Українці з давніх-давен – віруюча нація. На всі цикли сільськогосподарських робіт, родинні події, важливі віхи в житті вони просили благословення Господа. У «Символі віри» передаються три найголовніші складники і чинники вірування українців, що й пояснює основну суть Різдва для нашого народу: «Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого й невидимого, і в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком. І в Духа Святого, Господа, Животворящого, Котрий від Отця походить, і Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і слава, він бо говорив через пророків». Водночас українці не будували і не будують релігійних стереотипів, які б зациклювали їх на певних діях, пов’язаних з релігією. Так, наприклад, святкування Різдва Христового в кожному регіоні має свої особливості, відмінності та власні родзинки, що робило і робить святкування ще більш родинним, особистісним, яке водночас зближує і осяває. Різдву передував піст. Оскільки останні дні перед постом припадають на день пам’яті святого апостола Пилипа, то сам піст прийнято називати Пилипівкою. Піст перед святами – хороша можливість очистити думки і помисли, зануритися в себе, в молитви, переглянути свої вчинки, дії, звірити їх із шляхом Господа. А також утриматися від спокус, образ, лихослів’я.
Напередодні Різдва при появі першої зірки родина сідає за святу вечерю. Ця чудова традиція насичена символами та віруванням і шанується у кожній православній родині. У цей день багато хто до вечері утримується від їжі не залежно від того, дотримувався він посту чи ні. Вечеря пісна, складається зазвичай з 12 страв – за кількістю 12 апостолів (або, як вважає також багато українців – за кількістю місяців у році). Обов’язковими є кутя, узвар, хліб, сіль, часник, борщ з вушками (крихітні вареники з грибами), риба, квасоля, капуста, пампушки, калач, інші пісні страви.
Кутя готується з цільних зерен пшениці (хоча в кожному регіоні по-різному: беруть жито, ячмінь, рис тощо, головне – крупи мають бути цільними), бо крупинки – символ людей, об’єднаних в людство. За клей слугує мед, а щоб наступний рік був щедрим і родина жила в здоров’ї та достатку, до куті додають горіхи, родзинки, мак, сухофрукти тощо.
На почесному місці в домі повинен стояти дідух – житній чи пшеничний сніп, який символізує урожай, добробут і є оберегом роду. Свята вечеря розпочинається молитвою. Запалюють різдвяну свічку, що символізує пам’ять про душі предків, а також зірки, які з’явилися на небі, коли народився Христос. На вечерю збирається вся родина. Прийнято, де б хто не був, повертатися у цей час до домівки, щоб наступний рік був без розлук. Господар благословить вечерю: «Дай, Боже, дочекати всім у здоров’ї до наступного року!» Після святвечора і аж до Водохреща вітаються: «Христос народився!», і відповідають: «Славімо Його!»
Коментарі