Колись його били однолітки, а зараз навряд чи хтось наважиться…
Стати фізично сильним і займатися вільною боротьбою зарічанський хлопчина Володя Сержантов мріяв ще з дитинства. Особливо це бажання посилилося під час навчання у школі, коли однолітки часто ображали слабшого за себе хлопчика, нагороджуючи його стусанами. Але записатися на відповідну секцію сам якось не наважувався. Допомогла бабуся Марія Євдокимівна – рішуча жінка, яка переживала за онука і завжди хотіла для нього тільки найкращого.
Коли Володя закінчив сьомий клас ЗОШ №1, бабуся взяла хлопця за руку, і вони разом пішли у володимир-волинський спорткомплекс «Спартак». Звернулися до Миколи Рурича, який і став першим Володиним тренером з омріяного виду спорту.
-Спочатку було дуже важко, - пригадує Володимир. – Тренування у секції проводилися щодня, крім неділі. Доводилося запам’ятовувати і відпрацьовувати багато прийомів. Проте я ніколи не шкодував, що почав займатися.
Уже під час першого року тренувань юний спортсмен неабияк відзначився. На змаганнях, що проводилися у Володимирі, він посів у своїй віковій категорії перше місце! Тоді його відібрали для участі у Всеукраїнському чемпіонаті з вільної боротьби у Чернівцях – і ця подія перевернула все життя. Не зважаючи на те, що Володя там показав сьомий результат, здібного і перспективного хлопця помітив тренер із Львівського училища фізичної культури Віктор Грібенко, який запропонував йому приїхати на збори у місто Лева, аби пройти відбір для навчання у відомому спортивному закладі. Звісно, підліток скористався таким шансом, і невдовзі отримав від Віктора Володимировича картку вступника.
Повернувшись додому, Володя ще встиг перемогти на обласних змаганнях у Ковелі та став збиратися до Львова. Успішно склавши вступні іспити з української мови і математики, він поповнив велику сім’ю студентів училища фізичної культури.
Перші невдачі обернулися подальшими перемогами
Позаду три роки навчання в училищі – закладі інтернатного зразка із дуже строгим і навіть жорстким режимом. На моє прохання Володя розповів про кузню майбутніх чемпіонів:
-Підйом в училищі о шостій годині. Після ранкових процедур і сніданку – уроки за шкільною програмою 9-11 класів (відповідно до курсу). Після обіду – дві з половиною години тренувань. Затим відпрацювання прийомів, технік боротьби, заняття фізичними вправами. Зокрема за один підхід до канату виконували по 7 підйомів і за три підходи до брусів треба було здійснити по 20 віджимань, щосереди і щосуботи ще й бігали крос. Увечері робили уроки, а перед відбоєм, який за розкладом о 22.00, мали дві години вільного часу. Володимир зізнається, що перше півріччя було складним, бо звикнути до такого режиму дуже непросто. До того ж він програвав майже усім суперникам. В іншого на його місці опустилися б руки, але для наполегливого Володі перші невдачі стали ще одним стимулом до підвищення спортивної майстерності. Юнак присвячував додатковим тренуванням увесь свій вільний час – і результати не забарилися. Вже у другому півріччі хлопець у запеклих сутичках перемагав навіть майстрів спорту з великими перевагами у балах.
На початку другого курсу ім’я Володимира Сержантова зазвучало на всю країну, коли він виборов друге місце на Всеукраїнському чемпіонаті, поступившись харків’янину, дворазовому чемпіону України з вільної боротьби. Після цього була перемога у Польщі на змаганнях європейського рівня, також друге місце на Всеукраїнському чемпіонаті в Житомирі та друга сходинка за підсумками міжнародних змагань, що проводилися в Івано-Франківську. Приїжджав Володя і у Володимир-Волинський на змагання на кубок міського голови, де отримав головну нагороду.
