Таку позицію займають очільник новоствореної Зимненської територіальної громади В’ячеслав Католик і селяни - його однодумці.
Не минуло ще й двох місяців, як у Володимир-Волинському районі створено територіальні сільські об’єднані громади. Та вже помітно, що не всюди мешканці сіл однозначно сприймають нове адміністративне утворення. У Зимненській сільській об’єднаній громаді все спокійно. Чи то люди ще не відчули істотних змін, чи просто вважають, що приводу для надмірних емоцій немає, але 17 сіл, які об’єдналися в єдину територіальну громаду, живуть мирно, не виставляючи одне до одного жодних претензій. Більшістю голосів виборців громаду очолив В’ячеслав Католик. Молодий, енергійний, перспективний, він уже третю каденцію обирається головою сільради в Зимному, де народився і виріс. Має вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій», а також диплом магістра Національної академії державного управління при Президентові України за спеціальністю «Державне управління». Керівництво територіальною об’єднаною громадою – новий поворот у діяльності В’ячеслава Артуровича. Та все ж, чи можна вже зробити якісь висновки?
-Говорити про позитивне ще надто рано, - каже В’ячеслав Католик. – Позитивне – це хороші результати, а їх поки що обмаль. Та все ж до позитивного я насамперед відніс би настрій людей, у яких знову з’явилася надія на те, що реформи на селі принесуть зміни на краще. Люди мріють про вирішення наболілих питань, про зміни у сільській інфраструктурі тощо. Негатив – це ті проблеми, які існують в кожному населеному пункті району. В першу чергу стоїть питання про дороги. В деяких селах вони у жахливому стані. Нам виділили 13 мільйонів гривень на ремонт доріг, але зволікають із цим питанням. Для чого це роблять – не зрозуміло. Поганий стан доріг – це і проблема із транспортом. Перевізники не хочуть їздити по поганих дорогах, і їх також потрібно зрозуміти. Але в першу чергу слід думати про людей. Ось виникла серйозна проблема у Сельці. Через відсутність першого рейсу людям важко добиратися на роботу і навчання. Зараз працюємо над вирішенням цього питання.
У проекті діяльності голови територіального об’єднання багато планів. У тому числі – робота з молоддю, яку слід активніше залучати до громадської діяльності, пропонувати посади, адже у молодих людей більше енергії і сучасне бачення життя.
-Нам доля зробила подарунок – жити на історичній землі, - продовжує В’ячеслав Католик. – Ми ж часто нехтуємо своєю історією , забуваємо про неї, а в Польщі, наприклад, з маленького історичного факту роблять цілий ажіотаж. Нам слід повчитися. Я маю декілька проектів щодо комплексного навчання нашого населення. Обов’язково слід залучити інвесторів. Ми маємо і прекрасні можливості для створення зон відпочинку на берегах чарівної Луги.
Думку В’ячеслава Артуровича поділяють і його односельці. Степан Горосюк, біля садиби якого знаходиться старовинний хрест, теж вважає, що в села повинні приїздити туристи.
-Колись Луга була судноплавною, - розповідає чоловік. – І тут загинув княжий ординарець, який спочиває під цим хрестом. Про це було записано у книгах, які зберігалися у моєї нині покійної тещі Марії Пилипюк. Але вони згоріли разом з хатою. Потім, коли сюди приїздили дослідники, обіцяли тещі хату відремонтувати, аби вона ті книги знайшла, але то вже було неможливо. Нині монастир планує на цьому місці каплицю збудувати. За хрестом доглядають, але найчастіше я тут скошую зілля. Хотілося б, щоб щось зрештою зробили і з млином (стара 4-поверхова споруда у Зимному – авт.), який уже не одне десятиріччя обростає бур’янами. А туристи б у кожному селі цікаве знайшли.
Думку про те, що в села мають прийти інвестори, підтримує і Ганна Хітько. Однак жінка вважає, було б краще, якби інвестори були місцевими.
-Маєш змогу – зроби для рідного села все, що у твоїх силах, зроби майданчик для дітей, ставочок з альтанками на березі, щоб люди мали де відпочити. Не все залежить від влади. Багато – і від місцевих людей, - каже пані Ганна.
Надія Хилітей віддає пріоритети в сільському управлінні молоді. Вона впевнена, що ніякі реформи не матимуть успіху, якщо сільська молодь не буде забезпечена роботою, а їздитиме на чужину заробляти гроші. На думку жінки, молоді люди, перебуваючи роками на заробітках, відвикають від рідної землі, байдужіють до сільських проблем.
Та, мабуть, найкраще висловила думку щодо сільської реформи мешканка села Горичів Олена Голяновська – дружина героя АТО Руслана Голяновського, який у серпні 2014 року загинув в Іловайському котлі. Олена сама виховує двох дітей і, незважаючи на пережите горе, сповнена життєвого оптимізму.
-У народі є прислів’я: «Міцна сім’я – міцна держава», - каже вдова героя. – Якщо наші сім’ї будуть міцними і дружними, якщо чоловіки та дружини не будуть розлучатися на цілий рік, а їх забезпечать роботою, то вони більше часу проводитимуть разом, виховуватимуть фізично і морально здорових дітей. Оце і будуть реформи. І не треба покладати всі сподівання лише на владу. Що можна, слід вирішувати самим. Українське село розцвіте тільки завдяки спільним зусиллям.
Принагідно хочеться сказати, що завдяки виділеним із державного бюджету коштам родині Голяновських придбано квартиру у Володимирі-Волинському. Та все ж ця приємна звістка містить у собі гіркоту від того, що надто високу ціну наші люди чомусь платять за те, що в цивілізованому світі вважається нормою життя. Але надія все ж є. Реформи, хоч і повільно, але починають діяти, бо, як каже В’ячеслав Католик, територіальні сільські об’єднані громади – це насамперед співпраця з людьми.
Антоніна Булавіна, с.Зимне, Володимир-Волинський район
Коментарі