У мешканців Жовтневого хочуть відібрати маленькі клаптики землі, які вони обробляли понад двадцять років

Публікації

Пов’язане це із внесенням змін у Генеральний план села. В Оваднівській сільраді кажуть, що корективи вноситимуть з урахуванням побажань людей. Але господарі грядок дуже у цьому сумніваються…
До редакції нашої газети від імені жителів військового містечка с.Жовтневе звернувся військовий пенсіонер Володимир Прогонюк та поділився проблемою, яка, ніби грім серед ясного неба, звалилася на голови людей.
Історія питання
-На вул.Молодіжній у с.Жовтневе розташовано п’ять двоповерхових будинків, зведених ще у 50-х роках минулого століття. У них проживає 60 сімей колишніх військовослужбовців та тих, хто зараз служить в армії, - розповідає чоловік. – Після розформування військової частини, що дислокувалася в селі, КЕЧ передала військове містечко (будинки разом з прилеглою територією) на баланс Оваднівської сільради. А проблема полягає у наступному. Нещодавно ми випадково дізналися, що сільрада планує внесення змін до Генерального плану села, а ці зміни напряму зачіпають інтереси мешканців двоповерхівок. Справа в тому, що ми проживаємо у квартирах і не маємо своїх земельних ділянок. А в умовах села, де відсутній базар, це дуже незручно, бо ніде купити свіжої зелені та овочів на салат чи борщ. У місто не наїздишся, тим більше зараз, коли значно подорожчав проїзд. Частково ми це питання вирішили років 20 тому. Неподалік наших будинків розташований пустир. На ньому колись була газозаправна станція. Коли потреба в ній відпала, її розібрали, а пустир перетворився на стихійне сміттєзвалище, поросле бур’яном і чагарниками. Тож ми вирішили цю нікому не потрібну землю розчистити і зробити на ній невеличкі городи. Кожна сім’я вже два десятки літ має там грядки, площею не більше сотки, а в когось ще менше. Протягом цього часу ми там вирощуємо деяку городину та зелень, і ніхто не мав до нас жодних претензій з цього приводу. Аж раптом усе змінилося. Сільська рада вирішила забрати у нас цю землю та поділити її на ділянки під забудову для учасників АТО. Вже й накреслили новий Генплан, ні з ким не порадившись і не поставивши до відома. При цьому прозвучала думка, що ми цю землю захопили незаконно, хоча ми її не захоплювали, а використовували раціонально. А те, що користуємося нею неофіційно, то це справді так. Невже комусь було б краще, якби на пустирі росли будяки і лежали купи непотребу? Зрозумійте нас правильно, ми не проти, щоб нашим героям виділяли землю – вони це заслужили. Але чому заради цього треба відбирати у нас ті клаптики, коли в селі без того є багато вільних ділянок у хороших місцях, цілком придатних для забудови. Ми будемо відстоювати своє право на користування цією землею, маємо намір її приватизувати або орендувати і платити податки, - заявив наш гість.
Так, щойно дізнавшись про нововведення, жителі військового містечка ініціювали сходи селян, аби провести громадські обговорення спірного питання. Збори відбулися 2 травня. Сільський голова Сергій Панасевич пообіцяв присутнім у кількості 50-ти осіб, що городи у військових пенсіонерів скоріш з все ніхто відбирати не буде, а дане питання винесуть на сесію сільради, що має відбутися 6 травня.
Напередодні, 5 травня, мешканці військового містечка подали у сільраду колективне звернення за 31 підписом, у якому просили не вносити до проекту змін до Генплану їхні ділянки і не передавати їх під забудову. Але яке саме рішення ухвалила сесія, ніхто людям не повідомив, тож поширилися чутки, що на сесії це питання не обговорювалося.
Екскурсія у Жовтневе
Щоб побачити все на власні очі та скласти своє враження, Володимир Прогонюк запропонував поїхати з ним у Жовтневе.
Не доїхавши до села, ми робимо зупинку, і чоловік мені показує поле, розташоване праворуч від траси. На ньому зеленіє посіяне збіжжя.
-Ця земля не розпайована. Тут сільська рада роздала селянам по 9 соток у тимчасове користування, хоча всі вони мають земельні паї. До цього місця підведені всі комунікації, тут поблизу розташована військова частина. То невже не краще було б розбити це поле на ділянки і роздати їх під забудову? Тут поряд є дорога, можна зробити додаткову зупинку – і всім було б добре, - каже Володимир Ананійович.
Заїхавши у військове містечко і потрапивши на городи його мешканців, я зрозуміла, що Володимир Прогонюк має рацію. Якщо цю ділянку давати під забудову, то потрібно прокладати дорогу, щоб був під’їзд. А це додаткові витрати.
Не встигла я намилуватися гарними грядками, на яких сходить усіляка городина, цвітуть кущики полуниці, у теплицях чекає пересадки у відкритий ґрунт розсада перцю, капусти і помідорів, а гармонійно доповнюють пейзаж кущі смородини і порічок, як до нас стали підходити ті, хто створив цю красу і старанно за нею доглядає. Знайомлюся з людьми і дізнаюся, що серед них є вдова ветерана Збройних сил і мама військовослужбовця, у кого чоловік, а в кого син служили в АТО, хто присвятив своє життя армії і зараз знаходиться на заслуженому відпочинку. Тобто, всі вони мають заслуги перед Вітчизною. То чому не можуть претендувати на приватизацію тих маленьких клаптиків землі, до яких так прикипіли душею за всі ці роки?!
Під час нашої розмови з’ясувалося, що у жителів містечка виникли проблеми не тільки з городами, а і з сараями. Люди розповіли історію, яка викликала у них обурення. За їхніми словами, багато років тому сталася пожежа, вогонь знищив господарські будівлі, які отримали військові разом із квартирами. Поступово за власний кошт господарі збудували нові сараї і давно забули про інцидент. А цього року їх примусив про нього згадати сільський голова Сергій Панасевич, який заявив, що сараї збудовані незаконно. Приватизувати їх можна за умови, якщо вони будуть внесені у Генеральний план села. А для цього кожен власник господарської споруди має виміряти її площу і заплатити у сільраду по 10грн. за кожен квадратний метр. Причому власники повинні вибрати одну людину, яка збере гроші, завезе їх у сільраду і там отримає квитанцію про сплату благодійного внеску на відповідну суму. Сараї тих людей, які відмовляться платити, будуть знесені як незаконно збудовані.
Звісно, громадяни спантеличені, бо не розуміють, за що повинні платити. До того ж благодійні внески сплачують добровільно, а якщо їх вимагають, то це вже схоже на данину. Звідси й недовіра до влади. Також людей обурило й те, що про рішення щодо внесення змін до Генерального плану с.Жовтневе вони дізналися не від керівництва сільради і одразу, а випадково, через 10 місяців після відповідної ухвали – і це в умовах села, де новини розповсюджуються з блискавичною швидкістю. Це свідчить про погану інформованість населення, адже проведення сходів селян ініціюються сільрадою вкрай рідко. Проходять вони зазвичай у робочі дні, коли не всі можуть їх відвідати. Оголошення про проведення сходів зазвичай вивішуються у той же день або не вивішуються взагалі – так принаймні розповідають мешканці. А щодо зазначеної проблеми, то громаду ніхто не поінформував, чи розглядалося на сесії 6 травня питання про землю, де розташовані городи. Ось і роблять люди висновок, що сільрада не зацікавлена у поширенні інформації, адже значно легше прийняти якесь рішення кулуарно, а потім видати його на-гора як беззаперечний факт.
Поспілкувавшись з жителями містечка, ми проїхалися по селу і бачили чимало порожніх земельних ділянок, які можуть бути використані під забудову. Одна з них у самісінькому центрі населеного пункту, біля школи.
Позиція сільради
Секретар Оваднівської сільради Галина Слюсаренко запевнила, що процедура внесення змін до Генерального плану проходить у відповідності до чинного законодавства. А відбуватиметься це наступним чином. Спочатку, відповідно до ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та до низки статей ЗУ «Про землеустрій», приймається рішення про розробку проекту детального плану кварталів села. Таке рішення було ухвалено на сесії сільради 6 серпня минулого року. Затим на сесії від 6 травня 2015р. було ухвалено рішення про оновлення та внесення змін до існуючого Генерального плану та оголошено про проведення громадських обговорень щодо цього питання.
На громадські обговорення дається місяць. Після цього буде проведено позачергову сесію сільради про погодження змін до Генплану з урахуванням побажань жителів села. Якщо рішення буде позитивним, то виготовлятиметься новий план, уже зі змінами. Зрештою цей документ буде винесено на сесію про погодження змін до Генерального плану.
Галина Михайлівна також пояснила, що процес цей довготривалий – до півтора-двох років. Без громадських обговорень жодних змін вноситися не буде. До того ж будь-які зміни обов’язково повинні погоджуватися з районним відділом архітектури та іншими структурними підрозділами у районі та області. А без урахування думок людей це неможливо. Таким чином, ніхто не буде забирати городи у жителів військового містечка, якщо вони проти цього.
