Аліна Джарига, с.Верба – с.Овадне – с.Охнівка, Володимир-Волинський район
Відомо, що більше чверті всього населення планети становлять сільські жінки. Той неоціненний внесок, який повсякденно роблять вони, заслуговує на повагу та підтримку. Тому з метою звернути увагу суспільства на корисність жіночої праці у сільській місцевості учасники Жіночої конференції в Пекіні, що проводилася під егідою ООН в 1995 році, заснували Всесвітній день сільських жінок. З того часу 15 жовтня у багатьох країнах світу відзначають ще одне жіноче свято.
Порівняно з останніми десятиліттями минулого тисячоліття, суспільне уявлення про сучасну сільську жінку зазнало еволюції, зокрема, розвіялося багато стереотипів. Наприклад, раніше побутувала думка, що ніщо так не марнує жінку, як сільське життя. У зовсім протилежному переконала нас жителька села Овадне Олена Ткачук – кохана дружина, щаслива мама та одна із перших красунь у селі. Вона завжди стильна, охайна, чарівна. А щира усмішка підкреслює її красу. Працює жінка у місцевому кіоску, постійно між людьми, тому й виглядати старається гарно, бо, як каже, зустрічають все-таки по одежині.
-Нічого поганого не бачу в тому, що мешкаю в селі. Навпаки, тут завжди свіже повітря і є багато чудових місць, де можна цікаво провести час з сім’єю, – запевнила моя співрозмовниця.
Олена – турботлива мама. Вона намагається весь свій вільний час приділяти дітям – Михайлику та Максимчику, які навчаються у початкових класах.
А от Анна Пархомук, котра проживає в селі Охнівка, з раннього дитинства захоплюється автомобілями. Зростаючи в сім’ї господаря-одноосібника, дівчина зуміла підкорити майже всю сільськогосподарську техніку, що є у господарстві. Вона стала правою рукою батька. Зараз шістнадцятирічна Аня може легко виконати будь-яке татове завдання, що стосується різноманітних перевезень, у тому числі й урожаю; добре розуміється на деталях до машин. З усмішкою на обличчі дівчина згадує, як вперше кермувала трактором в 11 років, коли потрібно було привезти буряки з поля додому.
-Перед тим, як мала сісти за кермо трактора, тато провів мені декілька уроків з водіння, пояснив, де газ і гальма. Я вловила швидко, сіла і поїхала, – розповідає Аня.
Дівчина планує навчатися на курсах у луцькій школі перукарського мистецтва. Незважаючи на відсутність кваліфікаційного сертифіката, Анна Пархомук вже неодноразово стригла чоловіків і жінок. У вільний час дівчина любить грати на гітарі.
Як і Анна, спеціалістом-самоучкою є Ірина Вавринюк, що мешкає у селі Верба. Жінка вже давно робить манікюр іншим і охоче надає свої послуги місцевим красуням напередодні випускних вечорів чи інших свят. Всупереч складному графіку роботи у ТзОВ «Прогрес», вона знаходить час на вдосконалення свого захоплення, черпаючи багато корисного як зі спеціальної літератури, так і з Інтернету. Жінка працює продавцем-консультантом однієї з косметичних компаній, вона звикла слідкувати за собою. Ірина охоче дає поради стосовно догляду за руками, обличчям та іншими ділянками тіла, вміло підбирає косметику для клієнтів, зважаючи на їхні індивідуальні смаки. Крім того, Ірина Вавринюк – чудова господиня, яка щоразу дивує гостей кулінарними новинками.
Ось такими є сучасні сільські жінки, які можуть не тільки важко працювати, а й виглядати не гірше міських панночок.
Коментарі