«Сини боронять рідну землю, що родить колосистий хліб»

2014 рік – найтяжчий та найдраматичніший в історії незалежної України. Майдан, кривава розправа над учасниками Революції гідності, Небесна сотня. Не встигли загоїтися рани й висохнути сльози, як на сході нашої країни розгорнулися ще масштабніші та трагічніші події, розпочаті сепаратистами. Тисячі загиблих військовослужбовців і мирних жителів, зниклих безвісти та полонених, зруйновані домівки, розграбовані та знищені заводи, фабрики, шахти оцінюються колосальними матеріальними збитками. Таку ціну змушена платити Україна за незалежність. Держава в жалобі. Але Господь дає нам сили, віру і впевненість, що перемога буде на нашому боці, що ми впораємося з випробуваннями і збудуємо нову, квітучу, заможну державу. Спільна біда згуртувала українців, піднесла до апогею патріотичний дух. Ми віримо у світле майбутнє нашої Батьківщини та її достойне місце у великій європейській родині. Сьогодні, як би не було важко, країна живе, працює, як може допомагає військовим. Провівши своїх синів, рідних, друзів, земляків на фронт, хлібороби виростили і зібрали багатий урожай. Завдяки наполегливій праці простих людей на наших столах завжди буде запашна паляниця, а хліб, як проголошує народна мудрість, – всьому голова. Тож нас не зламати, нас не скорити, бо ми – сильна нація, бо ми плекаємо свої народні традиції, бо ми любимо свою неньку-Україну. Саме під таким лейтмотивом проходив цьогорічний фестиваль, який мав промовисту назву «Сини боронять рідну землю, що родить колосистий хліб».
Барвисте народне мистецтво оповите сумом
Цьогорічне свято короваю було сповнене суму. Пригадується, як у минулі роки веселе дійство розгорталося на площі міста. Кожна сільська рада презентувала своє «весілля». Стояли весільні намети, у яких запрошували до столу наречені у весільному вбранні, господині, дружби. Пригощали та наливали. Веселий гамір сповнював усе довкола. Цього ж року – інакше. У фойє районного будинку культури стоять світлиці. Їхнє оформлення різноманітне, але об’єднане єдиним настроєм – сумом за загиблими, хвилюванням за тих, хто досі перебуває у зоні АТО, а також патріотизмом. У фойє лунають пісні про стрілецьку славу. Майже у кожній світлиці – свічки, деякі запалені. У багатьох – солдатська форма. Біблія, Кобзар. Вишиті ікони та роботи місцевих майстрів, а також стародавні предмети побуту.
У куточку хотячівської світлиці портрет воїна із траурною стрічкою, а поруч синя і жовта свічки. Важко стримати сльози. Так односельці вшанували пам’ять загиблого в АТО Сергія Проця. Галинівська ж світлиця сповнена надії: вони дочекалися своїх воїнів у відпустку. І на честь цієї радісної події написано вірш «У відпуск із АТО прийшов солдат». У красноставській – почесний список воїнів, які несуть військову службу. Привертало увагу драпірування національними кольорами над льотничівською світлицею. Багато різноманітних робіт: вишивка, аплікації, дощовиці, які виготовлені місцевими жителями, представили у березовичівській «хатині». Щиру посмішку викликала велика саморобна рогожанська лялька із Кобзарем у руці. А лялька-господиня, що величаво сиділа за хобултівським столом, приковувала погляди, напевно, усіх. І діти, і дорослі залюбки фотографувалися на її фоні. Всю цю красу створили клубні та бібліотечні працівники району. Приємно було бачити присутніх на фестивалі сільських голів Євгена Шпілю, Юрія Ковальчука, Жанну Бондарук, Степана Грабарчука, Миколу Потапюка, Аллу Куницьку та Неонілу Панасюк, які приїхали підтримати своїх колег.
Слава героям Волині!
Зважаючи на події в нашій неньці-Україні, традиційний фестиваль «Українське коровай-сузір’я» набув особливого патріотичного забарвлення. Сприяли такій атмосфері не тільки дорослі, але й діти. Незважаючи на вік, вони не гірше за старших розуміють усю складність ситуації в державі. Тому, щоб якось підтримати наших мужніх бійців, котрі воюють на сході, багато маленьких талантів Володимирщини (віком від восьми до тринадцяти років) взяли участь у конкурсі «Намалюй героя».
Кожен малюнок на виставці демонстрував чітку громадянську позицію волинських дітей: усі вони, як один, виступили за мир і спокій в Батьківщині. Свідченням цього є вже самі назви: «Ми за мир», «Мирне небо приносить радість дітям України», «Миру тобі, Україно!», «Спокій держави в руках оборонців», «Всміхайся, сонячне дитинство, на Україні милій», «Хай ангел-охоронець збереже рідну землю», «Козацькому роду нема переводу», «Захистіть мою Україну», «Україна переможе!» та інші. Майже на кожному малюнку можна було побачити сміливих українських солдатів: і таких, які ще боронять рідну землю на сході, і таких, що вже повернулися із зони АТО до рідних домівок. Танки, БТРи, БМП та багато іншої техніки з елементами української символіки на замальовках свідчать про широку поінформованість дітлахів. Частина робіт присвячена тим, кого вже, на превеликий жаль, немає поряд з нами, хто віддав своє життя за волю, незалежність та світле майбутнє України. Вразили своїм трагізмом малюнки «Вічна пам’ять героям АТО», «Вони боронять рідний край», «Героям слава!».
Не забули про героїв, які назавжди відійшли у вічність, і організатори фестивалю. Вони доклали чимало зусиль для створення стел пам’яті з портретами патріотів. Під написом «Герої не вмирають!» розміщені портрети в рамках воїнів Небесної сотні, котрі загинули на Майдані, відстоюючи ідеали Революції гідності. Одним із таких героїв став наш земляк, житель міста Нововолинська Сергій Байдовський. Трагічною чорною стрічкою позначили портрети бійців 51-ї ОМБр, які полягли в зоні антитерористичної операції, захищаючи суверенітет і територіальну цілісність України. Це підполковник Василь Спасьонов, майори Леонід Полінкевич та Віктор Хмелецький, старший лейтенант Олександр Максименко, Ігор Упоров (м.Володимир-Волинський), Віталій Ліщук (с.Зоря) та Микола Бондарук (с.Заріччя), Сергій Проць (с.Хотячів), Володимир Крохмаль (с.П’ятидні), Олександр Давидюк (с.Заріччя), Руслан Голяновський (с.Горичів), Петро Сусваль (с.Жовтневе).
По обіді біля стели пам’яті у фойє РБК священнослужителі Української Православної Церкви Київського Патріархату, Греко-Католицької та Римо-Католицької церков відслужили панахиду за загиблими у зоні АТО. Перед її початком, священики зустрілись, як брати, спілкувалися, ніхто не лишався осторонь. Стояли всі разом і спільну молитву промовляли до Бога. «Так має бути, ми повинні об’єднуватися, бо в єдності – сила, - сказав священик собору Різдва Христового отець Ігор Бігун, - Священики нашої церкви радо й надалі братимуть участь у спільних Богослужіннях, не лише тих, які присвячені трагічним подіям, а й з радісних причин».
Після панахиди відбулася церемонія покладання квітів до пам’ятників загиблим воїнам, що розташовані на території міста.
Патріотичне волинське слово – як символ єднання, миру і вічної пам’яті за загиблими
В усі часи сила слова була надзвичайно великою. Недаремно мудрий народ каже: «Кулею вцілиш одного-двох, а словом – тисячу». З надією, що патріотичне слово дійде до кожної людини, підтримає силу й бойовий дух наших захисників на сході, у рамках фестивалю «Українське коровай-сузір’я» у фойє районного будинку культури відбулася виставка оригінальних сценаріїв і віршів волинських авторів під назвою «Слово, моя ти єдиная зброє…», яку підготували клубні працівники.
У конкурсі взяли участь жителі Володимирщини різних вікових категорій. Найстаршим конкурсантом став мешканець міста Устилуг Арсеній Боритюк. Пенсіонер 1935 року народження написав вірш «Будьмо єдині». Переживши одну війну, чоловік, як і всі ми, надіється на мирне вирішення конфлікту на сході. Наймолодшою учасницею конкурсу стала Олена Шліхта – учениця 7 класу Ласківської ЗОШ – з віршем «Тато мій є доброволець». Тринадцятирічну дівчинку турбує багато питань: як повернути анексований Крим і подолати сепаратистів, що вбивають наших воїнів, як заспокоїти «старшого брата», щоб він відвів назад свою армію і не заважав нам мирно жити. Видно, що дитина не втрачає надії на світле майбутнє, бо рідну землю боронить її тато і такі, як він, патріоти:
Багато робіт було присвячено сьогоднішнім борцям за цілісність та незалежність нашої країни. Свідченням цього стали такі доробки: «Вам, солдати, присвячується» Галини Стеблей, «Крик душі» Ніни Демчук, «Бійцям 51 ОМБр присвячується» Юрія Каліщука, «Гірка правда» Віти Кусяки, «Молюсь за Україну» Ніни Костюк, «Чи думав хтось» Майї Панасюк, цикл віршів «Україна у вогні» Віталіни Стасюк та ін.
Посмертний вірш-посвяту світлій пам’яті Руслана Голяновського, який трагічно загинув у ході АТО, написала учениця 8 класу НВК «ЗОШ І-ІІІст. ліцей, с.Зимне» Ірина Козун під назвою «Реквієм».
Короваї, замішані на тузі і надії, нагадають військовим рідну домівку
Безперечним атрибутом щорічного фестивалю «Українське коровай-сузір’я» є красень-коровай. Із зерна, що прогріло лагідне сонечко та скропив піт трударя, дбайливі руки змололи борошно. А талановиті умілі господині створили це диво – коровай. Оздобили його так, як підказало серце, вклали свої мрії, сподівання. А ще – величезну любов до рідного краю.
Цьогорічний фестиваль відрізнявся від попередніх, напевно, усім. Вирізнилися і короваї, адже, як ніколи, на них було багато прикрас у вигляді прапора, тризуба, червоних маків. Ще однією важливою особливістю фестивалю стало те, що, на відміну від попередніх років, коли журі визначало за смаковими властивостями найкращі короваї, а усі присутні полишали залу із шматочком весільного хліба, ніби ідучи із справжнього весілля, то цього року вирішено було не різати короваї, а усі відправити нашим воїнам, що зараз перебувають далеко від рідних домівок. Отож, випікаючи ці витвори кулінарного мистецтва, кожна з господинь вклала у них і часточку материнської, жіночої любові. Щира подяка усім господиням, що злеліяли, виплекали короваї.
Ірина Матвіюк (Хотячівська сільська рада): коровай «Символ України»; Наталія Петровська (Галинівська сільська рада): «Щедрий дар»; Наталія Селещук (Красноставська сільська рада): «Волинський передзвін»; Світлана Адамович (Стенжаричівська сільська рада): «Коровай миру»; Валентина Юрчук (Зимненська сільська рада): «Молитва за Україну»; Юлія Фесік (Оваднівська сільська рада): «Хліб – усьому голова»; Любов Франчук (Лудинська сільська рада): «Коровай ріднокраю»; Людмила Прус (П’ятиднівська сільська рада): «Без короваю – щастя не буває»; Галина Геріян (Устилузька міська рада): «Пшеничне поле»; Олена Герасимлюк (Білинська сільська рада): «Гармонія»; Людмила Гендис (Льотничівська сільська рада): «Промінь надії»; Руслана Сиротинська (Зорянська сільська рада): «Зоря надії»; Тамара Невідомська (Микитичівська сільська рада): «Калинове диво»; Катерина Ботулай (Березовичівська сільська рада): «Усе прекрасне на землі бере початок з колоска»; Євгенія Оніщук (Селецька сільська рада): «Україна єдина»; Оксана Стецан (Рогожанська сільська рада): «З Україною в серці»; Лариса Процюк (Хмелівківська сільська рада): «Хліб наш насущний»; Катерина Орган (Ласківська сільська рада): «Український розмай»; Лариса Мельничук (Бубнівська сільська рада): «Коровай-сузір’я»; Лідія Занько (Зарічанська сільська рада): «Квітковий рай»; Антоніна Захарчук (Хобултівська сільська рада): «Віра в перемогу».
Коровай Галини Геріян притягував погляди присутніх. Прикрашений весільними рушниками, він нагадував про те, що багато воїнів – ще неодружені хлопці. Вони обов’язково повернуться живими, і батьки стелитимуть їм весільні рушники. А знані у селах майстрині випікатимуть короваї, скроплені сльозами радості.
Кожну світлицю прикрасив коровай. Чи то у традиційному орнаменті – з випеченими пташечками, гронами калини, чи сучасний – із виліпленими з мастики маками, національною символікою, волошками та соняхами – кожен цей справжній витвір мистецтва додавав особливу родзинку до загальної атмосфери. Від цієї краси, яку створили дбайливі руки, годі було відвести очі. Роботи давно знаних у районі господинь-коровайниць і тих, що тільки прилучилися до цієї прекрасної справи, милували око усіх та вражали розмаїттям. Конкурсу не було, а отже, усі вони – найкращі.
До речі, короваї відправлять на схід на автомобілі, що був придбаний на кошти, зібрані на благодійному концерті Володимир-Волинського гурту «Табу» у сумі 13 тис. 651 грн. А підприємець Леонтій Дмитрук зробив косметичний ремонт транспортного засобу та пофарбував його у військовий колір. Авто буде залишено у зоні АТО для потреб військових.
«Дай, Боже, Вкраїні дочок і синів, дай хліба до столу, дай миру усім»
Під такою назвою в актовому залі РБК проходила концертна програма, підготовлена з великим смаком, любов’ю та високим професіоналізмом організаторами – культпрацівниками району. Цього дня сцена закладу культури була оформлена відповідно до ідеї фестивалю-реквієму. Її прикрашав величезний коровай, що ніби злився з державним прапором, а на жовтих лаштунках розмістилася емблема заходу, навколо якої розцвіло багато яскраво-червоних маків – символів пам’яті за загиблими героями. Кожен номер дійства був маленьким шедевром, що зачіпав усі струни душі…
На початку концерту актори народного аматорського театру Володимир-Волинського районного будинку культури Микола Алєйніков, Ольга Савіна та її син Вадимчик, першокласник ЗОШ №1, розіграли пролог до дійства – сценку про народження короваю, який ожив, перетворився на маленького хлопчика і приніс довгоочікувану радість батьківства уже немолодій подружній парі. Це символізує поєднання духовного та матеріального, що також відповідає тематиці заходу.
Бійці 51-ї окремої механізованої бригади внесли до зали довгу гірлянду пам’яті, сплетену з гілочок ялинки і обвиту червоною стрічкою. Хвилиною мовчання вшанували присутні пам’ять загиблих Небесної сотні та героїв АТО. До сліз зворушливим був представлений у супроводі пісні «Над землею тумани» відеоряд «Герої не вмирають» з портретами учасників АТО – наших земляків, що загинули у жорстоких боях за нашу свободу, а також фотографії, зроблені у гарячих точках на сході.
Директор Володимир-Волинського РБК Людмила Оцалюк та ведучий Волинського радіо Андрій Роїк запросили присутніх у світ музики, краси і добра. Цьогорічне свято було хоча й сумним, але водночас величним та життєстверджуючим. У концертній програмі прозвучало багато гарних, зворушливих, у тому числі патріотичних пісень на підтримку бойового духу наших воїнів, були представлені чудові танцювальні композиції. У дійстві взяли участь уславлені та улюблені глядачами місцеві артисти: колектив танцю «Дружба», хор «Любисток», ансамбль “Володимирські музики”, духовий оркестр ветеранів “Арсен”, чоловіча вокальна група районного будинку культури, зразкова студія «Лодомир» центру позашкільної освіти, виконавці Анатолій Нінічук та Наталка Надашкевич з Луцька, колектив «Барви Волині» у складі Тетяни Гуз, Наталії Чепіль, Володимира Папіна, Анатолія Нінічука та Людмили Оцалюк і ансамбль танцю «Грейс».
Чимало приємних хвилин подарували присутнім наші юні таланти: пісенний дует Анастасія Гриб та Дмитро Нехай, разом із ними, тільки вже у тріо, співав Олександр Чишій, надзвичайно сподобався глядачам яскравий виступ дитячого ансамблю «Полунички» з ЦПО, учасники якого виконали оптимістичну пісеньку і прочитали вірші. Уже вкотре вразив своїм безмежним талантом молодий актор нашого аматорського театру Ігор Чмух, який цього разу спробував себе у новому амплуа і неперевершено виконав пісню «Сім’я і родина». Надзвичайно проникливим та душевним був виступ Аліни Смірнової, доньки військовослужбовця, що зараз перебуває в зоні АТО. Дівчинка заспівала недитячу пісню «Повертайся живим!» і зробила це так, що, мабуть, її меседж почули всі бійці на сході, які пішли захищати Батьківщину, залишивши вдома свої сім’ї, своїх дітей. Гарним доповненням до цієї теми став великий кошик з ангеликами, виготовленими членкинями володимир-волинської громадської організації «Союз українок», який винесли на сцену юні союзяночки – дочка загиблого героя АТО Віктора Хмелецького Анастасія та її подруга солістка зразкової студії «Лодомир» Ліна Ткачук. Фігурки небесних створінь разом із записками з добрими побажаннями «полетять» у зону військових дій і стануть оберегами для наших воїнів. Завершилося свято великою музично-танцювальною композицією у виконанні ансамблю танцю «Грейс» та співом «козаків» з районного будинку культури.
Усе побачене і почуте настільки заворожило глядачів, що ніхто не поспішав виходити із зали. «Окрасою всіх обласних заходів» назвала цьогорічний фестиваль «Українське коровай-сузір’я» завідувачка відділу культурно-просвітницької роботи обласного науково-методичного центру культури Ніна Фурдило, дякуючи організаторам за високу якість роботи. Гість із Луцька, володар надзвичайно приємного тембру голосу, співак і водночас ведучий дійства Андрій Роїк оцінив фестиваль в цілому і зокрема короваї з патріотичною символікою, випечені для бійців, що зараз воюють на сході, як «гарну творчу імпрезу». А делегація із 26-ти журналістів, що з’їхалися з різних куточків України і були присутні на концерті, ще глибше змогла розкрити для себе особливості Волинського краю.
На Волині снопи в’язали – рідну землю єднали і мир віщували
Уже сьомий рік поспіль гостей фестивалю «Українське коровай-сузір’я» при вході до районного будинку культури радо зустрічали пишно вбрані снопи. З давніх-давен за звичаєм вони символізують добрий врожай, збереження пам’яті родини, злагоду й достаток у домі. У зв’язку із напруженою ситуацією в країні волинські хлібороби виготовляли традиційні вироби ще й на знак єднання рідної землі й віри у такий потрібний усім нам мир.
Цьогорічна виставка дідухів мала назву «Світиться колосом наш рідний край». У конкурсі 21 сільська рад апредставила власні витвори із вміло переплетених колосків жита, пшениці, вівса, гарно прикрашених яскравими і патріотичними синьо-жовтими стрічками, стеблами квітів та духмяних трав, кетягами калини й горобини та іншим декором. Такі творіння можна назвати справжніми шедеврами мистецтва.
З-поміж усього різноманіття диво-снопів вирізнявся дідух Зимненської сільської ради. Виготовлений у формі постаті дідуся, сніп привертав до себе увагу не одного відвідувача фестивалю, а особливо – дітей. Маленькі цінителі прекрасного з радістю фотографувалися із підперезаним українською крайкою бородатим стареньким дідком.
Низький уклін добрим людям, які допомогли організувати свято хліба!
Упродовж 11-12 жовтня у Володимирі-Волинському вже всьоме відбулося чудове свято, що возвеличує наші народні традиції, – фестиваль «Українське коровай-сузір’я» «Сини боронять рідну землю, що родить колосистий хліб», який зібрав і об’єднав хліборобів, воїнів і шанувальників народних традицій із багатьох куточків України. Правда, цьогорічне дійство було особливим, оскільки стало водночас і реквіємом для героїв, які віддали своє життя за те, щоб на нашій землі щороку колосився хліб, а також вшануванням воїнів, які і зараз боронять єдність, соборність і незалежність нашої держави на Донбасі. Але треба пам’ятати, що це гарне дійство, яке так полюбилося багатьом українцям, могло б і не відбутися без сприяння і допомоги багатьох людей та підприємств, які зголосилися надати фінансову підтримку для проведення свята.
