«Причиною моєї недуги стала втрата дорогого сина»

Мати героя АТО, ще досить молода жінка, потребує допомоги в лікуванні важкої хвороби.
У народі кажуть, що одна біда не приходить, а неодмінно веде за собою іншу. Так трапилося і в житті Олени Костюк, ще досить молодої, 47-річної жінки.
Олена Миколаївна народилася 19 липня 1972 року в селі Хотячів у селянській родині. Дівчинці було лише 3 роки, коли не стало її батька. Мати з чотирма дітьми залишилася вдовою, важко працювала дояркою в колгоспі, але всіх дітей зуміла поставити на ноги, всім дала освіту, зуміла виростити дружніми, наче відчувала, що комусь з них буде необхідна допомога і підтримка близьких людей.
Після закінчення Устилузької школи Олена прочитала оголошення про набір учнів в профтехучилище при Брестському ламповому заводі, де і здобула професію фокусировщика. Та після навчання повернулася у рідне село до матусі, яка вже до цього часу жила сама. Влаштувалася санітаркою у Володимир-Волинський пологовий будинок, де пропрацювала 13 років. Від першого шлюбу у 1993 році народився син Вадим. Згодом Олена Миколаївна поміняла місце роботи, влаштувавшись на міському ринку продавцем. Потім знову створила сім’ю і в 2002 році народила донечку Вікторію. Здавалося, життя поволі текло своєю течією, та доля підступно стала наносити удар за ударом. Пішов з життя чоловік, у 2014 році відійшла у вічність мама, але найбільше горе чекало жінку попереду. 10 червня 2015 року на 9-му блокпості Бахмутської траси Попаснянського району загинув син Вадим Сак.
- Вадим поступив на службу за контрактом, - розповідає Олена Миколаївна, - Він мріяв стати військовим. Армія заміняла для нього все. Він мав хорошу дівчину, вже мали зіграти весілля. Замість весільного столу – могила на кладовищі в Хотячеві.
Горе матері зможе зрозуміти тільки той, хто сам пережив подібну втрату. Згасло молоде життя. Не залишилося онуків, зла сила заборонила їм прихід у цей світ. І які б гасла не виголошувало суспільство, та материнське серце не погоджується з несправедливістю. Адже кожна мати народжує дитину для життя, а не задля того, щоб хтось за когось гинув.
Стрес від страшного горя був настільки великий, що згодом Олена Миколаївна відчула себе зле. Лікарі виявили онкозахворювання. Довелося лікуватися, пройти декілька сеансів хіміотерапії. Та все ж хвороба не відступає. Життя 47-річної жінки в небезпеці.
Справжньою опорою для Олени Миколаївни стала донька Вікторія, студентка 2-го курсу Володимир-Волинського педколеджу. Юна дівчина взяла на себе більшу половину домашніх обов’язків. Особливо пані Олена завдячує рідному братові Володимиру і його дружині Нелі, які допомагають хворій сестрі.
- Немає такого дня, щоб вони не передзвонили, не поцікавилися моїм самопочуттям, - зворушливо говорить пані Олена. – Вони допомагають мені всім, чим можуть. Таких брата і невістку потрібно ще пошукати.
В першу чергу хорошою ріднею Олена Миколаївна завдячує покійній мамі, яка змогла згуртувати своїх дітей, навчила допомагати одне одному в біді. То ж недаром кажуть, що дружні діти – дзеркало мудрих батьків.
Та все ж лікування триває, оскільки недуга прогресує. Олена Костюк – інвалід ІІ (неробочої) групи. Жінка ще рухається, енергійна, вишиває бісером, на Великдень готує собі оригінального вишитого кошичка. Саме захоплення дає змогу забути про страждання як фізичні, так і моральні. А ще допомагає щира віра у Бога, бо на кожному кроці відчуває його незриму підтримку. Але підступна хвороба все більше і частіше нагадує про себе. Отож, жінці потрібна допомога і насамперед коштами. Звертаємось до всіх, хто може надати фінансову допомогу матері українського героя. Не будьмо байдужими! Пам’ятаймо, що всемилостивий Господь поверне сторицею тим, хто відгукується на чужу біду. Перераховувати кошти ви можете безпосередньо на рахунок Олени Миколаївни Костюк за номером картки 5168 7573 4960 3912
Антоніна Булавіна, м. Володимир-Волинський
Конкурс журналістських матеріалів «Поспішаймо творити добро!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

Розділ новин: 

Коментарі