголоссям акорди «Веснянки», слухачі кажуть: «Аж за душу бере таке виконання». І це справді так, бо на всіх репетиціях, які вони організовують постійно (навіть старалися не втратити їх режиму під час суворого карантину), дбали не тільки про тонкощі звучання, а й про гармонію звуків і виступу в цілому. А ще дякують усім, хто бодай раз доклав зусилля до їхнього виступу, а особливо родині Оксани і Миколи Смалів – за музику і фонограми, колишній учасниці «Мальв» Наталії Поліщук – за гру на бандурі, Володимиру Гузу і Саші Климюку – за фонограми, Богдану Жулковському – за професійні аранжування. Та, напевно, усіх і не згадають: великий список треба тут розмістити. Усі разом – це і є наш результат – українська народна пісня, яка жила, живе і треба все робити для того, щоб жила серед українців. Без неї не буде нашої автентичності та ідентифікації, ми втратимо все...
Сергій Залуський
 

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
0
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі