Учасник  №20. Наталія Володимирівна Бобко, лікар загальної практики - сімейний лікар Зимнівської амбулаторії загальної практики сімейної медицини КП “Володимир-Волинський ЦПМД”

«Я прагну зцілювати спочатку словом, а потім – ліками»

Наталія Володимирівна Бобко пригадує, що ще в дитинстві робила уколи лялькам, а також подружкам і вже тоді мріяла стати лікарем.

Наталію Володимирівну рідко бачать строгою. Вона завжди усміхнена, сповнена енергії, любить пожартувати, навіть тоді, коли ситуація складна. Лікарка каже, що впадати у відчай потрібно лише, коли вже остаточно гасне надія, а поки триває боротьба, необхідна присутність духу.
Вона народилася 1965 року в селі Селець Володимир-Волинського району. Ще в ранні роки втратили батька, життя якого обірвалося несподівано. Зростала біля мами та турботливої бабусі. Але вже тоді уявляла себе лікарем, робила уколи подружкам та лялькам. 
Закінчивши 1981 року Селецьку школу, вступила до Ковельського медичного училища, де отримала фах медичної сестри. Три роки працювала дільничною медсестрою. Але мрія стати справжнім лікарем не покидала дівчину. 1986 року стала студенткою Одеського медичного інституту імені М.І. Пирогова. Спочатку хотіла обрати фах гінеколога, але так склалося, що стала терапевтом. Цього вимагали сімейні обставини. До закінчення навчання у виші Наталія Володимирівна вже була заміжня, народила сина, а тому диплом отримувала у Львівському медичному університеті, куди перевелася у зв’язку з народженням дитини. Потрібно було знаходитися ближче до сім’ї. 
Із 1995 року Наталія Володимирівна – терапевт Володимир-Волинської поліклініки. Пацієнти знають лікарку як чудового спеціаліста, сумлінну і відповідальну людину. У неї дуже багато пацієнтів із сільської місцевості, серед них і з її рідної Зимнівської ОТГ. Отож, мабуть, не дивно, що саме Наталію Бобко направили на посаду лікаря-терапевта в новостворену Зимнівську амбулаторію загальної практики сімейної медицини
- Справ у нашій амбулаторії ще дуже багато, - розповідає Наталія Володимирівна. – Ми лише розпочинаємо нашу діяльність, але пацієнти вже звертаються до нас, і не тільки з нашої ОТГ. На сьогодні амбулаторія надає такі послуги, як огляд хворих, аналізи на визначення рівня цукру і холестерину в крові, ЕКГ, проводяться лікувальні маніпуляції. Окрім того, уже складаємо списки на вакцинацію. Очікується виїзд у громади медичних бригад, які проводитимуть вакцинацію. 
Звичайно, в амбулаторії є ще багато проблем. Одна з них – відсутність комп’ютерів та інтернету, без яких ускладнюється електронний запит до лікаря-спеціаліста. Але Наталія Бобко впевнена, що спільними зусиллями медиків, керівництва ОТГ та громадян робота буде успішно налагоджена. 
У кожного лікаря є професійний девіз, який відповідає його характеру, усвідомленню свого місця та обов’язку. Що ж головним у своїй професійній діяльності вважає Наталія Володимирівна? 
- Коли починаю спілкуватися з пацієнтами, помічаю, наскільки важливим є для них слово. Достатньо лише сказати з самого початку, що все буде добре, і помітно, як хворій людині відразу стає легше. Тому своє професійне кредо можу визначити, дещо перефразувавши Біблію: спочатку має бути слово, слово доброти, слово підтримки, слово підбадьорення. А тоді вже переходити до призначення ліків. Багато значить і настрій спеціаліста. Йдучи на роботу, кожен з нас має залишити власні проблеми вдома. Інакше хворий може сприйняти наш пригнічений настрій на свою адресу. Так, іноді доводиться усміхатися, навіть жартувати, тамуючи біль, і не тільки власний, а й людини, яку лікуєш, у якої знаходиш складне і небезпечне захворювання. Але необхідно усміхатися, запевняти, що все буде добре. Із власного досвіду знаю, що це допомагає, особливо роблю акцент на силі слова, коли оглядаю своїх земляків, односельців,  адже своєму лікареві вони найбільше вірять. Так, інколи доводиться бути і різкими. Це в тих випадках, коли пацієнти навіюють собі хвороби, яких у них і близько немає, і намагаються переконати лікаря, що саме ці недуги у них є, а медик не хоче про це казати або не розпізнає цієї хвороби. Та з людьми завжди цікаво працювати, навіть якщо вони нездужають. 
В особистому житті Наталія Володимирівна – щаслива дружина і мама. Чоловік Олександр Михайлович – учитель трудового навчання та фізичного виховання Селецької ЗОШ імені Олени Полонської. Син Тарас нині працює в місті Таллінні. Донька Мар’яна поки що займається маленьким сином Ярославчиком, який є великою радістю і втіхою бабусі та дідуся. 
Наталія Бобко закохана у квіти. Це її захоплення. Багато часу вони з чоловіком віддають сільському господарству, бо проживають у селі. А ще є улюблениця сім’ї жвава собачка Білочка, яка постійно проводжає на роботу. З дитячих років Наталія Володимирівна любить котів і зараз доглядає п’ятьох. 
- Життя цікаве і насичене попри всі негаразди, - підсумовує розмову Наталія Володимирівна. – Є найголовніше – хороша родина, чудові діти і цікава, така необхідна суспільству робота.
Антоніна Булавіна, с. Зимне, Володимир-Волинський район