Таємні ходи Володимира-Волинського. Правда чи вимисел?

Історія Володимира-Волинського сягає корінням у далекий 988 рік. Ця дата – перша згадка про наше княже місто на сторінках літопису «Повість минулих літ». Ходить багато дивовижних чуток навколо історії нашого міста, однією з таких є існування підземних ходів, побудованих самим Володимиром Великим. Подейкують, що ці ходи ведуть до Зимненського монастиря. Але є ряд фактів, які беззаперечно підтверджують існування цих загадкових об’єктів, наприклад, просідання ґрунту, яке час від часу трапляється в центрі міста і оголює перед перехожими глибокі ями. Як згадує краєзнавець Петро Заклекта, під час прокладання кабелів зв’язку у 70-х рр. на вулиці Устилузькій на глибині одного метра працівники наткнулися на цеглу. Тоді відкопали цегляне бочкоподібне склепіння, яке простежувалося у напрямку до костелу святих Іоакима та Анни. Петро Заклекта особисто пройшов декілька метрів, поки вистачило повітря. На жаль, через ряд обставин дослідження не було проведено. 1947 року указ Сталіна обмежив доступ до підземних споруд. Усі підземки, знайдені місцевими жителями, засипалися співробітниками КДБ.
У 1975 році під час параду на центральній площі просів ґрунт та обвалилося склепіння, куди передніми колесами потрапив автомобіль УАЗ. А під час закладення фундаменту готелю «Волинь» були виявлені кам’яні підземелля, ширина яких, за розповідями, дозволяла вільно розминатися кільком людям та ходити в повен ріст.
«У 60-х роках краєзнавці Микола Ваврисевич та В’ячеслав Ковальський детально досліджували комплекс Зимненського монастиря. Вони стверджували, що під монастирем є кілька підземних ходів. Одним із таких ходів краєзнавці пройшли 100 метрів у напрямку до Володимира, але коли в тиші почули, що над ними шумить вода, злякалися і повернулися назад, – розповідає Петро Заклекта. - Зараз усі бічні ходи у монастирі завалено і дійти можна лише до маленької підземної церкви преподобного Варлаама».
Володимир-волинський краєзнавець, науковий співробітник історичного музею Богдан Янович стверджує, що документальних підтверджень про існування підземних ходів як таких немає, але масове просідання ґрунту свідчить зовсім про інше. Краєзнавець каже, підземелля створювалися із практичною метою: «Успенський собор, який був збудований у ХІІ ст., мав стіни 1,5 м завширшки, а це цілком підтверджує, що він служив не тільки храмом, але й укріпленням. Відповідно там переховувалися жінки та діти від нападів монголо-татар, яких, за документальними підтвердженнями, налічувалося близько 40 разів. Імовірно, підземні ходи слугували для втечі або ж захисту людей. Але всі ходи дуже завалені, і навіть шахтарі, які розчищали підземні проходи від Зимного, не змогли завершити роботу до кінця, оскільки дуже обвалюється ґрунт і залишатися там небезпечно». Ніяких фактів і підтверджень немає також у державному історико-культурному заповіднику «Стародавній Володимир». У детективі «Трезуб-империал» Еда Данилюка, 2013р., є посилання на таємні ходи. І хоч книга вважається художньою, автор детально описує місцевість Володимира-Волинського та усі його архітектурні пам’ятки. Володимир-Волинський уже понад сто років досліджується археологічно. Проте до сьогодні він залишається однією з найменш вивчених княжих столиць Русі. Перші дослідження на території городища за часів незалежності розпочато у 1997 році місцевим дослідником Леонідом Михальчуком.
Коли ж розглянути питання під іншим кутом, то підземні ходи – це вигадки людей. Якщо припустити, що підземний хід Володимир-Волинський – Зимненський монастир існує, то як будівничі змогли його прокласти під Лугою? Навіть сучасна мережа метро потребує контролю за рівнем вологи та газів, які постійно відкачують. Крім того, існування підземель унеможливлюється через низький рівень кисню під землею. Міркуймо, для чого потрібен такий хід, якщо його будівництво надзвичайно затратне. Ті залишки «підземних псевдоходів» - це ніщо інше, як звичайні підвали та сховища. У минулі віки земельна ділянка була надзвичайно дорогою. Тому, щоб раціонально використати площу, люди зводили дво-триповерхові будівлі, які мали кілька підвалів. Зазвичай ці підвали слугували сховищами продуктів (прототип сучасного холодильника). Підземні приміщення встилали льодом на нижньому підземельному поверсі, а на верхньому зберігали харчі. Згодом наземна споруда руйнувалася, а підземна залишалася. Таке будівництво було звичним, з’являлося сотні підвалів, які десь добудовувалися, руйнувалися і утворювали підземну мережу підвалів. Що стосується очевидців, то часто людина, яка відкопала підземелля, сама не знає, що це. Ретельно роздивитися не вдається, бо найчастіше вони завалені. Так починають вірити у таємні ходи. Ходи існували, але на короткі відстані – 50-100 метрів, щоб утекти у разі нападу чи для побутового використання: щось принести чи винести. Такий хід був у Зимненському монастирі. До речі, підземелля монастиря містило чимало невідомого: на його стінах – сотні написів. Можливо, ці написи залишені монахами. Але для чого і для кого? Ці послання не прочитані, під час реставрації усі написи заклали цеглою.
Тож про існування підземних ходів ми можемо тільки здогадуватися і чекати зіркового часу цілковитого дослідження їх.
Тетяна Скулінець, м. Володимир-Волинський

Розділ новин: 

Коментарі