Землевпорядник сільради Сергій Панасюк повідомив, що житловий фонд військового містечка разом з прилеглою територією належить до комунальної власності сільради, але у Генплан села не входить, бо знаходиться поза його межами. Свої клаптики землі жителі містечка зможуть приватизувати, але для цього потрібно буде змінити цільове призначення земель – під особисті селянські господарства - і відповідним чином внести їх у Генплан.
Із запитанням щодо так званих благодійних внесків звертаюся до сільського голови Сергія Панасевича. Почувши його, Сергій Степанович сказав, що все це плітки та перекручена інформація. Люди його неуважно слухали, тому хибно зрозуміли. Аби детальніше розібратися, запросив мене відвідати збори селян у Жовтневому, які відбудуться 19 травня.
Оголошення про ці збори було опубліковано у районній газеті минулого тижня. Разом з тим Оваднівська сільрада оприлюднила проект змін до Генплану с.Жовтневе. А саме: місце розташування земельних ділянок, які знаходяться на території с.Жовтневе, колишнього військового містечка, на вулицях Першотравневій, Озерній та біля тракторної бригади, погоджено з органами місцевого самоврядування, управлінням Держкомзему у Володимир-Волинському районі, відділом будівництва і архітектури Володимир-Волинської РДА, а також в органах державного екологічного та санітарного нагляду.
«Біла пляма» і туманні перспективи
Скориставшись запрошенням сільського голови, знову їду у Жовтневе. Збори селян відбувалися у приміщенні школи. На них прийшли лише два десятки місцевих мешканців, переважно – жителі містечка. Низька явка знову ж таки зумовлена тим, що люди просто не знали про захід, адже, окрім публікації у газеті, жодного оголошення у селі вивішено не було. На збори прибули сільський голова Сергій Панасевич, головний архітектор району Петро Чуцький та юрист земельного відділу Тарас Місько.
Передусім Сергій Панасевич дав відповідь на поставлене мною запитання щодо благодійних внесків. Він зазначив, що сараї біля двоповерхівок у містечку збудовані незаконно. Аби їх офіційно оформити і внести у Генплан, потрібно провести геодезичну зйомку. В бюджеті сільради на це коштів не передбачено. Тому голова звернувся до людей з пропозицією зробити благодійні внески, щоб використати їх на ці потреби. Суму у 10грн. за квадратний метр було визначено на зборах жителів містечка шляхом голосування. Але оскільки сільрада не має права збирати гроші, запропонували це зробити самим власникам господарських споруд. Кошти слід було передати у громадську організацію «Крок вперед», що діє на території сільради. А далі шляхом укладеної угоди між сільрадою, ГО та проектним інститутом у Луцьку вони б використовувались за призначенням. Однак грошей ніхто не збирав, але зйомку таки провели і проект нового Генплану зробили. «А як же без цього, - зазначив Сергій Степанович, - що б ми тоді обговорювали?»
Також на зборах з’ясувалося, що на сесії 6 травня питання збереження городів у військовому містечку не розглядалося, бо колективне звернення про це надійшло напередодні (законом передбачено, що на розгляд сесії виносяться звернення, подані за 20 днів). Крім цього, громадські обговорення у селі не проводилися, а лише у містечку.
На зборах протягом двох годин ішла гаряча дискусія, але болюче питання так і залишилося відкритим. Архітектор Петро Чуцький ознайомив присутніх із законодавчою базою і намагався довести, що зберегти городи у межах населеного пункту дуже складно, а юрист Тарас Місько озвучив декілька способів розв’язання проблеми. Сільський голова Сергій Панасевич прямо сказав, що внести зміни у Генплан, щоб нікого не ущемити, неможливо, та запропонував альтернативний варіант – зробити городи в іншому місці, але жителі містечка категорично не погодилися.
На даний час військове містечко знаходиться поза межами села, у Генплан воно не внесено і на карті є «білою плямою» – так пояснили посадовці. У які кольори ця «пляма» буде розфарбована, вирішать депутати сільради на черговій сесії. Та чи врахують вони побажання людей, наразі невідомо. А поки що до 14 червня триватимуть громадські обговорення. Будуть ще одні збори. Дане питання ми тримаємо на контролі, про його розв’язку повідомимо додатково.
(Відео з громадських обговорень ви можете переглянути на сайті нашої газети).
Міла Сергєєва, с.Жовтневе, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі