За традицією, 13 січня відзначають свято Маланки. Ще його називають Щедрим вечором, Щедрою (другою) кутею. А ще це день святого Василія Великого. Невдовзі православний світ святкує ще одну важливу дату – Хрещення Господнє, яке й замикає низку великих січневих свят.
Церковні джерела характеризують Василя Великого як аскета, богослова і вченого, автора кодексу чернечого життя. Саме йому належить вислів: «Скільки віднімеш від тіла, стільки додаси сили душі». Його вважали покровителем землеробства, і саме тому цього дня основною обрядовою дією було засівання осель збіжжям.
Лякали дерева й обмурзувалися сажею…
Новорічна ніч з 13 на 14 січня вважалася чарівною, з нею було пов’язано чимало повір’їв і ритуалів. Наприклад, вважалося, що опівночі на 14 січня, як і на Великдень, гроші «горять», тож їх можна легко знайти. Під Новий рік, як і на Різдво, носили вечерю сільській бабі-повитусі, або як її називали, «пупорізці». Зазвичай до неї ходили молоді батьки (жінки і чоловіки), у яких упродовж року народилися діти.
Під час Щедрої вечері накривають стіл, де переважають м’ясні страви. Удруге упродовж зимових Святок готують кутю. А ще випікають і спеціальні хліби – «Маланку» та «Василя». Як тільки жінка замішувала діжу для випікання обрядового новорічного хліба, не миючи рук від тіста, вона йшла разом з чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік ніс сокиру або палицю, жінка – перевесла, зроблені із дідуха (соломи, що лежала на долівці від Святого вечора). Підійшовши до дерева, чоловік тричі стукав по ньому обухом сокири або палицею і промовляв: «Не будеш родити, буду рубати, а будеш родити, буду шанувати». За дерево відповідала дружина: «Не рубай мене, а перевеслом підпережи, я тобі ще в пригоді стану». Після цього жінка обтирала руки від тіста об дерево і перев’язувала його перевеслом.
У народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов’язково дасть гарний урожай. На Маланки, особливо в Новорічну ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини навіть самі розмовляють по-людському. До речі, тварини в цю ніч могли поскаржитися Богові на господарів, якщо ті погано з ними обходяться. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять.
З настанням сутінків по селу ходили ватаги щедрувальників в карнавальних костюмах з музиками. Дівоча Маланка здебільшого щедрувала під вікнами, а гурти ряджених парубків просилися до хати, та й персонажів у масках у парубочій Маланці було значно більше.
Серед ряджених найчастіше зустрічаються образи Маланки, Василя, кози, діда з бабою, цигана, ведмедя, журавля, кота… Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, з підведеними сажею бровами й очима. Маланка дуже полюбляла цілуватись зі всіма, хто підвернеться, при цьому обмурзуючи своєю «косметикою».
«Щоб щастило»
Перший посівальник на Новий Рік зазвичай приносить до хати щастя. Вважається, що дівчата щастя не приносять, тому й посівати їм не годиться.
Зерно після посівальника збирали і віддавали курям – «щоб добре неслися».
Колись були такі господині, які сміття з хати не виносили від Святого Вечора аж до Нового Року, «щоб не винести з ним і своєї долі». Ранком на Новий Рік те сміття все ж таки виносили і сипали на одну купу в саду. Там його підпалювали, воно горіло, і вогонь той мав чудодійну силу – ним обкурювали садові дерева, «щоб ліпше родили».
У водохресну ніч навіть проста вода має цілющу силу
Хрещення було і залишається одним з найулюбленіших свят в Україні. Його святкують 19 січня, а напередодні віруючі відзначають Водохресний Святвечір.
Здавна відомо, що Іван Хреститель охрестив народ в Йордані, чим закликав всіх до покаяння й очищення душі від гріхів. Ісус у віці 30 років, будучи безгрішним, перший прийняв хрещення, освятивши при цьому собою річку Йордан. На честь цієї події свято і було названо Хрещенням, а в народі його називають Йорданом. Цей же день є і святом Богоявлення.
За день до Водохреща, 18 січня, віруючі постять, а ввечері сідають за стіл усією родиною, як і у Святвечір перед Різдвом. На вечерю готують пісні страви, кутю та узвар. Головна традиція свята – водосвяття. Існує повір’я, що свята вода очищає і зцілює. Тому люди стають в чергу, щоб запастися святою водою на цілий рік. Якщо бути присутнім на ритуалі освячення води, то можна здобути зцілення своїх недуг. За хрещенською водою можна прийти і після освячення або набрати її зі звичайного джерела, бо, за переказами, у водохресну ніч навіть проста вода має цілющу силу…
Традиція купання на Хрещення є у всіх християнських країнах. Священики та віряни йдуть до заздалегідь прорубаної ополонки, яка у них асоціюються з річкою Йордан. Сенс обряду в тому, що віруючі готові піти за Христом, приймаючи хрещення і християнську віру. Обряд добровільний, оскільки немає жодного обов’язку занурюватися в холодну воду. Прийняття причастя в водохресний день вже буде доказом любові до Господа. Перекази говорять, що, коли Ісус прийняв хрещення, з небес в образі голуба зійшов на нього Святий Дух. Тому існує звичай випускати на святкуванні голубів.
Підготувала Аліна Зай
Коментарі