У Лудині колись заблукав князь, а майстри лудили посуд…

Сьогоднішня наша розповідь про одне із найстаріших сіл Влодимир-Волинського району – Лудин. Заснований населений пункт у 1570 році, хоча точність цієї дати під питанням. А щодо назви села існує легенда, яку розповіла в.о. сільського старости Жанна Півницька. Колись давно у цій місцині був густий ліс, крізь який проїжджав князь і заблудився. Довго блукав князь, поки знайшов дорогу. Пізніше вельможа заснував тут село, яке назвав у пам’ять про той випадок – Блудин. З часом перша літера у назві відпала, ось і вийшов Лудин. Є й інша версія, за якою у поселенні в сиву давнину жили майстри, що лудили посуд. Звідси й назва.
Село, в якому проживає 473 особи, розкинулося на горбочку серед мальовничої природи на площі 1,3 квадратних кілометри. Поряд ліс з грибами та ягодами, широкі лани сільськогосподарських угідь, простір, неймовірна краса та чисте п’янке повітря.
Оскільки Лудин раніше був адміністративним центром сільради, тут досить розвинена інфраструктура. Село газифіковане, з центральним водопостачанням. Функціонує середня школа І-ІІІ ступенів, де навчається понад сто школярів - як місцевих, так і з усіх навколишніх сіл: Ізова, Рокитниці, Рогожан, Чорникова та Амбукова. Є в селі і дитячий садок. Серед інших об’єктів – фельдшерсько-акушерський пункт, діючі будинок культури, бібліотека, відділення зв’язку, два магазини – продовольчий та господарчий. Гордість села – Свято-Миколаівська церква – пам’ятка архітектури. Це дерев’яна споруда, зведена без єдиного гвіздка ще у 1601 році. Інше визначне місце Лудина – старовинний хрест, збудований на честь скасування кріпосного права. Більш сучасний пам’ятник – обеліск загиблим односельчанам.
Офіційно зареєстрованих сільськогосподарських підприємств у Лудині немає. Землі з числа паїв орендують у людей ТзОВ «П’ятидні» та науково-дослідне селянське фермерське господарство Колача, де вирощуються зернові та інші сільськогосподарські культури. Разом з тим відсутність виробництва тягне за собою головну проблему населення – працевлаштування, адже знайти роботу на місці практично неможливо. Виживати селянам допомагають власні одноосібні господарства. Інша проблема села – поганий стан доріг та відсутність пасажирських перевезень до Нововолинська. Наразі немає в Лудині і вуличного освітлення.
Проте життя не стоїть на місці. Лудин уже два з половиною роки входить до складу Устилузької ОМТГ. За цей час багато чого змінилося на краще. За повідомленням Жанни Півницької, у минулому році вклали асфальт на частину під’їзної дороги до села та відремонтували вулицю Вербову – нині там білощебеневе покриття.
Також утеплили фасад Лудинської ЗОШ, оновили цоколь будівлі, замінили ринви. Зазнав позитивних перетворень і дитячий садок. Тут за сприяння фонду Ігоря Гузя «Прибужжя» провели внутрішній ремонт приміщення, а на подвір’ї з’явився гарний дитячий майданчик. Подбали про безперебійне водопостачання – замінили насосне обладнання на водонапірній вежі. У 2017 році закупили шкільний автобус, який доставляє учнів на заняття і назад додому, а також відремонтували пожежний автомобіль.
Але найголовніша цінність села, - звичайно, люди. Лудинці - привітні, добрі, дружні, товариські, чудові господарі, які люблять створювати довкола красу. Влітку село потопає у квітах. Можна довго милуватися ошатними обійстями місцевих мешканців. А попереду багато планів і багато роботи на шляху до подальшого розквіту і досягнення сучасних стандартів життя.
Міла Сергєєва, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі