Вже вп’яте відкрив гостинно свої двері «Університет третього віку», який діє при територіальному центрі міста. Цьогоріч в «Університеті» розпочав роботу ще один цікавий факультет. Це факультет «Журналістика і українське слово».
Подали заяви на навчання 14 чоловік. На першому занятті новоспеченим студентам-слухачам прочитав лекцію редактор газети «Місто вечірнє» Едуард Залуський. Він ввів в екскурс такого промовистого слова, як «журналістика», Конституційних законів про пресу, Декларації принципів поведінки журналістів та Етичного кодексу українського журналіста. А ще редактор газети познайомив з таким нині широковживаним словом «есе». З французької – це спроба, начерк, тобто жанром художньої публіцистики, наукової творчості, де вільно, не обов’язково вичерпно, але виразно трактується певна подія, явище, проблема чи тема.
На заняття завітала знана коровайниця Наталія Гонтарук, незамінна учасниця щорічного фестивалю «Українське коровай-сузір’я». А прийшла вона не з порожніми руками, а з запашним короваєм. Наталія народилася у селі Чесний Хрест, але вже 20 років, вийшовши заміж за Руслана Гонтарука, проживає у Зимному. Двійко дітей у неї, син Валентин, студент київського вузу, та донька Катя, студентка місцевого педколеджу.
Як розповіла пані Наталя, за своє ще досить молоде життя випробувала декілька професій, але зупинилася на ось такому досить смачному фаху - випіканні обрядового хліба. До слова, вона вміє випікати все: і торти, і різноманітну випічку, але короваї – це її, як у народі говорять, «коник».
Перший коровай спекла років п’ятнадцять тому, коли йшли із чоловіком до друзів на весілля. Коровай вдався на славу. І хоч не був він оздоблений так вишукано, як сьогодні, але її роботу оцінили односельчани. А далі, як кажуть, «пішло, поїхало».
- Випікання короваю – це цілий ритуал. До нього треба готуватися ретельно і підходити до цієї нелегкої роботи з чистими і світлими думками,з гарним настроєм. Навіть атмосфера в домі повинна бути спокійна і тиха. – Розповідає Наталія Гонтарук. – Перш за все потрібно помолитися, щоб коровай вдався на славу, тобто ніде не тріснув і не запав.
А ще пані Наталя співає пісень, як місить тісто, а місити треба довго, доки тісто саме не відстане від рук. Колись свої короваї майстриня випікала в печі. Нині – у духовці. Робить їх і в один, і в два, а то і три поверхи. Оздоблює свої короваї як білою мастикою, так і прісним тістом. А тоді обліплює коровай вишуканими трояндами і маками, пташечками та колоссям, а ще прикрашає калиною і барвінком. Все за бажанням замовника. Чудо-короваї виготовлені невтомними руками Наталії Гонтарук мандрують не тільки по усій Україні, а й за кордон. Везуть їх у Польщу, Білорусь, Росію, були замовлення з Італії. А випікає вона не тільки весільний хліб, а й різний обрядовий. Традиції українського народу споконвіку шановані, і святий хліб супроводжує людину протягом усього життя. І на народини, у нас говорять «відвідки», коли народиться дитина, на хрестини, у школи на 1 вересня і випускний, на різні свята: як релігійні, «калиту», так і світські. Бо де ще, як не в Україні, запашним короваєм, «хлібом і сіллю», зустрічають самих дорогих гостей. У пані Наталі море фантазії, тому кожен коровай неповторний, має свою «родзинку». Завжди дотримується традиції і сама навчає+ться від людей, бо що не село, то якась новизна в обрядовості. Намагається слідувати цьому.
Дев’ять разів пані Наталя була учасницею фестивалю «Українське коровай-сузір’я». Займала завжди почесні місця. А це свідчить про те, що її короваї вишукані, мають гарний естетичний вигляд, запашні і звичайно смачні. Це є головним визнанням Наталії Гонтарук. Пані Наталя поділилася своїми рецептами випікання короваю. А слухачі університету, у яких вже великий життєвий досвід і здається нема вже чого вчитися, уважно слухали і записували. А по закінченню зустрічі, коровай розділили між усіма присутніми.
Антоніна Солодуха, м. Володимир-Волинський
Коментарі