Тато незаконним шляхом змінив місце реєстрації дітей, а дружину залишив без даху над головою і засобів для існування

Публікації

У ході проведення журналістського розслідування було виявлено підозру щодо підробки документів. Перевірку здійснює Володимир-Волинська прокуратура.
У редакцію нашої газети звернулася мама трьох неповнолітніх дітей Лілія Приймак. Жінка зареєстрована у с.Заріччя Володимир-Волинського району, але після розірвання шлюбу винаймає помешкання у м.Нововолинську, де проживає з двома доньками. Син залишився з татом і мешкає у батьків колишнього чоловіка в селі. За словами жінки, підстави для розлучення були серйозні: систематичні зради чоловіка, випадки сімейного насильства з його боку по відношенню до неї і дітей та інші причини, які з етичних міркувань просила не називати. Розповідь пані Лілії про сімейне життя шокувала весь редакційний колектив. Не має жінка спокою і після розлучення.
Життя до…
Історія життя нашої гості нагадує багатосерійний трилер, у якому щасливі миті життя змінюються моторошними картинами, а головна героїня не знає, як жити далі.
Виросла Ліля у с.Марковичі Горохівського району. Батьки прищепили п’ятьом своїм дітям любов до праці, доброту, хазяйновитість та міцне родинне почуття, коли один за всіх і всі за одного. Дівчина, на відміну від своїх ровесниць, не ставила собі за мету вийти заміж і сісти на шию чоловікові. Передусім вона хотіла надійно стати на ноги й усього в житті добитися самостійно. Закінчивши курси продавців, у Горохові влаштувалася в магазин і заочно навчалася на товарознавця в луцькому технікумі. Але завершити навчання не вийшло – за скороченням втратила роботу і стабільний дохід. Тоді брати Лілі у складі будівельної бригади працювали в Москві, тож запропонували поїхати на заробітки у столицю Росії й сестрі. Упродовж року дівчина працювала у заможній родині – доглядала дітей і виконувала всю хатню роботу. Вправна україночка дуже полюбилася господарям, вони їй добре платили і ставилися як до члена сім’ї. Так нелегкою працею вона заробила солідну суму грошей і повернулася додому. У Горохові придбала однокімнатну квартиру, меблі, побутову техніку, облаштувала помешкання і влаштувалася працювати в кафе барменом. Саме там, несподівано для себе, зустріла дівчина своє кохання.
Руслан, будучи постачальником, привозив товар для бару. Молоді люди одразу сподобалися одне одному і стали зустрічатися. Зав’язалися близькі стосунки. Ліля, якій на той час було 33 роки, завагітніла, а Руслан запропонував їй одружитися.
Вийти заміж – не напасть…
Восени 2005-го жінка переїхала жити до чоловіка у с.Заріччя. Мешкали разом з Руслановими батьками в їхній хаті. А невдовзі у подружжя народився первісток – син Роман.
-Свекор купив у селі будинок і подарував його чоловікові. Там була лише зведена і перекрита коробка, більше нічого, - розповідає жінка. – Потрібні були кошти для будівництва. Тоді я продала свою квартиру в Горохові, а гроші вклала у наше майбутнє житло. Будинок швидко і якісно зводили мої брати – вони дуже хороші будівельники. Навесні 2007р. ми змогли перебратися у свій дім, хоча він ще не був завершений до кінця і роботи тривали. А невдовзі у нас народилася дочка Наташа.
Біда прийшла нежданно-негаданно. Коли донечці йшов третій місяць, Ліля поїхала з нею провідати батьків. У Горохові вони потрапили в ДТП – на них наїхав п’яний водій. На місці аварії жінка втратила свідомість, отримала травму голови і струс мозку. В дуже важкому стані була дитина – у Наталочки діагностували закриту черепно-мозкову травму і її терміново відправили в Луцьк у реанімацію. Біля дитини знаходилися Руслан і молодша сестра Лілі - Юля. Саме вона купувала племінниці потрібні ліки, бо у тата не було грошей. Хоча, за словами жінки, Руслан непогано заробляв тим, що таксував і їздив у Польщу, але дружині заробітку не приносив. Посилаючись на роботу, вдома бував рідко.
-У перші роки сімейного життя колишній чоловік непогано ставився до мене і дітей, але зовсім не підтримував нас матеріально. І тоді, коли було потрібне нам з дитиною тривале лікування, та й досі нам постійно допомагає Юля, за що я їй дуже вдячна. Сестра – заробітчанка, працює в Італії.
Ускладнило ситуацію й те, що на період реабілітації після аварії жінці довелося більше місяця перебувати у батьків. У цей період Руслан ще більше віддалився від сім’ї. Йому хотілося нових емоцій, вражень, відчуттів. Повернувшись додому, Ліля стала помічати зміни у поведінці чоловіка, а знайомі розповідали, що він її зраджує, має одночасно по декілька коханок.
