Учасник  №28. Ольга Миколаївна Тернавська, лікар-невропатолог неврологічного відділення КП «Володимир-Волинське ТМО»

×

Повідомлення про стан

Щоб мати право голосувати необхідно Отримати доступ.

Публікації

Бути невропатологом – це не лише постукати молоточком по коліну

В арсеналі цього вузькопрофільного медичного спеціаліста, окрім неврологічного молотка, є обладнання, яке допомагає встановити правильний діагноз і стежити за станом пацієнта, а ще – величезний багаж знань, який просто необхідний, щоб надавати допомогу пацієнтам та рятувати їм життя. 

Про Ольгу Тернавську як про висококваліфікованого та уважного лікаря нам розповіли наші читачі. Вони лише позитивно відгукуються про роботу цього фахівця, вдячні медику за вчасно та в повному обсязі надану допомогу, правильно призначене лікування, чуйне ставлення, тому й рекомендували нам написати газетну публікацію про Ольгу Миколаївну в рамках конкурсу «Лікар від Бога».   
У професію лікаря пані Ольгу крок за кроком вела сама доля. Після закінчення дев’ятого класу ЗОШ №3 дівчина вступила до Володимир-Волинського медико-технологічного коледжу. Упродовж трьох з половиною років вона старанно навчалася на фельдшера, була головою студентської ради, брала активну участь у самоврядуванні коледжу, долучалася до загальноміських заходів. У той час вони з однокурсниками неодноразово були героями газетних публікацій місцевих видань, бо ж важко було не відмітити досягнення і напрацювання активних та ініціативних студентів. Ольга Миколаївна розповідає, що усі дисципліни, які стосувалися медичної сфери, вели місцеві лікарі, котрі мали практичні знання і часто ділилися своїм досвідом та власними напрацюваннями.     
-Я ніколи не думала, що пов’яжу своє життя з неврологією. Так склалося, що моя спеціалізація наче йшла за мною, - каже медик.
Закінчивши коледж, молода фахівчиня пів року працювала в Устилузькій міській лікарні дільничною медсестрою. У той час довелося стикатися з різними ситуаціями, коли пацієнтам потрібно було надати допомогу, навіть  невідкладну. Саме у той період вона вперше звернула увагу на неврологічну спеціалізацію. Точніше, її увагу на це скерувала лікарка, з якою пані Ольга тоді працювала. Колега знала, що дівчина має намір продовжувати навчатися медичної справи та планує вступати до університету. І сказала, що невропатолог – це така цікава спеціалізація: постукав молоточком по коліну – і все знаєш про хворобу. Вона свого часу теж хотіла опанувати цю галузь медицини, та не склалося, тому щиро рекомендувала дівчині це зробити. 
Ольга Миколаївна розповідає, що у її родині медиків не було, хоча обидві бабусі колись мріяли навчатися в медуніверситеті. Коли дізналися про плани онучки, цілком підтримали її, бо ж як добре, коли буде у родині свій лікар. А сталося так, що й не один! Слідами пані Ольги пішла її молодша сестра Лідія (вона стала лікарем дерматологом-косметологом). 
Склавши іспити, дівчина вступила до Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця. Опановувала лікувальну справу на медичному факультеті №2. Каже, що мала базу знань, яку дав медколедж, тому навчання було неважким, особливо на перших двох курсах. Наприклад, латинь вчили досить серйозно, інколи якась анатомічна назва згадується швидше латинню, ніж українською. 
Після шести років навчання студенти-медики визначалися з вузькою спеціалізацією та самі обирали лікувальний заклад, на базі якого проходитимуть інтернатуру. Ольга Миколаївна обрала неврологічне відділення Луцької міської клінічної лікарні №2. Цей медзаклад їй підходив найбільше, адже там вона мала змогу отримати чудову практику та здобути навички у своїй  спеціалізації. А повчитися дійсно було чого, оскільки там хороша матеріально-технічна база та досвідчені лікарі, які ділилися своїми знаннями, усе детально розповідали та пояснювали молодим колегам. Через півтора року пані Ольга повернулася у рідне місто й почала працювати у Володимир-Волинському ТМО. Спершу – на пів ставки у відділенні профоглядів. Вийшовши з декретної відпустки, що тривала лише рік, стала працювати також і в неврологічному відділенні.   
