“У футболі головне вірити в себе і берегти ноги”

Каже кандидат у майстри спорту Вадим Могилецький
Його успіх із самого дитинства тісно пов’язаний з футболом.
Вадиму 22 роки, а футболом став займатися у шестирічному віці. Все почалося з того, що зовсім малого хлопця вразила професійна гра відомих футболістів по телевізору. Батьки теж побачили у синові потенціал, адже він ріс рухливим і непосидючим.
Спочатку хлопець грав у ДЮСП «БРВ-ВІК», був капітаном команди 1994 року, яка стала дворазовим бронзовим призером чемпіонату ДЮФЛ України. Вадим вважає, що найголовніше в команді – бути друзями. Тоді тебе завжди підтримають, ти ніколи не будеш сам. Пізніше став грати у першій лізі у «Скалі» в Стрию, пізніше – у команді за кордоном «Земплін» Міхайловце (Словакія), «Одра» Ополе (Польща).
Вадим Могилецький – кандидат у майстри спорту з футболу. Зараз виготовляє візу, щоб поїхати грати за кордон. Нині він – член команди Володимира-Волинського. Хлопець із захопленням розповідає, що футбол – це справа його життя. Поки здоров’я дозволяє, займається тим, що найбільше до душі. «Футбол – це ритм твого пульсу. Коли виходиш на поле, то відчуваєш, як частішає серцебиття», - розповідає Вадим. З дитинства він був фанатом цієї гри, вболівав за Андрія Шевченка. Але з часом кумири змінились, адже хороших гравців вистачає. Футбол – це не просто хобі, але й не єдине захоплення хлопця, хоча цьому виду спорту він присвятив багато років. «Футбольна кар’єра недовга. Колись доведеться зайнятися чимось іншим або ж залишитися у цьому спорті як тренер, агент, директор клубу чи селекціонер. У мене багато інтересів: захоплююся риболовлею, люблю тварин, граю у теніс, слідкую за автомобільними новинками. У мене юридична освіта, тому і юриспруденція мені не байдужа», - ділиться хлопець.
Мало хто знає, як відбувається відбір до команди. Вадим каже: «Скаути (агенти) приїжджають на гру, спостерігають за гравцями, пізніше запрошують у професійні клуби, в які приїжджаєш і підписуєш з ними контракт на певний період. Завдяки такому принципу я і потрапив до команди «Скала», що у Стрию». Зараз Вадим має можливість поїхати у Чехію.
-Позаду в тебе 16 років футбольної кар’єри. Чи пам’ятаєш тренерів, які дали тобі путівку у професійний спорт?
-Василь Поляновський нас тренував у Володимирі-Волинському, а коли я перейшов у «Скалу», багато чого мені дав і навчив Володимир Рева. Зараз він – тренер жіночої збірної України з футболу.
-Усі ці роки ти граєш на якій позиції?
-Граю нападаючим. Тренери бачили мене тільки на лінії нападу. Щоправда, часто міняли позиції. То на правому, то на лівому фланзі доводиться діяти, а якщо необхідно – то й у центральній лінії півзахисту. Ось такий я, як кажуть, блукаючий гравець
-Який матч найбільше запам’ятався?
-Їх було багато, але найбільше запам’ятався наш матч з «Динамо» на фінальній стадії чемпіонату України. Я тоді грав за команду «БРВ-ВІК». Динамівці були фаворитами турніру, а ми вийшли на поле, були єдиною командою і виграли з рахунком 1:0, я забив. Після цього нас почали боятися.
-А хотів би пограти в якомусь топ-клубі українського чемпіонату чи за кордоном?
-Колись у топ-чемпіонаті пограю, в Україні вже награвся.
-Що побажаєш хлопцям, які лише починають займатися футболом?
-Якщо ніхто не тренується так само важко, як ти, який сенс соромитися того, що ти кращий. Насолоджуйся! Футболістам-початківцям бажаю тренуватися, вірити в себе і берегти ноги.
Юлія Оберук, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі