У цьому переконані молодята Антон і Люба Павленки, які мріють, щоб у золотий ювілей вони в оточенні внуків і правнуків з любов’ю подивилися одне одному в очі та повторили заповітні слова: «Дякую долі, що ти у мене є».
Люба заочно навчається у Львівській політехніці, Антон закінчив економічний факультет національного університету «Острозька академія», де освоїв спеціальність «Фінанси і кредит». Познайомилися вони під час святкування Дня міста. Дівчина гуляла з друзями, а згодом до них приєдналася ще одна компанія, в якій був Антон. Того вечора погляди молодих людей зустрілися, хоча ні він, ні вона не надали цьому значення. Потім вони ще декілька разів зустрічалися на вулиці, але як звичайні перехожі. Та якось на дискотеці в коледжі, де тоді навчалася Люба, хлопець проявив ініціативу: взяв у неї номер телефону, а потім провів додому. З того часу вони стали телефонувати одне одному, переписувалися у соцмережах, інколи бачились, але для дівчини це були звичайні розмови і звичайні зустрічі.
-Те, що Антон саме та людина, з якою хотілося б прожити все життя, я зрозуміла 30 вересня, у свій день народження. Надворі того дня лив дощ, який перетворив сільські стежки й дороги на грузьке болотяне місиво. Був пізній вечір, і я вже лягла спати. Аж раптом рівно опівночі мені зателефонував Антон і попросив вийти на вулицю. Вийшовши з хати, я побачила таку картину: у дворі, тримаючись за велосипед, геть мокрі, з ніг до голови в болоті стояли Антон та його друг Мишко. Підійшовши до мене, мій майбутній обранець вручив розкішний букет білих троянд, а потім прочитав власний вірш і заспівав пісню «Букет из белых роз». Це було настільки гарно й романтично, що на мить мені просто відібрало мову. Подібне я бачила лише в кіно, - згадує Люба.
-Точніше, прокричав, а не заспівав, - додає сміючись чоловік.
-Під час навчання у коледжі мені часто доводилося затримуватися в аудиторії, щоб зробити курсову, підготуватися до конкурсу чи виконати інше завдання. І Антон у такі дні постійно носив мені водичку, бутерброди, каву й тістечка, а ще часто дарував квіти, чим не раз викликав заздрість у моїх подруг, - усміхається дівчина
Зустрічалися Антон з Любою майже три роки, а потім, зрозумівши, що вже не зможуть прожити одне без одного жодного дня, вирішили побратися. Офіційно зареєструвавши шлюб, молодята повінчалися у Свято-Успенському кафедральному соборі.
-Обряд вінчання був найважливішим моментом для кожного з нас. У цьому зворушливому й урочистому таїнстві є щось особливе. Тільки тут обручки стають символом нерозривної вірності та вічного кохання. Недаремно ж вважається, що шлюби, укладені в стінах церкви, найміцніші, бо отримують Боже благословення і оберігаються небом. І ми обоє вважаємо, що для двох сердець, які знайшли одне одного в цьому бурхливому світі, щоб стати єдиним цілим, не повинно бути нічого важливішого за дану перед лицем Господа обітницю все життя і в горі, і в радості любити, підтримувати та оберігати свою половинку, - діляться сокровенним молодята.
Весілля Люби та Антона відбулося 24 липня минулого року в ТКЦ «Княгині Ольги».
-Два роки тому в цьому закладі ми гуляли весілля моєї старшої сестри, і мені там дуже сподобалося. Сподобалися вишукані та гарно оформлені страви, помірні ціни і те, як нас обслуговували. Нам також дозволили принести деякі страви з дому. Тож коли мова зайшла про наше весілля, ми вирішили, що кращого місця, ніж «Княгині Ольги», годі шукати, - розповідає Люба.- Адміністратор закладу Наталія Розтопчина і декоратор із крамнички «Соло» допомогли нам гарно прикрасити зал та місця для гостей, яких у нас було більше сотні. Щоб їх розважити, ми запросили на роль ведучих учасників «Ліги сміху» з команди КВК «Замок Любарта» Назара Пащука та Романа Холода. Ці двоє хлопців були просто неперевершені у своєму жанрі, їхні веселі конкурси і жарти не залишили байдужими нікого з гостей.
Потім для молодят був незабутній медовий місяць у Єгипті…
-Чим мене причарував Антон? – перепитує усміхаючись Люба. - Він був не такий як усі. Це була людина-загадка – весела і дотепна. Під час нашої першої зустрічі ми довго гуляли компанією містом, разом фотографувалися, і Антон увесь вечір смішив нас кумедними історіями зі студентського життя. З ним було дуже легко і цікаво спілкуватися.
-А мене Люба майже з перших днів нашого спілкування в Інтернеті підкорила своєю серйозністю, вдумливістю і виваженістю думок. Раніше я не зустрічав таких дівчат, тому після кількох віртуальних розмов захотілося запросити її на побачення. А коли стали зустрічатися, то не минуло й місяця, як я усвідомив, що Люба і є та єдина і на все життя. Та одружуватися ми не поспішали, оскільки вона була ще надто юна і їй треба було закінчити коледж, – зізнається Антон.
Після весілля молодята оселилися у Любиних батьків, які самі мешкають у великому будинку. Вже з перших днів спільного життя вони вирішили, що главою їхньої сім’ї буде Антон, але всі важливі рішення прийматимуть лише разом. Обоє хочуть, щоб першою їхньою дитиною був хлопчик.
-Чи є у Вашої половинки якісь риси характеру, які б Вам захотілося змінити?
-Мені, наприклад, не завжди імпонує любов моєї дружиноньки до різного роду застілля. Це не означає, що я не люблю гостей, але інколи хочеться провести вечір чи свято у вузькому сімейному колі, – пояснює Антон.
-А мені хотілося б, щоб чоловік трішки менше звертав увагу на різні дрібниці. До того ж він дуже любить ходити пішки, маршруток взагалі не визнає. Після таких прогулянок по всьому місту у мене іноді просто відвалюються ноги, - сміючись розповідає Люба.
-А все людське життя складається з дрібниць, - зауважує чоловік.
-Повністю згідна, бо якщо все в сім’ї було б ідеальним, то й жити нецікаво, - каже дружина.
-Чи готові Ви поступитися у чомусь одне одному, і хто, на Вашу думку, має вставати вночі до дитини?
-У декреті буде явно не тато, - жартує Люба. – Та я більш ніж упевнена, що у випадку якоїсь нестандартної ситуації чоловік завжди мені допоможе, в тому числі й з дітьми.
-А хіба те, що я погодився на участь у цьому конкурсі, хоча й дуже не люблю публічність, не свідчить про мою готовність іти на поступки дружині? - сміється Антон.
-А що Ви вважаєте головним у подружньому житті? Чи маєте плани на майбутнє?
-Любов, повага, вміння прислухатися до думки одне одного та знаходити компромісні рішення у спірних питаннях тощо. А щодо планів, то хотілося б народити здорових дітей і разом всією родиною поїхати на відпочинок у Буковель, а також щоб швидше закінчилася війна, бо якщо буде мир на землі, то й у сім’ях усе буде гаразд.
Валентина Савчук, м.Володимир-Волинський
Коментарі