Третій рік навчання у Львові ознаменувався для Володимира новими вершинами. На міжнародних змаганнях в Івано-Франківську він ступив на третю сходинку після майстрів спорту. Виборов абсолютну перемогу на Всеукраїнському чемпіонаті у Тернополі та бронзову медаль на Всеукраїнському чемпіонаті у Харкові. А нещодавно була чергова перемога – перше місце на міжнародному чемпіонаті «Пам’яті заслуженого тренера України Олега Сазонова», який проходив за участі спортсменів семи країн у Львові. Крім кубка, на цьому турнірі Володимир отримав ще й грошову премію. І це далеко не повний перелік перемог борця. Загалом зі змагань різних рівнів Володя привіз 35 медалей і 9 кубків.
Попереду – Європа і світ. Підтримаймо земляка!
Три останні роки Володимир Сержантов представляв на змаганнях наше місто. Але вразило те, що місцева влада за цей час не виділила талановитому хлопцеві жодної гривні допомоги. Хоча навчання в училищі було безкоштовним, спортсмену завжди потрібні кошти для поїздок на змагання, на харчування та інші елементарні потреби, пов’язані з переїздами. А хлопець з багатодітної сім’ї, яка не має великих статків.
Рідний батько давно покинув сім’ю (дружину Людмилу Степанівну, Володю та старшу дочку Валерію), відтоді не платив аліментів та зовсім не цікавився їхньою долею, хоча й проживає з ними в одному селі. Аналогічну байдужість виявляє батькова рідня. Пані Людмила вдруге вийшла заміж за дуже доброго і працьовитого чоловіка Олександра Матвіюка, який замінив дітям батька. У подружжя народилися спільні дітки – син і донька, яким зараз 5 і 3 роки відповідно. Проживають дружно всі разом з бабусею і дідусем. Мама доглядає за малюками, а тато, щоб забезпечити сім’ю, вже котрий рік їздить на заробітки у Польщу.
Отже, під час навчання в училищі допомагали Володі любляча бабуся, відкладаючи для нього гривні зі своєї мізерної пенсії; ніколи не відмовляв у підтримці вітчим, заробляючи важкою працею; чим могла допомагала сестра Валерія – відмінниця, нині студентка Одеської академії правоохоронних органів, та львівський тренер Віктор Грібенко, який також турбувався про хлопця, наче рідна людина, підтримував зв’язок з його батьками, радів Володиним успіхам і навіть пропонував вихованцю власні гроші.
26 травня цього року Володимиру було присвоєно звання кандидата у майстри спорту. Цього ж дня директор Володимир-Волинського товариства «Спартак» Віктор Сиротинський пообіцяв хлопцеві стипендію у розмірі 500 гривень, яка виплачуватиметься з липня.
У свій сімнадцятий день народження 23 червня Володя вступив до Львівського інституту фізичної культури, де протягом року буде займатися в іменитих тренерів і готуватиметься до участі в чемпіонатах Європи та світу. А це стане додатковим фінансовим навантаженням на сім’ю.
Тож звертаємося до всіх небайдужих людей, які мають можливість допомогти хлопцеві прославити Волинь на найвищому рівні. Кошти можна перерахувати на рахунок “ПриватБанку” №5168755511725166. Родина буде вдячна за будь-які надходження.
* * *
На завершення нашої розмови поцікавилася у Володі, що дав йому спорт і як він проводить літо у рідному селі.
-Завдяки спорту я набув хорошої фізичної форми, у мене з’явилося багато друзів, я побачив Україну і маю багато планів на майбутнє. До першого вересня у мене канікули, але я продовжую тренуватися. За звичкою, встаю о шостій ранку, кожен день розпочинаю з купання в річці. Дуже люблю рибалити, іноді дозволяю собі посидіти з вудкою. Минулого року на Лузі пощастило зловити кілограмову щуку. Вдома допомагаю по господарству, залюбки проводжу час із братиком Микитою та маленькою сестрою Олечкою. А ще захоплююся кулінарією і хочу навчитися добре готувати.
Міла Сергєєва, с. Заріччя, Володимир-Волинський район
Коментарі