У виставковій світлиці територіального центру міста відкрилася виставка знаної мисткині-писанкарки Лесі Мартинюк. Пані Леся за фахом художник, працює у педколеджі викладачем образотворчого мистецтва. На виставці вона представила роботи і власні, і своїх студентів та спільні, виготовлені вихованцями під її керівництвом.
У педагогічному коледжі Леся Георгіївна разом зі студентами організувала етнодизайнерський гурток «Сигма». Мовою писанкарів «сигма» – це «гармонія». А загалом це крива лінія, яку треба вміти гарно та витончено вписати на яйце.
Серйозно займатися писанкарством Леся Мартинюк почала 2000 року. У її домашній колекції сотні писанок. Перших навичок вона набула ще у дитинстві від бабусі, яка була знаною писанкаркою. Напередодні великодніх свят до їхньої хати сусіди та знайомі зносили яйця. Пам’ятає пані Леся, як на лаві стояв здоровезний кошик з яйцями, а на столі лежали віск, свічки та кирсточка – так на Тернопіллі називали писачок. І бабуся встигала до свят всі ці яйця розписати. На Тернопільщині писанка завжди була у пошані. І сьогодні вдома зберігаються яйця зі своєрідними орнаментами, виготовлені її бабусею, адже кожен регіон має свою ідентичну писанку. Галицька відрізняється від волинської, волинська – від подільської та інших областей України. Цим і зацікавлює пані Лесю писанка. Жінка розповіла, що презентацію писанкарства цьогоріч розпочала ще взимку на виставці у КМЦ, приуроченій її ювілею. А цими днями відкрилася виставка у Нововолинську, де представлені суто писанкарські роботи майстрині. Приємно, що там педагог зустріла своїх колишніх учнів – послідовників писанкарства. Нещодавно 10 писанок, виготовлених студентками Лесі Георгіївни та її племінницями, були відправлені на виставку у Київ. Роботи майстрині вже неодноразово бачили у Луцьку і столиці. Її витвори прикрашають також експозицію музею писанки у Коломиї.
У 2015 році Лесі Мартинюк присвоєно звання «Народний майстер». Вона має безліч нагород за участь у різноманітних конкурсах. Пані Леся розповіла, що чоловік Ігор також поділяє її захоплення. Його родове коріння походить з Холмщини. А там зовсім інші візерунок і навіть техніка виконання. Нині майстриня вивчає холмську писанку, кожен її візерунок та символ, хоча здається, що про цей вид мистецтва знає уже все.
Пані Леся розписує різні яйця: перепелині, курячі, качині, гусячі та навіть страусині. Її писанки мандрують світом, є вони у колекціях багатьох поціновувачів у Німеччині, Чехії, Великій Британії, Італії, США та Канаді.
Леся Георгіївна пригадала, як колись за свої писанки на ярмарку просила по 30 гривень. Торг не дуже йшов. Та раптом підійшов якийсь чоловік, на вигляд іноземець, запитав ціну. А вона з пересердя сказала: «Тридцять євро!» Покупець забрав одразу всі.
Сьогодні пані Леся на продаж не пише. Вважає, що кожна писанка – це власний шедевр. А на замовлення виготовляє, і навіть з дарчим написом. Робить писанки на хрестини, дні народження та інші важливі події у житті.
Слухачі Університету ІІІ віку, що завітали на відкриття виставки, мали змогу поспілкуватися з майстринею, розпитати про технологію не тільки нанесення малюнка на яйце, а й фарбування.
У приміщенні терцентру виставка працюватиме протягом місяця. Відвідати її може кожен бажаючий.
Антоніна Солодуха, слухачка факультету журналістики Університету ІІІ віку, м. Володимир-Волинський
Коментарі