«Традиції – це чудово, але деякі прикмети варто переосмислити»

У пані Ніни Лучко своєрідне хобі – вона вивчає походження прикмет і повір’їв.
Зустрітися з Ніною Кирилівною Лучко довго не вдавалося. Жінка вже декілька років мешкає у Нововолинську зі старшою донькою, а в гості до молодшої, у Володимир-Волинський, приїздить не так часто. Та й не дуже любить ця жінка розповідати про своє незвичне хобі.
- Мене вважають оригіналкою навіть у колі найближчих друзів, хоч їх у мене порівняно мало. Я й не вважаю, що їх повинно бути багато, - розпочала розповідь про себе Ніна Кирилівна. – Народилася я в 1953 році на Харківщині в місті Вовчанську у простій робочій родині. Навчалася у професійному училищі, стала непоганою швачкою, а затим вийшла заміж за військового і почалися переїзди. Але я не хочу зосереджуватися на особистому житті, склалося воно не найкраще. Я завжди була релігійною людиною і навіть у часи атеїзму не таїла своїх переконань. А до прикмет і повір’їв ставилася з пересторогою. Ще в молодості я захопилася теологічною літературою, а в зрілому віці стала читати Біблію і поступово дійшла до висновку, що прикмети не узгоджуються зі Святим Письмом. Особливо мене, передусім як жінку, дивує одна. Кажуть, що коли першим зустрінеш чоловіка, це на щастя, а жінку, навпаки, - до невдачі.
Незабаром Старий Новий рік. Діти традиційно посіватимуть. В Україні здавна вважалося, що право посівати мають лише хлопчики. У наш час принаймні їх очікують зранку першими. Проте, на мою думку, це завуальоване приниження жінки. У багатьох народів Сходу жінка досі позбавлена права відвідувати храм, кладовище. Я з цим категорично не згодна. Жінка – втілення краси і любові, вона дає життя, тому не може приносити нещастя. Пізніше я збагнула, що ця прикмета має релігійне підґрунтя, а саме є нагадуванням провини нашої праматері Єви, яка піддалася спокусі Сатани. Та вивчаючи Біблію, я не знайшла там і згадки про «Євин гріх». Апостол Павло в посланні до римлян пише: «Через одного чоловіка у світ увійшов гріх». Отож, гріх насамперед є Адамів, бо він був створений першим і ніс відповідальність за жінку. Крім того, я переконалася, що багато прикмет є атавізмами язичництва і нічого спільного з християнством не мають. Віра в ту чи іншу прикмету – це психологічна установка, яку людина дає сама собі, тобто програмує себе. Ось чому прикмети, пов’язані з чорним котом, з розбитим дзеркалом, з поверненням назад тощо, на мою думку, є повним абсурдом. Інша річ – прикмети, пов’язані з природними явищами, зі змінами в погоді. Хоча є сумнів, що в наш час вони через дисгармоніі і зміни клімату все ще діють.
- Пані Ніно, а як щодо потойбічного світу? Чи він існує, адже є багато повір’їв щодо цього. А деякі люди навіть пережили містичні моменти!
- Це питання далеко неоднозначне. Світ і природу створив Господь. Таким чином, Господь створив і закони розвитку природи, дав людині можливість осягнути ці закони, поставити собі на службу чи на шкоду. Смерть – один із законів природи. Інколи люди кажуть: «А ось на тому світі відбувається так і так!». Я їх запитую: «А звідки ви знаєте?» Відповідь така: «Кажуть…». Хто каже? Хто з живих там був і хто з мертвих повернувся? Біблія говорить, що смерть – плата за первородний гріх. Господь сказав Адаму: «З пороху взятий і в порох підеш». Сучасна наука, незважаючи на її досягнення, нічого, окрім пороху, тобто кістяків, черепів та засохлих мумій, не знайшла. Містика, очевидно, теж має під собою якусь наукову основу, яка ще не вивчена. Я не заперечую містики і схильна вважати, що все ж між живими і померлими існує якийсь енергетичний зв’язок.
- Ви вже багато вивчили про походження прикмет і вважаєте, що багато з них є абсурдними. Чи це єдине ваше захоплення і як до цього ставиться ваша родина?
- Я не дуже люблю слово «захоплення» і в деякій мірі навіть боюся його. Якщо людина надто чимось захоплюється, значить, хтось в родині обділений її увагою, теплом і любов’ю. Я насамперед присвячую час донькам і онукам. Щодо другої половини питання, то ще змалку вчила доньок тому, що рано чи пізно вони житимуть самостійним життям і я матиму право на власне дозвілля. Та все ж, крім вивчення прикмет, дуже люблю випікати, колекціоную рецепти випічок.
- Ніно Кирилівно, ви студіюєте Біблію, ходите до церкви. Яка ваша думка: чому сьогодні суспільство має стільки проблем?
- Це не суспільство має проблеми, а кожен з нас. Люди стали самовпевнені, зарозумілі, нетерпимі до думки інших, вперті. І бачить же часом людина, що варто щось змінити, зробити по-іншому, а все одно тримається свого. Є гарний афоризм: «Хочеш змінити світ – зміни себе». Біда в тому, що мало хто хоче себе змінювати. Ще мені дуже подобається вислів великого Льва Толстого: «Коли я бачу самовпевнену людину, то дуже хочу їй дати карбованця і не більше, тому що прийде день, коли вона принесе мені ще й решту». За своє життя мені доводилося бачити, як люди злітали на височину і низько падали, боляче забивались. Потім були депресії, апатії, нервові зриви, хвороби зрештою. Ще років 30 тому в районі гриміли імена людей, про яких пам’ятає хіба що старе покоління. Дружини цих людей нині ходять з тростинами і живуть на жебрацькі пенсії. Так, ми інколи надто високо себе цінуємо, а прийде час, коли з тієї ціни, яку нам склали люди, доводиться ще й решту віддавати.
Розмовляти з Ніною Лучко цікаво, бо ця жінка багато чого переосмислила у своєму житті. Зокрема, вона вважає, що її життєві обставини – опинилася на чужині, двічі стала вдовою – є наслідком власного вибору та непродуманих рішень. На завершення розмови пані Ніна сказала:
- З нагоди свят я, як православна християнка, щиро вітаю всіх добрих людей. Хай Господь не залишить їх! Хай допоможуть їм і наші мудрі звичаї. Пам’ятайте, що традиції – це чудово, а деякі прикмети все ж варто переосмислити».
Алла Фісенко, м.Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі