Теплий Олекса будив бджіл і закликав журавлів

30 березня українці відзначають теплого Олекси, або святого Олексія, який жив у 6-му столітті. Батьки одружили його з багатою римлянкою, але Олексій покинув дружину і присвятив своє життя Богові. У місті Едесса в Сирії 17 років молився при храмі Пресвятої Богородиці, Діва Марія з’явилася паламареві та сповістила, що Олексій є чоловіком Божим.
Із днем святого Олексія пов’язано багато народних прикмет та обрядів. У цей день пасічник виставляє бджіл на пасіку, вівсянка свистить свою пісеньку «Покинь сани, бери віз!», а щука-риба хвостом лід розбиває. Якщо цього дня погода вже тепла, сніг зійшов, то бджоли роблять перший обліт. Пасічник кропить бджіл освяченою на Стрітення водою та промовляє: «Теплий Олекса випускає бджіл на весну». Якщо ж сніг не зійшов, морози ще досить сильні, то пасічник молиться, щоб Бог послав «медове» літо, читає молитву і святому Олексієві.
Рибалки святкують цей день, сподіваючись «на добрі лови», бо «хто не почитає святого Олексія, чоловіка Божого, тому риба на руку не піде». У цей час журавлі повертаються з вирію. Діти кидають перед журавлями на землю червоний пояс або хустку, щоб ці птахи далі не летіли, а кружляли над тим місцем, де пояс лежить, і вигукували: «Колесом, колесом – над червоним поясом!», «Журавлі, журавлі, я вам перейду дорогу!». Цей звичай має назву перев’язування дороги червоним поясом. Також дівчата зав’язували вузли на хустці або поясі й кидали на землю поперед журавлів, щоб вони побачили. Повір’я каже, що журавлі далі не полетять, а покружляють та й сядуть на хату. Зруйнувати журавлине гніздо – великий гріх, оскільки журавель – небесний птах. Журавлі мовчазні, проте коли подають голос, крик їхній має особливе значення: навесні віщує тепло, а восени – ранню зиму. Якщо дівчина зустріне журавля – має впасти або присісти, тоді перед нею швидко стане суджений. Від цього дня кажуть: «Журавлі прилетіли і полудень принесли». День стає довшим, і людині, яка працює, треба вже, опріч сніданку, обіду та вечері, ще й полуднувати. Мисливці розповідають, що в день теплого Олекси ведмеді прокидаються і йдуть шукати поживи.
В цей день ворон купає своїх дітей і відпускає їх на волю, у самостійне життя. Крук благословляє дітей, щоб чесно у світі жили, щоб крук крукові очі не довбав. Дівчата колись вірили: як на теплого Олекси подарувати жебракові сорочку, не забаряться старости. Вони шили й вишивали потай від матерів і, входячи в церкву, вручали біднякам дарунки. А ще напередодні теплого Олекси йшли ввечері на леваду, де росла стара верба, та із заплющеними очима виламували гілочку. Якщо вона виявлялася рівною і довгою, майбутній чоловік буде високим і струнким. Ту гілочку вдома освячували і в церкві намагалися торкнутися нею хлопця, який подобається. Якщо вдавалося дрібочку верби кинути йому в їжу або підкласти під подушку, неодмінно засватає. Це був день берези. У цей день збирали березові бруньки. За столом всією родиною пили березовий сік або спеціально приготовлений медово-березовий узвар, або збитень. Народна хитрість підказує: якщо бажаєш хорошого врожаю пшениці, то на Явдохи, Сорок святих і теплого Олексія слід, вийшовши з церкви, одразу вибрати якнайкраще зерно для посіву. Тоді зернові дуже добре вродять і будуть чисті. У минулі часи казали: «Олексій, чоловік Божий, зиму нанівець зводить», «Зверху пече – знизу тече». За народною уявою, та й за кліматичними спостереженнями, до дня Олексія приходить справжнє тепло, тому народ дав ще одну назву цьому дню – теплого Олекси.
Традиційно день теплого Олекси поєднували зі святом зустрічі весни. Відомий обряд випікання печива у вигляді птахів. Кожна господиня випікала його і роздавала дітям, які у свою чергу розносили печиво по селах.

Розділ новин: 

Коментарі