Лілія картає себе за те, що занадто багато уваги приділяла дітям і домашньому господарству, а до чоловіка ніколи не була вимогливою. Вона довіряла коханому, тому ніколи його не контролювала. Натомість старалася, щоб вдома всім було тепло і затишно, щоб стіл завжди прикрашали свіжі й смачні страви. Із задоволенням сама обробляла 8 соток городу, а з вирощених овочів робила найрізноманітніші консервації, якими восени заставляла весь погріб. Руслан же до цього ставився як до чогось належного, що саме падає з неба, відповідно – не цінував.
У 2009-му родина Приймаків поповнилася ще однією донечкою – Ангеліною.
Конфлікти
-Коли Ангелінці було років три, Руслан зовсім перестав дбати про сім’ю, забув про дітей, закинув роботу. Незважаючи на те, що сільський житель, працювати він не любив, водночас звик жити красиво і як йому заманеться. Коханки нікуди не поділися, а таке життя вимагало грошей. Отже, наробив боргів. Мій брат пропонував йому працювати з ним на будівництві, але Руслан не хотів. Влітку, коли я поїхала до мами зробити заготовки на зиму, адже наш садок був ще молодий і своїх фруктів ми не мали, чоловік відкрито, на очах у всіх, водив додому жінок і розважався, причому на очах у дітей. Я йому вже була не потрібна. Він все робив для того, щоб вижити мене з хати: до всього придирався, бив, не раз намагався задушити – коли у нього трапляються напади агресії, він взагалі стає неконтрольованим. Вимагав, щоб я йшла на роботу, бо, мовляв, сиджу вдома і нічого не роблю, - пригадує жінка.
Ліля, намагаючись працевлаштуватися, проходила стажування в супермаркеті в Устилузі, але захворіла, потрапила в лікарню і втратила вакансію. Потім отримала травму ноги і ходила на милицях. Ледь оговтавшись, на короткий термін знову їздила у Москву на заробітки.
Щодо дітей, то дівчатка завжди залишалися з мамою, а от із сином виникли серйозні проблеми. Під час подружніх конфліктів від Руслана діставалося не тільки Лілі, а й Ромчику. Коли він пішов у перший клас, виховні моменти із сином зазвичай закінчувалися побиттям останнього, тато гамселив дитину навіть ногами. На нервовому ґрунті у хлопчика почалися негаразди зі здоров’ям. Аби не бути вдома, Рома все частіше ходив до бабусі з дідусем, які його дуже любили, балували, багато дозволяли, і залишався у них жити. По сусідству з бабусиною хатою у нього з’явилися друзі.
-Коли підняла питання про лікування дитини, яке було необхідним, свекри сказали, що я ненормальна, навіть ходили у медпункт і просили, щоб медики надали їм про це відповідну довідку, - ділиться жінка. – Але я все ж настояла, на три тижні повезла сина у Луцьк і лежала з ним у лікарні. Після цього син знову пішов жити до бабусі. Відтоді дитина стала мінятися на очах, і не в кращий бік. Свекри налаштували Романа проти мене, він забув про татові образи і прийняв його сторону.
Тим часом сімейні скандали тривали, у будинок Приймаків не раз приїжджала міліція, щоб утихомирити агресивного Руслана. Відповідно, все це не кращим чином відбивалося на вихованні дітей, які також страждали. У 2013 році, коли вже несила було терпіти, жінка подала заяви у службу опіки РДА на позбавлення Руслана батьківських прав, а в суд – на розлучення та аліменти. Після трьох засідань щодо насильства у сім’ї батьківських прав чоловіка не позбавили за відсутністю доказів.
Ніби в жахливому сні
Після розлучення жінка подала заяву на розподіл майна. Судова тяганина тривала майже рік. Руслан хотів залишити собі все і забрати дітей. Протягом цього року жінка з дівчатками залишалася жити у своїй хаті, бо іти їй було нікуди. Колишній чоловік переїхав до батьків, але не зупинився і продовжував отруювати Лілі життя.
Намагаючись довести Лілину неадекватність, Руслан влаштовував моторошні провокації: наймав людей, які по ночах підходили впритул до хати, голосно розмовляли, а одного разу намагалися влізти через вікно.
-Було дуже страшно, то я запрошувала сусідку, старшу бабусю, щоб ночувала з нами, - каже Ліля. – А якось мені пожалілася вчителька, що син Роман погано поводиться у школі і пропускає заняття. Аби з’ясувати, що сталося, я пішла до свекрів, хоча вони мене сприймають як ворога. Виник скандал, свекор став мене душити. Все це бачили діти – Рома і Ангеліна. Руслан заявив у міліцію, що нібито я била вікна і невідомо чого вимагала. Жоден із слідчих не взявся розслідувати цю справу, лише направили мене на експертизу, адже на моїй шиї залишалися характерні сліди. Словом, після всіх тих залякувань у квітні 2014-го я з дівчатками перебралася у Нововолинськ на квартиру, яку винайняла для нас і оплачує моя сестра Юля.
У червні 2014р. відбулося останнє засідання у суді щодо розподілу майна. Закінчилося тим, що Ліля відмовилася від подальшого розгляду справи, бо не мала грошей на адвоката. За порадою судді було укладено усну угоду, що протягом місяця Руслан в якості компенсації за будинок виплатить Лілі 75,5тис.грн., про що дав їй відповідну розписку.
-У цей же день приїхали мої батьки, Руслан пустив їх до нашої хати, але чомусь зачинив декілька кімнат, а пізніше замінив замки, поламав і викинув з хати мої меблі та побутову техніку, привезені з Горохова. Після цього подав оголошення про продаж нашого будинку. Я без його згоди вже не мала доступу до приміщення, де залишалося багато моїх і дитячих речей. Він відчиняв мені двері тільки після втручання дільничного або сільського голови.
-У серпні минулого року Руслан виписався з помешкання сам і виписав дітей, - продовжує розповідь жінка. – Зараз всі вони зареєстровані у його батьків. Зробив він це, не поставивши мене до відома, не запитавши моєї згоди. Я про це дізналася випадково у березні цього року, коли він подав позов до суду на зменшення суми аліментів. Я не заперечувала. А гроші за будинок (75,5тис.грн.) він мені не віддав і досі. Крім цього, заборгував майже 12 тисяч з аліментів. Мені нічого не залишалося, як подати зустрічний позов про стягнення боргу за будинок і накладення арешту на житло. Суд задовольнив мою заяву в повному обсязі.
-Знаю, що є чимало бажаючих придбати наш будинок, тож через газету повідомляю, що це неможливо: договір купівлі-продажу, якщо такий навіть буде укладено, вважатиметься недійсним.
«Як жити далі?»
Це запитання жінка ставить собі щодня, але не знає на нього відповіді. За її теперішнє помешкання сплачує сестра та допомагає матеріально. Півроку Ліля отримує допомогу як малозабезпечена, на ці гроші прожити неможливо, але і їх скоро припинять платити. Знайти роботу з гідною зарплатою ніяк не вдається. Непокоїться за сина, якого не може забрати. Якою буде доля дітей – питання риторичне. Але, схоже, батька це не хвилює. Ліля дізналася, що уже після розлучення він продав придбане під час їхнього шлюбу авто «Ауді» за 35тис.грн., але дітям не дав ні копійки. Таким він є. Хоча, за словами жінки, в очах сторонніх людей Руслан виглядає цілком позитивною людиною – вміє себе подати. А ще він володіє здібністю віртуозно брехати і може будь-кого переконати у своїй правоті.
Виявлено підробку документів і факт службового недбальства
Аби з’ясувати, яким чином Руслан змінив місце реєстрації дітей без відома матері, звертаюся у паспортний стіл. За відсутності начальника, який перебував у відпустці, документи для перевірки і необхідний коментар надала провідний спеціаліст Володимир-Волинського РВ УДМС Наталія Новосад.
-Зміна місця реєстрації дітей була здійснена 7.08.2014р. за заявою батька і згодою матері згідно з чинним законодавством, - запевнила Наталія Анатоліївна.
Але варто було подивитися на заяву, подану Русланом Приймаком, як твердження провідного спеціаліста розбилося у друзки. Внизу в зазначеному документі написано: «Я, Приймак Л.С., згідна» - і далі нерозбірливий підпис, який нібито зробила сама Лілія. Але без графологічної експертизи було цілком очевидно, що цей запис зроблено не рукою Лілії, а скоріш за все самим Русланом. Виявити це було не складно, адже при собі я мала документи зі зразками почерків і підписів колишнього подружжя Приймаків. Також Наталія Новосад повідомила, що оскільки Руслан Приймак не позбавлений батьківських прав, то, крім свідоцтв про народження дітей та паспортів батьків, інших документів подавати було не потрібно.
У цьому я пересвідчилася додатково, зателефонувавши до головного спеціаліста Луцького МВ УДМС Надії Пшеничної. Вона уточнила, що, згідно з нормою закону, дозвіл з органу опіки і піклування при зміні місця реєстрації неповнолітніх дітей подається лише у разі, якщо діти позбавлені батьківського піклування.
Як з’ясувалося, перереєстрацію дітей Приймаків проводив працівник паспортного столу Микола Стеренчук, який вийшов на пенсію і на даний час уже не працює. Зв’язалася і з ним, але чоловік відмовився давати будь-який коментар, зіславшись на те, що не має перед собою документів, а даного випадку не пам’ятає. Хто б сумнівався!
Нововолинський адвокат Сергій Сиротинський, який захищає інтереси Лілії Приймак і в подробицях знає всі її проблеми, не сумнівається, що Руслан змінив місце реєстрації дітей шляхом підробки документа, а дії Миколи Стеренчука кваліфікуються як службове недбальство. Правозахисник повідомив, що за ці правопорушення передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі до двох років.
Зараз перевірку правомірності виписки дітей з батьківської хати здійснює Володимир-Волинська прокуратура. А Ліля, продовжуючи боротися заради дітей, планує подати черговий позов до суду на підтвердження свого першочергового права на придбання будинку в колишнього чоловіка шляхом взаємозаліку (визнання боргів Руслана перед нею в якості погашеної вартості частини житла).
Міла Сергєєва, с.Заріччя, Володимир-Волинський район

Розділ новин: 

Коментарі