Розлука з рідною землею допомогла Марії Лукашевич знайти своє покликання

Публікації

Нині, коли український народ переживає складні часи, коли зомбовані російською пропагандою наші колишні співвітчизники, які мешкають в РФ, з обуренням засуджують і Революцію Гідності, і АТО, такі люди, як Марія Лукашевич, керівник Волинської обласної творчої студії «Боривітер», особливо привертають увагу своїм непідкупним і щирим патріотизмом.
Родове коріння Марії Никанорівни пустило паростки в селі Селець Володимир-Волинського району. Звідси родом її батьки, Никанор Купріянович та Надія Василівна Бондаруки. Тут у 1958 році з’явилася на світ і Маруся. Та дитинство дівчинки пройшло в селищі Павлівка, куди на початку 60-их переїхали батьки. Никанор Купріянович майже все трудове життя обіймав посаду головного інженера знаменитого пивного заводу. Надія Василівна навчала молодших школяриків. Дитинство Марії пройшло у дружній щасливій родині. Вона мала багато друзів, і не лише в Павлівці, а й у Сельці, куди на канікули до бабусі та дідуся дівчинка постійно приїздила. Найулюбленішими місцями для ігор і розваг були мальовничий берег Луги, гора Полонської, гайочок біля сільської церкви. Вже тоді щось більше, ніж просто любов до природи, зароджувалось у серці Марійки, але дитяча душа ще не могла цього осягнути.
Закінчивши Павлівську середню школу, Марія несподівано для рідних вступила в Ленінградський інститут культури імені Крупської. Сама поїхала у далеке чуже місто, сама виборювала право стати студенткою. Чому обрала саме ленінградський вуз, досі пояснити не може.
-Можливо, це диктувалось моїм неспокійним характером, бо з дитинства була непосидою, а, можливо, так скерувала доля, - каже жінка.
А рука долі, напевно, відчувалася, бо знайомство з курсантом військового училища зв’язку Ігорем Лукашевичем змінило життєві плани Марії Бондарук. Одружившись, молоде подружжя опинилося на далекосхідному мисі Находка. Тут народилося двоє діток – син Сергій та донька Олена. Згодом Ігоря Лукашевича перевели до Іркутська – і епопея життя дружини офіцера продовжилась на Ангарі. Люди зазвичай до всього звикають. Та варто було Марії почути рідну українську мову, як туга за Волинню лещатами здавлювала серце. Кожен приїзд на рідну землю у відпустку здавався справжнім святом. Настрій дружини поділяв і Ігор, оскільки і його родовід починався в Україні. Ось чому, як тільки майор Лукашевич вийшов у запас, подружжя, не роздумуючи, попрощалося з величною Ангарою і повернулося на берег Стиру. Ігоря й Марію не лякала складна економічна та соціальна ситуація, яка складалася в Україні. Вони були на Батьківщині.
-Повернувшись на Волинь, я раптом збагнула, що мало знаю рідну землю. Об’їздивши майже половину території колишнього Союзу, я усвідомила, що мало знаю Волинь, її історію, багату природу. В Іркутську я деякий час працювала фотокореспондентом, а тому навики фотографування мала непогані. В цей час у Луцьку тільки зароджувалася творча дитяча студія. Влаштувалася туди, стала брати участь в екскурсіях. З часом робота захопила мене. Я почала сама працювати з дітьми, видавати невеликі фотоальбоми, календарики. А попереду були фільми, книги… Попереду були справжні відкриття.
І ось Марія Лукашевич очолює Волинську обласну студію «Боривітер». Члени студії відвідали майже всі історичні місця нашої області, природні заповідники. Приїздила Марія Никанорівна зі своїми вихованцями і до рідного Сельця. Провели дослідницькі експедиції за маршрутами «До історичного серця Волині», «Таїни Цуманської Пущі», «Колиска «Лісової пісні», «Блакить озер чистіша сліз», «Околиці міста Луцька». Як творчий результат вийшла книга-альбом «Подорожуючи Волинню».
Та студія під керівництвом Марії Лукашевич – це не лише глибоке дослідження історії та природи нашого краю. Велика увага приділяється екологічному вихованню молодого покоління, поваги і любові до живої природи. Справжнім шедевром творчості студійців став відеофільм «Фося». Так звуть маленького беззахисного їжачка, якому в пригоді стала людська доброта. Фільм поділений на дві частини – «Фося у лісі» і «Фося у місті». Друга частина, в якій пропагується здоровий спосіб життя, шкідливість тютюнопаління, рекомендована для демонстрації у навчальних закладах Волині. Заслугою цього фільму є те, що ролі звірят озвучували самі діти і зробили це не гірше за професійних акторів. На міському фестивалі «Наше місто – наша історія» відеофільм студії «Боривітер» «Володарі старого замку» здобув перше місце. Значним досягненням усього колективу студії стала кіноробота «Наша Леся», яка була особливо відмічена на фестивалі «Кришталеві джерела». Потрібно зазначити, що студія діє лише на громадських засадах.
-Якби люди знали, яка прекрасна і цікава їхня рідна земля, вони б не прагнули бачити чужі землі, - каже пані Марія. – Я жила в Сибіру, бачила неповторну красу прибайкальської природи, милувалася просторами Тихого океану, але не хотіла залишатися там назавжди. Повертаючись в Україну, я навіть не мала чіткої уяви, чим буду займатися, та вважаю, що саме туга за Батьківщиною, радість повернення допомогли мені знайти своє покликання. І я відчуваю себе по-справжньому щасливою людиною. Звичайно, я не маю права засуджувати тих українців, які залишилися жити в інших республіках. Там уже їхні домівки, їхні сім’ї. Але так відкрито нехтувати своєю рідною землею, захищати завойовницьку політику Путіна можуть лише люди, які втратили поняття «Батьківщина». А щодо нашої України, то вона неодмінно переживе скрутні часи. Цю землю Господь створив чудовою, а тому він нікому не дозволить її знищити. Бог допоможе Україні.
Антоніна Булавіна, м.Луцьк

Розділ новин: 

Коментарі