Трирічна Лізочка мріє почути спів пташок та голоси найрідніших людей, але здійснення цієї мрії залежить від кожного з нас

Ніхто не знає, коли і на якому перехресті життя його спіткає біда. Не знали цього й батьки трирічної Лізи Софія і Святослав Ковальчуки із села Лежниця Іваничівського району. Три роки тому в них народилася гарна і здорова донечка, ніщо не віщувало нещастя. Та згодом виявилося, що для дівчинки, яка зараз має статус інваліда з дитинства, через повну глухоту перестали існувати всі звуки навколишнього світу. Допомогти маленькій красуні може лише операція, за яку треба викласти не підйомну для багатодітної сім’ї суму – 26 тисяч євро. Але ці кошти цілком реальні для всіх, кому чужа біда болить так само, як і власна, адже недаремно в народі кажуть: «З миру по нитці, голому – сорочка». Тож кожна зібрана нами копійка – це той промінчик доброти і милосердя, який допоможе Лізі здійснити найзаповітнішу мрію – почути звуки навколишнього світу і голоси найрідніших для неї людей: мами, тата, обожнюваної сестрички та братиків.
-У нас велика багатодітна сім’я, де, крім Лізи, є ще п’ятеро дітей: донька та четверо синів. Найстарший Юрко уже дорослий, йому 25 років. Ліза у нас – найменша. 6-го червня їй виповнилося три роки. Чоловік працював на першій шахті, потрапив під скорочення, зараз уже вийшов на пенсію. Та сидіти вдома йому ніколи, адже маємо ще трьох школярів, яких треба взути, одягнути, нагодувати та зібрати в школу. Я веду домашнє господарство та займаюся дітьми. Ліза народилася абсолютно нормальною і життєрадісною дитиною, жодних захворювань чи проблем у перші місяці життя в неї не було, в тому числі й зі слухом, - розповідає пані Софія. – Дівчинка дуже весела, жвава, кмітлива, товариська, як і всі нинішні діти, вже сама вміє включити ноутбук або телефон, знайти потрібний їй мультик чи дитячу гру, дуже любить малювати. А ще вона просто обожнює свою старшу на 13 років сестричку, яка її виняньчила. Та з недавнього часу ми стали помічати, що з дитиною щось негаразд. Донька перестала реагувати на будь-які звуки. Ти до неї звертаєшся, а вона дивиться на тебе своїми великими очима і продовжує робити своє. Юрко стукає у вікно, а вона навіть голови не поверне. Крім трьох слів: «ма-ма», «ба-ба» та «да-да», які вимовляє по складах, донька нічого більше не каже. Можливо, це наслідок щеплень або ж ускладнення після краснухи, якою Ліза перехворіла, як була ще зовсім крихітна. Сказати щось напевне стосовно причини відсутності в дитини слуху не можуть навіть лікарі. Спочатку ми звернулися до лікаря в Поромів, Той, оглянувши дитину, сказав, що, можливо, в неї і є якась легка форма аутизму, але вона, мовляв, чує. Коли він кидав книжку, Ліза обернулася, і ми подумали, що дівчинка дійсно почула вібрацію від книжки. Та вже згодом засумнівалися в цьому і вирішили проконсультуватися в Нововолинську в лікаря Корнися, про якого чули досить хороші відгуки. Оглянувши доньку, той сказав, що слух у неї відсутній, але дуже розвинуті очі, за допомогою яких вона й намагається читати по губах. Лікар порадив нам везти доньку на обстеження до Луцька в ТзОВ «Центр слуху і мови». Тож у кінці травня ми туди й поїхали. Там Лізу детально обстежили і з’ясували, що в неї двобічна хронічна сенсороневральна глухота п’ятого ступеня (хвороба, обумовлена ураженням внутрішнього вуха, нейронів слухового шляху, слухової зони кори головного мозку, що супроводжує цілий ряд захворювань), яка спричинила затримку розвитку мови. Нам видали направлення на ЛКК, де Ліза отримала статус інваліда з дитинства, а також сказали, що в даному випадку допомогти дитині може лише кохлеарна імплантація (пацієнту під час проведення операції встановлюють імплантат, який допомагає йому вловлювати всі звуки навколишнього середовища і передавати їх у головний мозок – авт.) та подальша сурдопедагогічна реабілітація (дитину вчать правильно сприймати і відтворювати звуки, тобто вчать говорити). А першим етапом реабілітації слуху перед кохлеарною імплантацією має стати двобічне слухопротезування дитини надпотужними слуховими апаратами. На днях ми маємо їхати приміряти ці слухові апарати, які, подразнюючи слухові нерви, допоможуть дитині хоча б трохи реагувати на звуки. В Київському інституті отоларингології ім.професора О.С.Коломійченка Нацакадемії медичних наук України, куди ми звернулися далі, діагноз луцьких медиків підтвердили. Причому попередили, що операцію слід провести до того, як дівчинці виповниться п’ять років, оскільки після цього віку вона може втратити навички мови. Операцію ми хочемо робити в Луцьку, в дитячій клінічній лікарні. По-перше, це близько і там уважний та професійний медперсонал, а по-друге, робитиме її кандидат медичних наук отоларинголог Борис Романюк, в якого ми були в Києві. Всі, з ким нам доводилося спілкуватися, дуже хвалять цього лікаря, який майже щомісяця приїжджає до Луцька на операції. Вартість імплантації – 26 тисяч євро, але лікарі гарантують, що слух у Лізи відновиться на 100 відсотків. Сума практично нереальна для нашої родини, незважаючи на те, що чоловік і старший син хапаються за будь-яку роботу як удома, так і в сусідній Польщі. Зібрати самостійно такі гроші без допомоги і милосердя небайдужих людей нам ніколи не вдасться. Тому й просимо усіх, кому не байдужа чужа біда, кому знайомий біль і розпач материнського серця, допомогти зібрати цю захмарну майже для кожної простої людини суму, поки для нашої донечки ще існує шанс почути колись спів пташок та пізнати радість спілкування зі світом, Час біжить так швидко, і через два роки вже може бути запізно. Ми будемо вдячні кожному за розуміння, за кожну вашу гривню, кожен репост, які наблизять шанс нашої любої донечки до здійснення її мрії. Хай благословить вас Господь за доброту і небайдужі серця, а ми молитимемося і благатимемо Всевишнього, щоб у Ваших домівках завжди панували мир і благодать і щоб ви ніколи не знали слова «біда».
Гроші просимо переказувати на картку матері Лізи у «ПриватБанк»
№ 4149 4991 1548 7090 на ім’я Софії Іванівни Ковальчук.
Валентина Савчук, с. Лежниця, Іваничівський район
Матеріал підготовлений за ініціативи благодійного фонду Олександра Шевченка та українського журналістського фонду.

Розділ новин: 

Коментарі