-У колективі я була одним з наймолодших спеціалістів, - пригадує медик. – Якщо потрібно було отримати пораду, то я завжди могла звернутися до досвідчених колег, які ніколи не відмовляли в допомозі, бо ж у невеликій медустанові вузькопрофільним спеціалістам доводиться працювати на медоглядах, у стаціонарі, у поліклініці, надавати невідкладну допомогу хворим, що звертаються у приймальне відділення. 
Місцеве ТМО уклало одне з перших на Волині договір із Національною службою здоров’я України на надання допомоги пацієнтам при гострому мозковому інсульті. Відповідно відділення стало працювати цілодобово, обладнали палату інтенсивної терапії, а для обстеження хворих лікарі використовують КТ-апарат. Вартість медикаментів, які призначають при допомозі таким хворим, частково відшкодовується.
В основному у неврологічному відділенні проходять лікування саме хворі з інсультом, інколи потребують допомоги люди з іншими неврологічними недугами. Ольга Миколаївна – одна з чотирьох лікарів, які опікуються такими пацієнтами в черговому режимі. Також під час робочої зміни вона оглядає хворих, що звертаються у приймальне відділення, та скеровує їх на додаткове обстеження чи лікування. Лікарі змінюються о 8.00, передаючи при цьому колезі усю інформацію про стан хворих, призначення, корегування лікування… Щоранку відбувається обхід пацієнтів, роздача їм ліків. Упродовж дня, якщо є необхідність, контролюють стан хворих, перевіряють показники: тиск, пульс, температуру тіла, сатурацію. Увечері теж відбувається обхід, роздаються ліки і, в разі потреби, корегуються призначення. 
Загалом за місяць лікування у неврологічному відділенні проходить близько 150 осіб. Пацієнтами Ольги Миколаївни є люди різного віку. Наймолодшим – 18 років. Та вони для лікарки усі рівні, не залежно від соціального статусу, професії чи віку. 
Пані Ольга каже, що кожен випадок не схожий на інші і потребує індивідуального підходу, хоча медики у своїй роботі користуються затвердженими протоколами лікування. Інколи консультуються зі спеціалістами з обласної лікарні, зокрема з нейрохірургами. Термін госпіталізації кожного хворого різний. Дехто потребує стаціонарного лікування два дні, а є й такі, які значно більший проміжок часу знаходяться на лікарняному ліжку. Так само період реабілітації у всіх різниться. Відновити усі функції організму хворому допомагають психолог, логопед та фахівець з лікувальної фізкультури. Якщо в перший рік реабілітації є позитивні результати, то можна надіятися майже на повне одужання. Нервові клітини відновлюються, але з дуже маленькою швидкістю. 
-Іноді буває складніше працювати не з пацієнтом, а з його родиною. Їм, буває, доводиться пояснювати, що лікар – не Бог і не є всесильним, хоч робить усе можливе, щоб допомогти, - каже лікарка. 
Ольга Миколаївна безперервно навчається та удосконалює свою професійну майстерність. Вона залюбки бере участь у семінарах та конференціях, закінчила школу тромболізису і має відповідний сертифікат, а також навчається онлайн: переглядає лекції провідних невропатологів країни, ознайомлюється з новими підходами і рекомендаціями до діагностики та лікування хворих із неврологічними недугами.
Свій вільний час пані Ольга присвячує сім’ї. Вона – щаслива дружина та мама. Разом із чоловіком Романом виховують двох дітей – 10-річного Володимира та 5-річну Людмилу. Жінка любить тішити своїх рідних смачною випічкою (печивом, рулетами, тортами). Коли має хвилинку, читає художню літературу.. 
Валентина Тиненська

Категорія конкурсу: 
Набрано голосів: 
2
Vote up!

 

           Ціна одного голосу 10 грн. Оплатити, щоб кнопка стала активною.

 

Коментарі