Тетяна Шейчук: «Я хочу жити в селі, тому зроблю все, щоб у Ласкові та Вощатині було комфортно»

Трішки більше двох місяців минуло з дня, коли у Ласківському старостинському окрузі Зарічанської ОТГ обрали нового представника громади. Старостою сіл Ласків і Вощатин стала Тетяна Шейчук, молода мама, яка не так давно закінчила навчання у Володимир-Волинському педагогічному коледжі.
-Тетяно, перш за все вітаємо вас із перемогою на місцевих виборах. Тож який «смак перемоги»?
-Дякую за вітання, дуже приємно. Звичайно, «смак перемоги» солодкий, однак я розумію, що тепер на моїх плечах велика відповідальність. А саме – представляти мій Ласківський старостинський округ у Зарічанській об’єднаній громаді, виправдати сподівання виборців, зробити все заплановане, все, що пообіцяла людям, і не тільки.
-За два місяці вже познайомилися і, можна сказати, повноцінно працюєте. Наскільки складно чи легко працюється?
-На даний момент я проходжу так званий адаптаційний період, знайомлюся з документацією, вивчаю проблемні питання села (а їх багато), шукаю шляхи вирішення… З позитивного, вже маю досвід проведення Дня села Вощатин. Так склалося, що за два тижні до запланованої дати працівник культури звільнилася, і я самостійно, з допомогою родини та активної громади Вощатина, повинна була організувати це свято: написати сценарій і навіть стати ведучою. Користуючись можливістю, хочу висловити вдячність нашим спонсором, які допомогли в організації свята, а саме Зарічанській ОТГ на чолі з Ігорем Пальонкою, Ігорю Гузю та фонду «Тільки разом», Діброві Валерію Григоровичу. Окремо вдячність депутатам Зарічанської сільської ради Козлюку Петру Кузьмовичу та Шейчуку Володимиру Володимировичу.
-Яким був перший Ваш робочий день на новій посаді?
-Ви знаєте, перший день нічим особливим не запам’ятався. Найбільш пам’ятним став день, коли отримала печатку старости і змогла видати перший офіційний документ.
-Чи вже почали виконувати щось з передвиборчих обіцянок?
-Звичайно, – посміхається, – наприклад у селах Вощатин та Ласків вже завезли породу, згодом приїде техніка, щоб розгорнути її і відремонтувати найбільш проблемні ділянки дороги. Як тільки завершаться ремонтні роботи дороги в селі Новосілки, техніка одразу приїде у Вощатин. Все робиться для того, щоб якнайшвидше відновити автобусне сполучення Вощатина з містами. Звичайно, все робиться за сприяння Зарічанської ОТГ на чолі з Ігорем Анатолійовичем Пальонкою
-Знаємо, що Вас підтримувала сім’я.
-Так, я заміжня, маю синочка. Мій чоловік Шейчук Володимир Володимирович – вчитель історії та правознавства Суходільського опорного закладу ЗОШ І-ІІІст. Проживаємо в Ласкові разом батьками чоловіка. Моя друга мама – теж історик за освітою, працює методистом в районному відділі освіти. Тато – пенсіонер, колишній шахтар та депутат Володимир-Волинської районної ради. Так що надійна опора і підтримка у мене є. Моя мама працює бухгалтером у ВКНЗ «Володимир-Волинський педагогічний коледж ім. А.Ю.Кримського», тато – завідувач комунального господарства у стоматологічній поліклініці. Саме їхня віра в мої сили та підтримка допомогли виграти вибори. Я їх всіх дуже люблю і вдячна, бо якщо вірить в тебе сім’я, то можна зробити все заплановане.
-Хто більше радів перемозі, Ви чи рідні?
-Насправді вболівали всі великою дружньою родиною разом з друзями, сусідами, за що я всім дуже вдячна.
-Ви – молода жінка, мама, сама родом з міста. Звідки у Вас стільки амбіцій і натхнення, щоб працювати в селах, адже це досить складно?
-Мій тато сам родом з села на Рівненщині (Малий Мидськ), тому я змалку відпочивала на канікулах в селі у бабусі. Тато завжди із захопленням розповідав про село та про своє дитинство. Він казав, що село нічим не гірше за місто, - посміхається моя співрозмовниця.
-Поділіться своєю історією, де навчалися?
-Я – випускниця Володимир-Волинського педколеджу, спеціальність «Діловодство», чим дуже горджуся, адже фундамент професійних знань отримала саме тут. По завершенню коледжу вступила на 3-й курс Київського національного університету культури і мистецтв, який у 2013 році закінчила і здобула кваліфікацію документознавця, менеджера органів державної влади та управління. Ще будучи студенткою, працювала в університеті у штабі «Абітурієнт» (приймальна комісія). По закінченню університету працювала методистом на кафедрі дизайну середовища. У вересні 2014 року повернулася до рідного міста, стала працювати у коледжі старшим інспектором з кадрів. Познайомилася з майбутнім чоловіком, а згодом одружилися та переїхала до села. Дивне співпадіння, або ж доля, що обоє ми навчалися і працювали в Києві й повернулися до рідних домівок, де і зустрілися.
-Чому хочете працювати в селі, а не в місті, як більшість молоді?
-Ви знаєте, за цей невеликий проміжок часу я встигла полюбити село та його жителів. Ласків дуже мальовничий, тут гарна природа, працьовиті люди. Не кожне місто може цим похвалитися.
-Звідки черпаєте енергію і сили?
-Усе дуже просто: подорожі, знайомство і спілкування з цікавими людьми, книжки, гарна музика.
Наталія Ткачук, с. Ласків, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі