g 365» («панцерний») для рядових і сержантів – на західній околиці Володимира-Волинського. Територія табору була обнесена двома рядами колючого дроту, обгороджена високим дощаним парканом. У 1942 році фашисти добавили ще два ряди огорожі, заснувавши простір між ними колючими клубками. В кутках та в бічних прогонах огорожі гніздилися на вишках вартові з кулеметами.
«Це був особливий табір. Усе тут було продумано заздалегідь. Офіцерів примушували виконувати найбруднішу роботу, морили голодом і намагалися схилити до зради. Особливо лютували власівці, намагаючись перекроїти Україну на фашистський лад»,- згадує у книзі спогадів колишнього місцевого вчителя і краєзнавця Андрія Кондратюка «Норд -365 Офлаг бореться» колишній в’язень, нині покійний директор школи №2 «Заслужений учитель України» Дем’ян Федотович Іщенко.
-Казарми були переповнені. Частина бранців, особливо «панцерного», проводили дні і ночі під відкритим небом. Але ні страшні погроми, ні середньовічні екзекуції і масові розстріли не зламали волі людини. Полонені не стали на колінах просити помилування. За колючими дротами таборів ішла священна війна – невидима, жорстока. Її очолили кадрові офіцери. Вони мужньо, до останнього подиху боролись. Боролись і перемагали зло, - розповідає науковий співробітник міського історичного музею Олексій Петрунін. – У нашому музеї зібрана картотека, в якій є відомості про понад 600 бранців концтабору, їхні листи і спогади. Тому ще й зараз до нас звертаються люди з проханнями допомогти знайти рідних, які зникли безвісти під час війни.
«Своїми очима бачила, як колону бранців босими конвоювали взимку вулицями міста. Виснажені до краю, вони рвали і їли придорожні бур’яни», - розповідала автору книги жителька М.Лонге. Своїми спогадами про концтабір ділилися з письменником і володимир-волинці Й.Яцинський, який мешкав неподалік табору і бачив, як одного дня після втечі в’язнів фашисти спалили живими 400 чоловік і ще стільки ж отруїли, І. Ф.Мадичаківський, а також колишні бранки – медсестри Ю.М.Зубович (Антоніна Гусєва) з Володимира та В.Чайка з Торчина. На жаль, нікого з цих людей уже немає в живих.
Символом незламного і вільного духу в’язнів концтабору, втіленими у меморіальному знаку на території 14-ї бригади, стали троє голубів, що злітають над сірим бетонним парканом та колючим дротом «Норд-Офлаг-365».
Ксеня Лучко, м.Володимир-Волинський
Коментарі