Оргкомітет фестивалю висловлює щиру подяку усім жителям міста і району, які вклали і свою посильну часточку для того, щоб свято хліба відбулося.
Зокрема, це підприємці: Л. П. Кабанова, О. Г. Подзізей, М. В. Яцкевич, Г. В. Нестиряк, І. В. Левицька, А. В. Васьків, Ю. В. Баженова, В. С. Тарасюк, Н. А. Любімцева, Т. П. Борис, Н. Р. Федчун, В. С. Тимчук, А. В. Пех, Ю. В. Гудз, З. А. Шелепіна, О. О. Крень, О. С. Савон, Л. В. Трачук, К. С. Іщук, Н. Кузьміч, Т. Ю. Матвіюк, О. В, Станько, З. О. Новицька, Л. Д. Мельничук, В. Ю. Грек, М. П. Юнак, В. А. Заяц, В. Г. Діброва, Л. Войтюк, Л. Мартинюк, Ю. Б. Михалець, Я. Гаврилів, Л. Якимчук та Г. А. Чишій.
Величезне спасибі від оргкомітету також і таким підприємствам, як : «Панбуд», Будівельно-транспортні роботи «С», ВАТ «Володимирцукор», ПАТ «Володимир-Волинська птахофабрика»., а також заступникові голови РДА П. В. Карпюку і депутату Верховної Ради від ВО «Свобода » Є. І. Мельнику.
Пісні, танці й коровай - для поранених бійців
Зігріті теплом бабиного літа на доріжку парку Львівського госпіталю позлітались голуби. На лавочках спілкуються родичі, що приїхали відвідати своїх воїнів. Хлопці на милицях вийшли також, щоб подивитися концертну програму, яку дванадцятого жовтня привезли з Володимира-Волинського учасники танцювального клубу «Грейс» та вокальної студії «Лодомир». За мить над госпіталем зазвучали, наповнюючи світ радістю, прекрасні мелодії і перенесли присутніх в інший світ, де немає війни, болю, сліз. І якщо спочатку в повітрі бриніла напруженість, то до завершення програми вже всі аплодували і підтанцьовували. Навіть вікна госпіталю стали глядацьким залом. Заключним акордом зустрічі вже за традицією є Гімн України. Після концерту всі скуштували коровай, привезений з фестивалю «Українське коровай-сузір’я», і отримали подарунки від дітей. Особливі слова вдячності за допомогу в організації поїздки та проведенні концерту ми хочемо висловити ГО «Об’єднання «Активіст», зокрема, лідеру організації Костянтину Зінкевичу і Олегу Шипелику.
Дуже вразила нас історія молодого бійця 25-ої окремої аеромобільної бригади Сергія Калитюка, який знаходиться на лікуванні в госпіталі з вересня. Вже чотири місяці він разом з мамою бореться за можливість жити. Прикутий після наскрізного кульового поранення до інвалідного візка, 21-річний юнак попри все вірить, що зможе ходити. Ми вирішили допомогти Сергієві, й тому організуємо цикл благодійних концертів. Усіх бажаючих допомогти запевняємо, що зібрані кошти передамо мамі Сергія в руки. Нам відомо, що так звані «добровільні помічники» вже збирали кошти на лікування хлопця, а потім зникли, прихопивши з собою всю суму. Бог їм суддя…
З великим бажанням хоча б чимось допомогти ми поверталися додому. Віримо, що з нашою допомогою цей герой зможе встати з візка.
Ірина Божик, керівник танцювального клубу «Грейс»
Уклінно дякуємо!
Дирекція районного будинку культури та особисто Людмила Оцалюк висловлюють подяку районному відділу освіти (Аллі Мельник), працівникам культури міськвиконкому (Андрію Шоцькому), директору ЦПО Петру Зінкевичу, завідувачу художньо-естетичного відділу ЦПО Андрію Кошляцькому, командуванню 51 ОМБр, викладачу зразкової дитячої вокальної студії «Лодомир» ЦПО Галині Тюріковій, керівникам танцювального клубу «Грейс» Ірині Божик та Анні Пасічник, усім колегам з районної культур, підприємцю Наталії Мельничук.

Розділ новин: 

Коментарі