Учасник №25. Валерій Миколайович Онищук, завідувач Володимир-Волинського лабораторного відділу Волинського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України

«Суть санітарії в тому, щоб не допустити посягання одних людей на здоров’я інших»

Майже три десятиліття Валерія Миколайовича Онищука називали головним санітарним лікарем міста і району.

Не так далеко від нас ті часи, коли Володимир-Волинська санітарно-епідеміологічна станція була справжньою грозою як для пересічних жителів, так і для установ та організацій. «Набіг» працівників санстанції викликав неабиякий ажіотаж, тим більше що недоліків завжди знаходилося чимало, і керівників викликали на «килимок» до головного лікаря Валерія Онищука. Візити до санстанції входили і тепер входять в медичний огляд працівників освіти та закладів харчування. І хоч санітарно-епідеміологічну станцію воліли за краще обійти, та все ж усвідомлювали, що цей медичний заклад відіграє надзвичайно важливу роль у житті та діяльності мешканців міста і району. А Валерій Миколайович викликав повагу своєю принциповістю, вимогливістю і прямолінійністю. 
Народився Валерій Онищук 1957 року в селі Хмелівка. Після закінчення школи вступив до Львівського державного медичного інституту.
- Уже після другого курсу хотів вступати до військового училища, але не пройшов медичну комісію і тому при розподілі на спеціальності погодився освоювати запропоновану мені санітарію і гігієну. Скажу чесно, що досі, незважаючи на вік, усе ще живу мрією лікувати людей. Запевняю вас, що санітарія – це також лікування, адже профілактика захворювань, якою по своїй суті є санітарія, – це перший крок до боротьби з недугами, особливо інфекційними, - каже Валерій Миколайович.
Отримавши диплом у 1984 році, Валерій Онищук повернувся до Володимира-Волинського і відтоді незмінно очолював колектив санітарно-епідеміологічної станції. Під його керівництвом виросли справжні спеціалісти з боротьби з інфекціями, вдалося запобігти багатьом хворобам, ліквідувати вогнища інфекцій. Вимогливість і строгий контроль працівників санепідемстанції сприяли зростанню відповідальності громадян за здоров’я як власне, так і інших людей. За словами Валерія Миколайовича, завдання санітарії і полягає в тому, щоб не допустити посягання одних людей, які дозволяють собі антисанітарні умови, на здоров’я інших. 
Нині санітарно-епідеміологічна станція змінила своє призначення і фактично припинила існування. Сьогодні Валерій Онищук завідує Володимир-Волинським лабораторним відділом Волинського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України. Назва довга, але, за словами Валерія Миколайовича, функції підпорядкованого йому відділу не визначені.
- Нас позбавили основного, що визначало діяльність санепідемстанції, – нагляду і  контролю за виконанням санітарно-гігієнічних вимог. Із 2012 року ці функції покладені на Держпродслужбу. Наші обов’язки – лише епідемічний нагляд. Ми відслідковуємо і контролюємо можливі вогнища епідемії, розробляємо заходи безпеки і попередження епідемії, які відправляємо у відповідні установи, але контролювати стан виконання цих заходів не маємо права. Наразі ми моніторимо епідеміологічну ситуацію в місті та районі, вибрали деякі школи, аби провести моніторинг навколишнього середовища. 
У відділі, який очолює Валерій Онищук, працює 19 осіб. Під час спалаху коронавірусу всі працівники були залучені до активної і водночас небезпечної діяльності з надання допомоги потерпілим від підступної інфекції. 
- Ми були у самому пеклі, виїжджали на окремі виклики, слідкували за виконанням карантинних вимог, - розповідає завідувач відділу. – Не раз доводилося проводити роз’яснювальні бесіди щодо носіння масок. Просто дивує позиція наших громадян. Маска – це норма етики і поведінки людини. Ми можемо безпечно ставитися до власного здоров’я, але ставити під загрозу самопочуття інших людей не маємо морального права. Ніхто з нас не може бути впевненим, що цілком здоровий. У нашому організмі можуть визрівати хвороби, про які ми поки що не здогадуємося, але вони вже можуть бути небезпечними для інших. Тому, якщо є така вимога, потрібно носити маски, дотримуватися дистанції, уникати великого скупчення людей, без потреби не їздити транспортом, а дві-три зупинки пройти пішки. Це корисно. Також я хочу зазначити, що у плані санітарії та профілактики позитивну роботу провели наші священники. Вони в основному відучили людей прощатися поцілунками з небіжчиками, влаштовувати поминальні обіди, що вганяють людей, у яких горе, у зайві витрати ще й сприяють скупченню людей. Ще б хотілося, аби священники попрацювали з громадами щодо відміни всіляких багатолюдних гостин із нагоди престольних свят. Свята дані для того, щоб вшановувати Бога, а не влаштовувати банкети, які в багатьох випадках допускають порушення санітарно-гігієнічних норм. 
20 років тому Валерій Миколайович втратив свою дорогу дружину, сам ставив на ноги четверо дітей. Усі вони вже мають власні сім’ї. Дідусь тішиться двома онуками. Щодо дозвілля та улюбленого заняття, то Валерій Оніщук був небагатослівний:
- Хочеться спокою, спілкування з природою, бо це в моєму віці – теж цілющі ліки.
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський